Звуки мови. Поняття про фонему orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=12433


Серед безлiчi природних звукiв шуму моря, шелесту листя, щебету пташки, завивання вiтру, тобто всьо го, що твориться механiчним коли ванням повiтря, вирiзняються звуки людськоï мови. Звук мови можна розглядати: i як явище фiзичне, що виникає вна слiдок коливання повiтря й харак теризується певними акустичними параметрами (частота коливань, ïхня амплiтуда, тривалiсть тощо); а як явище фiзiологiчне, оскiльки творення звука зумовлене роботою мовних органiв та участю в нiй центральноï нервовоï системи людини; i як явище лiнгвiстичне, тому що звуки виконують, i це найголовнi ше, мовну функцiю. У процесi комунiкацiï люди вимов ляють i чують велику кiлькiсть зву кiв, але для розумiння й висловлення думки важливими є лише тi, якi розрiзняють значення слiв та ïхнi форми. Хоч звуки мовлення набувають iндивiдуального забарвлення завдя ки тембру голосу, його висотi, iнтен сивностi тощо, проте вони сприйма ються носiями певноï мови однаково й легко вичленовуються з мовного потоку. Так, наприклад, слова сам, сом, сум, сiм розрiзняються голосними звуками [а], [о], [у], [i], а бив, мив, лив, шив, рив розрiзняються приго лосними звуками [б], [лi], [л], [ш], [р]. Як бачимо, коли замiнити один з цих звукiв iншим, то утворюється нове слово. Може бути й так, що при змiнi звука твориться не слово, а лише йо го форма: сонце, сонця, сонцю… УВАГА! Звуки створюють матерiальну (зовнiшню) обо лонку слiв. Звук у мовi носiй певного значен ня в словi. Однак є звуки, замiна яких не вiдбивається на лексичному значеннi слова. Наприклад, звук [е] у ненаголоше- ному складi наближається до [ц], i тодi маємо його варiант [є]: [зеирно], [пеиро], [зеимл'а], [стеипй]. I навпа ки, звук [и] у такiй же позицiï набли жається до [є]: [ли'стпок], [зи'ма], [жи'т:а], [ви'сокиi ]. I хоч би як ми не вимовляли такi слова, ïхнє лексичне значення залишається без змiн. Отже, у мовi є основнi звуки, т. зв. звуковi типи (еталони), якi вiдiгра ють важливу роль у твореннi, розпiз наваннi й розрiзненнi слiв, та рiзно види основних звукiв, ïхнi варiанти. Такi звуковi типи дослiдники назва ли фонемами. Фонема це найменша звукова одиниця, здатна розрiзняти слова та ïхнi форми. Примiтка. Учення про фонему виникло в другiй половинi XIX ст. Його осново положником був I. О. Бодуен де Куртене (1845-1929 рр.) росiйський i польський мовознавець. У XX ст. фонетична будова мови перебувала в центрi наукових зацi кавлень багатьох лiнгвiстiв. Фонологiчна система сучасноï ук раïнськоï мови мiстить 38 фонем 6 голосних i 32 приголоснi. Подiл звукiв на голоснi i приго лоснi це найбiльше протиставлен ня у звуковiй системi мови. УВАГА! Для того щоб вiдрiзнити звук вiд букви, звук бе руть у квадратнi дужки [ ]. Наприклад, буква к (ка) позначає звук [к], а буква л (ел) звук [л].

Звуки мови. Поняття про фонему orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=12433