<< Главная страница

Володимир Винниченко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13826


Творчiсть Володимира Винни- ченка замовчували та фаль сифiкували м ай ж е пiвсторiччя, йому закидали достоевщину, на нього навiшували чимало яр ликiв. Та, як зазначає Юрiй Бой ко, Винниченко не став ма лим Достоєвським, а залишив ся Винниченком зi своïми триво гами, з украïнською ж урбою , з думками про формування ук раïнськоï iндивiдуальностi / пiд цим оглядом для багатьох iз нас його писання залишиться ще замкненою за сiмома зам ка ми книгою. Володимир Кирилович Винниченко народив ся 28 липня 1880 року в мiстi лисаветградi (те пер Кiровоград) у робiтничо-селянськiй родинi. Пiсля навчання в народнiй школi, де привер нув до себе увагу вчителiв своïми здiбностями, здобував освiту (попри матерiальну скруту) в чо ловiчiй класичнiй гiмназiï. 701 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА У старш их класах В. Винниченко бере участь у дiяльностi нелегальноï органiзацiï, пише рево лю цiйну поему, за яку його виключають з гiм назiï. Склав екстерном iспити за середню освiту в Златопiльськiй гiмназiï. 1901 року вступає на юридичний факультет Киïвського унiверситету, та незабаром (1902 ро ку) через участь у Революцiйнiй украïнськiй пар тiï був уперш е заарештований i посаджений до ки ïвсь коï вязницi. Того ж року Винниченко заявив про себе як лiтератор: у журналi Кiевская Старина зяви лася повiсть Сила i краса. Далi служба в армiйському дисциплiнарному батальйонi, де зертирство, емiграцiя до Галичини. Пiд час пере везення нелегальноï лiтератури з Галичини до Києва на кордонi Винниченка знов зарештова- но. Пiсля пiвторарiчного перебування у вiйсь ковiй вязницi письменника звiльнено у зв'язку з амнiстiєю, у реакцiйнi пiсляреволюцiйнi роки вiн знову опинився за межами Украïни. В. Винни ченко працював у закордонних партiйних орга нiзацiях i час вiд часу нелегально приïжджав на Батькiвщину. Творчiсть молодого письменника привертає увагу лiтературних дiячiв, критикiв, широких кiл громадськостi. На першу Винничен- кову збiрку Краса i сила, що вийшла в Києвi 1906 року, Iван Франко вiдгукнувся дуже схвально, риторично запитавши: I вiдкiля ти взявся у нас такий? Пiд час Першоï свiтовоï вiйни письменник повернувся в Украïну, а 1917 року став одним з органiзаторiв i керiвникiв Центральноï ради, згодом головою Генерально го секретарiату й генеральним секретарем внутрiшнiх справ. Пiсля повалення гетьмана Скоропадського став на чолi Директорiï, а 1919 року через розходження в принципових питаннях з бiльшiстю членiв Директорiï та уряду виïздить за кордон. 1920 року веде переговори з бiльшовицьки ми лiдерами, намагаючись переконати керiвни кiв уряду УСРР у потребi створення по-спра. вжньому вiльноï нацiональноï Украïнськоï дер жави, та, зрозумiвши, що Харкiв слухняно вико нує московськi вказiвки, назавжди виïжджає Украïни. Пiд час Другоï свiтовоï вiйни вiдмовився вiд спiвробiтництва з нiмецькими окупантами, за що був заарештований i увязнений. Роки вiйни важкi випробування пiдiрвали й без того вже ос лаблене здоровя. Помер В. Винниченко 6 бе резня 1951 року в селi Мужен (поблизу Канн), там i похований. Творчiсть Володимира Винничен ка критики порiвнюють з рiчкою, що часом робить стрiмкi, несподiванi по вороти, iнколи мiлiє, проте русло ïï тiшить чистотою i силою джерел. Ко ли наприкiнцi 20-х рокiв розгорiлася дискусiя навколо його роману Со нячна машина, Микола Зеров ви словив думку, що цей твiр знаменує новий, третiй перiод у творчостi В. Винниченка. Щодо двох попереднiх, то перший перiод творчостi охоплює шiсть рокiв (1902- 1907). У цей час В. Винниченко написав твори на побутову тематику Краса i сила, Голота, Контрас ти та iн. Вони продемонстрували розшарування та деформацiю старого побуту села, уперше в украïнськiй