<< Главная страница

Займенник як частина мови orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=12898


Займенник це повнозначна змiнна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кiлькiсть, не на зиваючи ïх, i вiдповiдає на питання хто? що? який? чий? котрий? скiльки? Конкретне лексичне значення зай менникiв виявляється тiльки в кон текстi, коли мовець спiввiдносить ïх 3 певними iменниками, прикметни ками та числiвниками. Коли б ти, нiчко, швидше минала… Вибач, коханая… Ще ж я не знала Днини такоï, щоб була щасна Так, як ти, нiченько, так, як ти,, ясна… Чом ти, березо, така журлива? Глянь, моя сестронько, та ж я щаслива… Не рони, вербо, слiз над водою, Буде ж, матусенько, милий зо мною… Батьку мiй рiдний, темненький гаю, Як же я нiченьку сюю прогаю… Нiчка коротка довга розлука… Що ж менi суджено щастя чи мука? Леся Украïнка. Хоч у мовi займенникiв небагато, проте частота вживання ïх у мовленнi досить велика. Займенники викорис товуються як один з ваясливих засобiв звязку мiж реченнями в текстi, уник нення повторень одних i тих самих слiв, узагальнення сказаного попередньо. За значенням i граматичними оз наками займенниковi слова неодно- типнi. Вони подiляються на три групи: займенники, що спiввiдносяться з iменниками (хто? що?): я, ти, ми, ви, вiн, вона, воно, вони, себе, хто, що, хтось, щось, абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь- що, каз- на-хто, казна-що, нiхто, нiщо; займенники, що спiввiдносяться з прикметниками (який? чий?): мiй, твiй, ваш, наш, ïхнiй, свiй, той, цей, такий, весь, сам, самий, усякий, кожний, iнший, який, чий, якийсь, абиякий, дечий, чийсь, деякий, будь- який, який-небудь, чий-небудь, каз- на-який, казна-чий, нiякий, нiчий; займенники, що спiввiдносяться з числiвниками (скiльки? котрий?): __________Гоаматика: морфологiя, синтаксис 221 УКРАÏНСЬКА МОВА скiльки, стiльки, скiлькись, казна- скiльки, хтозна-скiльки, котрий, котрийсь, декотрий, котрий-не- будь, нiскiльки. У реченнi займенники виконують рiзнi синтаксичнi функцiï. Вони мо жуть виступати тими самими члена ми речення, що й iменник, прикмет ник, числiвник: пiдметом: Рано ми вмiєм любить, пiзно любов шанувати (М . Л укiв). Так нiхто не кохав ( В. Сосюра). Вмiє розставатись той, хто вмiв лю бить (М. Рильський ); присудком: Ми з тобою просто ти i я. I тому для мене так трагiчно те, що ти чиясь, а не моя (В. Симоненко). Ах, очi, тi очi… Кохана, чом серце твоє не таке? (П. Тичина); означенням: Десь на днi мого серця заплела див ну казку любов (П. Тичина). Не зневажай душi своєï цвiту, бо з нього виросло кохання наше (Леся Украïнка ); додатком: Я люблю тебе, друже, за те, що не можу тебе не любити! (В. Сосю ра). М ене любов ненавистi навчи ла (Леся Украïнка); обставиною: Моя любове! Я перед тобою! Бери мене в своï блаженнi сни! (Л . Костенко ).

Займенник як частина мови orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=12898


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация