ВставленI конструкцIÏ та роздIловI знаки при них orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13312


Багато мовознавцiв, крiм вставних, видiляє ще вставленi конструкцiï (слова, словосполучення i речення). Вони не виражають ставлення мов ця до висловленоï думки, а вносять у речення додатковi вiдомостi (супровiднi зауваження, уточнення, пояснення, поправки). На письмi видiляються комами, тире й дужка ми. Цi пунктуацiйнi знаки розрiз няються мiж собою силою видiлення. Найсильнiший вiдокремлюваль- ний знак дужки: вони фактично iзолюють умiщений у них текст вiд речення. Меншу вiдокремлювальну силу мають подвiйне тире i особливо под вiйна кома. Крiм змiсту, при виборi роздiло вого знака потрiбно враховувати на сиченiсть самого речення роздiло вими знаками. Роздiловi знаки при вставлених конструкцiях:
1.Кому ставимо, якщо вставлена конструкцiя близька до змiсту речення: I
золотоï й дорогоï менi, щоб знали ви, не жаль
моєï долi молодоï (Т. Шевченко). Софiя, як любовно
називають собор кияни, найстарiший памятник, золота окраса
Києва
(I.Цюпа).
2. Невеликi вставленi конструкцiï, якi стоять у серединi основного
ре чення й мають з ним тiсний змiстовий контакт, видiляємо
тире. Вони ви мовляються пiдвищеним тоном: Вишневий сад, вiн тiльки-
но зацвiв, данину першу випла тивши бджолам, дрiмав i спав (М.
Рильський). В щирiм серцi, в чесних грудях Вiрю, знаю! квiти
є! В. Симоненко.
3.Комамийтире видiляємо встав ленi конструкцiï тодi, коли на
мiсцi розриву повинна бути кома: ж люди на землi, А то б не варто й
жити, Що крiзь щоденний труд Умiють i любити, I усмiхатися, i
мислити, й шукать… М. Рильський.
4. Дужками видiляємо: слова, якщо вони вживаються як додаткове
зауваження: _____Граматика: морфологiя, синтаксис 379
УКРАÏНСЬКА МОВА У Сосницi, що на Чернiгiвщинi, у простiй
селянськiй хатi (нинi музей) на мотузяних вервечках ви сить
саморобна колиска, яка ви колисала Олександра Довженка; прiзвище
автора й назву твору, якi стоять пiсля цитати, або по силання на
мiсце, справжнє прi звище тощо: Двадцятирiчний юнак, одначе,
не втратив спраги до знань. Це веде його у мiсто Великий Вара- дин
(нинi Арад у Румунiï) (В. Шевчук ); вставленi речення, якi
доповню ють, уточнюють усе речення або якийсь його член i рiзко
випада ють iз синтаксичноï структури речення: Шарудить
знервовано листя (Не додумало думу осiнню!), I дерева, роздягненi й
лисi, Лякаються власноï тiнi. С. Лучак. Дивлюсь на все
спокiйними очима (Давно спокiйним бути я хотiв), I вже не тiшить
вишукана рима, А бiль ïï шукати й поготiв.
. Плужник. У юностi я був занадто гордим, Нiжним був (о, хто ще був
нiжнiш!), I голос мiй вiдлунював у горах. Д. Кремiнь. Збагнув я
iстину прадавню (Пiд старiсть всi стаємо вченi): Надiя добра на
снiдання I не годиться для вечерi. В. Крищенко. Завжди пробуєм
доростати до себе (одвiчний героïзм людського сер. ця!), але
нiхто не може подвоï тись (В. Стус); iнодi можна спостерiгати
нани зування вставлених конструк цiй, якими виражається побiчна
дiя чи багатоплановiсть дiй i ду мок однiєï людини: Тут
ось, бачите, розарiй… (А чого там задрiмали?) Он ряди араукарiй
(Туï ледве не пропали, Але ми ïх зберегли!) Там он
кактуси… ( Стривай-но! Щось оця тополька вяне…
Поллємо ïï негайно!) М. Рильський.

ВставленI конструкцIÏ та роздIловI знаки при них orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13312