повiстi представили в колоритних постатях образи робiтникiв, солдат' ську казарму, халтурникiв мандр10′ ноï малоросiйськоï трупи. Приблизно з 1907 року у творчостi В. Винниченка виокремлюють ДРУ 702 Нова лiт ерат ура гий перiод. Вiн характеризується тим, що на змiну побутовим, соцiаль но-психологiчним П О В IС ТЯ М прихо дить, як писав Микола Зеров, iмпре сiонiстична новела та роман з психо логiчним завданням, запальна драма з претензiєю покладати основи со цiалiстичноï моралi. У такому стилi створено оповiдання Момент, дра ми Дисгармонiя (1906), Щ аблi життя (1907), Великий Молох (1907). В оповiданнi Суд (1903) змальо вано яскравий епiзод, який характе ризує сваволю й беззаконня, що про цвiтали в iмперiï. Земський началь ник Самоцвiт у розмовi з мiсцевим паничем теоретично обґрунтовує свою практику пояснення селянам урядових документiв стосовно заво рушень, що прокотилися украïнсь кими селами. Як уважає начальник, розмова з селянами про неблагона меренных лиц, котрi пiдбурюють се лян до повстань, ще дужче переконає ïх вiдмовитися вiд працi на панських економiях. При цьому вiн покликає ться на дiï земського начальника з сусiднього повiту, коли пiсля прове дених розяснень про крамолу, котра мовби подавалась у розповсю джених прокламацiях, селяни зро зумiли, що в тих бамажках усе правдиво, по-божому написано. Тому Самоцвiт чинить над бунтiв никами свiй суд: бє людей в мор д у . Такий суд, суд скорий,правий i справедливий, Самоцвiт демонструє гостевi, розбиваючи обличчя нi в чо му невинноï людини, при цьому вiн ще й переплутав двох братiв Круто- ноженкiв Никифора й Никонора. В оповiданнi вiдображене нарос тання селянськоï невдоволеностi без законням, визрiвання рiшучостi лю дей, що намагаються вiдстояти влас ну гiднiсть. Яскравiсть зображуваного виявля ється й через майстерне використан ня прийомiв iронiчного письма, за стосування мовного суржику, мака ронiчноï мови в змалюваннi образiв персонажiв та життєвих ситуацiй. В оповiданнi Солдатики вiдтво рено подiï, що були типовими в перiод придушення селянських заво рушень. Селяни вiдiбрали в помiщи ка зерно, i той викликав каральний загiн. У центрi твору переляканий натовп людей, якi чекають на розпра ву. Збентежених селян намагається заспокоïти керiвник заворушень Яв- тух. Вiн, покликаючись на ван гелiє, виступає за вiдновлення спра ведливостi: зiбраний урожай нале жить селянам, а не помiщиковi. Конфлiкт загострюється, коли офi цер скаженiє вiд того, що селяни починають вiдстоювати свою гiд нiсть. Явтух намагається пояснити солдатам, що селяни нi в кого нiчого не крали, що хлiб вони забрали свiй, 703 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА зароблений. Солдати стали вагатися, i занепокоєний цим офiцер шаблею зарубав мужнього Явтуха. В. Винниченко будує конфлiкт на соцiальних контрастах. Автор наго лошує на тому, що тi зiткнення, якi виникають, уже неможливо розвяза ти мирним шляхом. Тему оповiдання Студент (1907) влучно визначив украïнський поет i критик Микола Вороний: Самогуб ство останнiй спосiб во iмя торже ства iдеï*. Щоб довести свою непричетнiсть до пожежi, яка спалила село, щоб зняти пiдозру, поширювану страж никами, котрi в бiдi звинувачують студентiв, молодий хлопець прилюд но застрелився. I тодi стрий дiд, який погрожував вимотати iз студентiв жили, стрибає на одного з царських охоронцiв i душить його. Тiльки саможертовнiсть може зня ти полуду з очей обдурених, затурка них селян, якi вважають своïх захис никiв ворогами. Така iдея оповiдання Студент*. Момент. Iсторiя короткоï лю бовi, що зароджується мiж молодим революцiонером i дiвчиною в драма тичнiй, ризикованiй для ïхнього життя ситуацiï, психологiчно витон чена, свiтла й прекрасна, але й пе чальна, бо герой новели залишається наодинцi з мукою осиротiлого щас тя*, яке спалахнуло було на мить (моментi) i зникло разом 3 чарiвною коханою. У цьому творi до сить вiдверто протиставляються ус. талена, традицiйна мораль з ïï суво рими, часто пуританськими приписа ми i природнiсть душевних, тiлесних поривань двох молодих людей. Це язичницьке прославлення життя частина якого лiс, бджоли, пташ ки, сплетенi коханням метелики юнак та дiвчина. Героï неначе розчи няються у зеленому царствi природи, що пiдкреслює: вони такi ж дiти жит тя, яке керує законами природи, не зважаючи на особливостi iсторично го моменту. Винниченка-художника передусiм цiкавили психологiчнi таємницi лю дини; своïх героïв вiн часто ставив у ситуацiю морального експерименту, аналiзуючи пiдсвiдомi першопричи ни ïхньоï поведiнки, гру iнстинктiв, химернi поєднання соцiальних i бiо логiчних чинникiв… З цього погля ду в украïнськiй лiтературi Винни- ченкова драматургiя мала новаторсь ке звучання вiльна вiд побутових надмiрностей, оригiнальна своïми психологiчними колiзiями й етични ми парадоксами. Не дивно, що такi пєси Винниченка, як Брехня (1910) i Чорна Пантера та Бiлий Ведмiдь (1911) мали, без перебiль шення, європейський успiх. Чорна Пантера та Бiлий ВеД' мiдь драма, що пiднiмає склаДЯУ 704 Нова лiтература проблему взаємин митця з оточенням i мораллю суспiльства. Суть конф лiкту цього твору лежить на перетинi сiмейних обовязкiв i покликання ху дожника Корнiя Каневича, якого у творi називають Бiлим Ведмедем. Його дружина Рита (Чорна Панте ра), мати та маленький син Лесик емiгранти, що живуть у Парижi. Ма терiальна скрута й клiмат стають причиною тяжкоï хвороби дитини. Але Корнiй пише картину, яка, на його думку, стане шедевром. Для об разу Богоматерi йому позує дружина. На певному етапi синовоï хвороби вiн починає помiчати в обличчi дружи ни, в ïï очах саме той вираз страждан ня, що потрiбен для змалювання образу Мадонни. Так трагiчно пере плiтаються мистецтво i життя, вiдчуття прекрасного i потворнi ета пи його створення. Артист не пови нен мати сiмï. Вiн жрець, го ворить закохана в Корнiя одна з ге роïнь пєси, що має тiльки псевдо Снiжинка. Це своєрiдний антипод Рити з ïï глибинною духовнiстю, що поєднує в собi любов до свiту, яка реалiзується в любовi до Корнiя й ди тини, i поцiновування справжнього мистецтва. Снiжинка дуже гарна зовнi, iнтелектуальна, спроможна оцiнити глибинний талант Корнiя, але внутрiшньо холодна, жорстока. Вона символiзує холодний розум, бездушнiсть. Рита духовнiсть, внутрiшня краса. Саме тому й не мо же вона змиритися з тим, що для Корнiя головним є мистецтво, у ша леному запалi вiн забуває про вiчнi речi родину, дитину, життя. Ïï чо ловiк може малювати навiть мертво го сина, вишукувати риси страждан ня на обличчi дружини над синовим тiлом. Вона розумiє, що цей фарс потрiбно припинити. Фiнал твору трагiчний Рита отруює себе та чо ловiка, вони помирають бiля сина. Героïня перед смертю знищує карти ну, яка є символом тiєï бездухов ностi, що занапастила ïхню родину. Другий перiод творчостi письмен ника завершують пєси Закон, Мiж двох сил, повiсть На той бiк. Два останнi твори написанi на матерiалi драматичних подiй Ук раïнськоï революцiï; в обох подано надзвичайно цiкавi жiночi образи. Мiж двох сил драма, яка демо нструє трагiчнi парадокси революцiï, що невблаганно впливають на долю людини, родини, ширше усього людського роду. Твiр побудовано на паралелi з Гоголiвським Тарасом Бульбою. Отже, проблема протисто яння брат на брата, батько на си на, що гостро постає в лiтературi 2 0-х рр., актуальна й у драмi Мiж двох сил, вона промовисто прокрес люється вже в назвi твору. Письмен ник намагається пiзнати, де лежить межа мiж особистим i суспiльним, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА мiж чеснiстю з собою i служiнням на родовi, що вiдбувається з людиною, яка змушена переступати цю межу. У центрi пєси iсторiя родини Слiпченкiв (прiзвище говорить про духовну слiпоту героïв, якi в запалi революцiйноï хуртовини не зберiга ють головне свiй рiд). Микита Iванович, Гликерiя Федорiвна й пя теро ïхнiх уже дорослих дiтей Со фiя, Христя, Марко, Тихон, Арсен є символом украïнськоï сiмï. Кожен iз членiв цiєï родини готовий усе вiд дати заради процвiтання рiдноï зем лi. От тiльки бачать вони це щастя по-рiзному, у чому й полягає конф лiкт твору. Зав'язка приïзд з рево люцiйного Петрограда головноï ге роïнi Софiï. Спочатку цю подiю нiяк не повязують з мiсцевими проблема ми. Оживає старе кохання Панаса, Христиного чоловiка, до Софiï, Ми кита Слiпченко з Марком та Арсеном планують узяти участь у виступi вi льних козакiв проти бiльшовикiв, iде з дому тихенький Тихiн* вiдкри тий прихильник червоних*. Тим ча сом Софiя зустрiчається з мiсцевими лiдерами бiльшовикiв Грiнбергом i Сємянниковим, щоб передати ïм грошi, привезенi з Петрограда для ор ганiзацiï повстання. Героïня щиро й наïвно вiрить у те, що воно принесе визволення рiднiй землi. Проте результати перемоги бiль шовикiв страшнi масовий терор, нiчим не виправдана жорстокiсть розстрiлiв без суду й слiдства, гено цид, свiдомо направлений проти ук раïнцiв. У криваве горнило помсти потрапляють батько й Софiïн брат Марко. Жiнка безпосередньо причет на до перемоги червоного повстан ня, тому звертається до Грiнберга з проханням звiльнити рiдних, на що той лицемiрно вiдповiдає вiдмовою. Не зважає вiн нi на Христинi сльози, нi на благання староï матерi. Панас радить Софiï виправити свiй страш ний грiх пропонувати за визволен ня все грошi чи навiть тiло. Та страшний механiзм репресiй уже за пущено Грiнберг вiддає наказ вiдпустити старого, але розстрiляти Марка. Софiя розумiє фатальнiсть своєï по милки. Вона стала чужою своєму ко лишньому оточенню, своïй родинi (символ Украïни). Батько шле про кльони зрадникам рiдноï землi синовi Тихону й доньцi Софiï: Сха менiться, бо лихо вам буде. Востаннє кричу вам з намученого серця: кинь те, покайтеся, а не покаєтесь, то проклинаю вас своïм батькiвським, невмиручим прокляттям. Не дiти ви менi, а вороги лютi. Своєю старою РУ кою застрелю зрадникiв, братоубив- цiв i ворогiв свого народу. Однак до табору нових володарi свiту Софiя й Тихiн так i не пристали- ïх вражає та шовiнiстична жорс Нова лiтература токiсть, з якою ставляться бiльшови- кй до всього украïнського: мови, ку льтури (портрет Шевченка скинуто зi стiни й поколото багнетами). Водночас немає довiри й рiвноправ них стосункiв мiж бiльшовиками i наверненими у червоний рух ук раïнцями, адже ïх сприймають тiль ки як засiб впливу на iнших, просто лицемiрно використовують. Мiж двох сил це стан украïн ськоï iнтелiгенцiï, що намагалася примирити вiковiчне прагнення до нацiональноï свободи i демокра тизм пролетарськоï революцiï. Розвязка твору трагiчна самовби вство Софiï, пострiл у скроню трак тується як єдино можливий вихiд iз цiєï ситуацiï. Пєса Мiж двох сил за всiма жан ровими ознаками є трагедiєю. Загна на в глухий кут героïня вбиває себе, Ця смерть проектується на сотнi тисяч смертей ïï землякiв, що постраждали в результатi революцiйного терору. Так нацiональна катастрофа втiлю ється в життi однiєï родини, що, як i тогочасне украïнське суспiльство, пошматована на прихильникiв рiз них соцiально-полiтичних сил. За багатьма зовнiшнiми ознаками Арами Володимира Винниченка вида сться ближчими до захiдноєвропей- СЬкњï так званоï новоï драми, нiж до ук раïнськоï класичноï традицiï. Вiдчут- НiIИ вплив на письменника справила фiлософiя Фрiдрiха Нiцше, у рiчищi якоï вiн сформулював власну фiло софську теорiю чесностi з собою.

Володимир Винниченко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13826


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация