<< Главная страница

Євген Маланюк orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13870


Небезпiдставно Ol Тарнавський назве Мала шока * украïнсь ким Одiсеем 3 Америцi*. Туга за Батькiвщиною ятритиметься невигойною раною в душi пое та. На в*дмiну вiд грецького г е роя, на Батыивщину письмен ник так i н е повернет ься, Його речниками на рiднiй зем лi ста нуть вiршi. Н iр од м кi Сагам Фм ам оим ич Маланюк 2 лютого 1897 рану уродим аи гм п ю го iН о ю — pu N T U K M y. Яицр по бiтм оам лм ï з роду були упрем, to магм аиросла а росiйськомов нiй пагчшгмiïм атмосфери Отже, агам дма- л*м у асогаа дух укра/иства, зсдио.ас лоаажаа ПрсДСТiвМИ*: Ш iХЩИД NjЬ4)Ol<4/l|*OCTtMt ЯШИН була багата floro рiдка Херсонщина. Пiсля ниiмчеммi iса автградсысого реаль ного учнлжца вступає до Петроградського поеiтеамммого мсплуту. Потiм фронти Пар ики Сiïтоеоi аiйпи. Поручник Маланюк стає ад'ютантом Гп л п ш г и п и iн iц iш армiï ґ *- iх й с м оi Народив Республiки, 1920 року теля аадiяме УНР . Малайю p a jo m j тисячами З бiДцiа понидас Украïну. У По/5аi_ . у таборi дiм iнтернованих уя- рймсм иï зоякiз (19221923}, Маланюк {за апаоïим амелоеом) iмима зброю воïна (cm w r) п*ро поета (сгилос) i стає лiдером празькоï поепммоi ШКОЛИ. 763 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА Творча дiяльнiсть Маланюка не обмежувала ся вiршуванням. Талановитий поет був ще й культурологом, лiтературним критиком, мисте цтвознавцем, узагалi надзвичайно ерудованою людиною, полiглотом, перекладав французь ких, польських, чеських та iнших поетiв, бага тьох з них знав особисто. вген Маланюк автор численних поетич них збiрок (I перiод творчостi Стилет i сти- лос (1925), Гербарiй* (1926), Земля й залiзо (1930), Земна мадонна* (1934), Перс тень Полiкрата* (1939); II перiод Вла да* (1951), Поезiï в одному томi* (1954), Ос тання весна (1959), Серпень (1964)), провiд ною iдеєю яких стало возвеличення рiдноï землi. Ночами, усамiтнюючись, линув подумки до Украïни, рiдноï Херсонщини… 16 лютого 1968 року письменник помер вiд серцевого нападу у своєму самотньому помеш каннi в Нью-Йорку. Магiстральною темою всiєï його творчостi була Украïна. Любов до Батькiвщини, жодного разу не зра дивши, пронiс вген Маланюк через усе життя, усi довгi роки емiграцiï нею жив, нею дихав, нею марив: А менi ти фата-морґана На пiсках емiгрантських Сахар Ти, красо землi несказанна, Нам немудрим даремний дар! Болiсно переживав вимушену роз луку з рiдною землею, що властиво всiм емiгрантам, сприймав Украïну вже у виглядi фата-морґани*, недо сяжного мiражу, що ввижався загуб леним у пустелi. Так зявилася метафо ра На пiсках емiгрантських Сахар, навiяна безпросвiтними буднями та борiв iнтернованих, що були розмi щенi серед пiскiв. Циганськi мандри чужиною, емi грантськi шляхи: Украïна ” Чехо- Словаччина Нiмеччина СИIА. У творах Маланюка впадають в око два стрижневi мотиви: самотнiсть i доро га. Як починалася емiграцiя з ревiн ня потяга нещадного велетня роз луки*, так i пiввiкове життя за кор доном протiкало пiд гуркiт мотора лiтака та стукiт вагонних колiс. Домiнантними в його творчостi є також слова самотнiсть*, сам, самота. Лiричний герой Маланюка начебто витесаний з грубого каменю: вражає своєю суворiстю, вiдображає свiто гляд безкомпромiсного максималiста, перейнятого загостреним чуттям ча су. Iсторiософiчнi видiння охопленi бойовими кличами Киïвськоï Русi, насиченi вольовою енергiєю I. Мазе пи й П. Орлика. Поет- iнтелектуал виводить коренi Украïни навiть не вiд середньовiчноï Киïвськоï Русi, а ще ранiше вiд ан тичностi: Еллади й особливо Риму (символу могутньоï державностi). Дњ речi, образ Украïни-Еллади є харак терним для украïнських нацiональ но-визвольних прагнень початку Два' дцятого столiття. Тим часом критики-земляки нази вають поета украïноненависником, обпльовувачем Украïни, цитуючи 764 не вигаданi, а справдi Маланюковi рядки, зверненi до рiдноï землi: …Х то ґвалтував тебе? Безсила, Безвладна, пяна i нiма, Неплодну плоть, убоге тiло Давала кожному сама. Однак у цьому вiршi за кожним розпеченим до болю словом спра вжня любов до Украïни, а не пишно мовне захвалювання ïï. Маланюк не першовiдкривач уособлення Украïна жiнка*. Досить згадати хоча б покриток та причин них у поезiях Т. Шевченка. Проте письменник змiщує акценти: жалiс нi слова про поневолення Украïни вiн називає байками, а свою Батькiв щину повiєю ханiв i царiв. Звiдси нетрадицiйне тлумачення постатi Роксолани, з якою асоцiюєть ся образ Украïни-Русi. Та не можна сказати, що слова до кору на адресу Украïни давалися Ма ланюковi легко. Максималiст Мала нюк прагнув для своєï Батькiвщини достойноï долi: державноï незалеж ностi, свободи, свiтового авторитету: I виросте залiзним дубом Рим З мiцного лона скитськоï Еллади. Саме тому поета не влаштовував не тiльки московський гнiт обурював сам комплекс рабства й меншовар тостi, готовнiсть значноï частини ук раïнського народу пiдставляти пiд ярмо свою шию. Тому, як до нього Шевченко й Кулiш, Маланюк нищив глибинну рабську суть хохлацтва-ма- лоросiяиства, нiколи не вдовольняв- ся показною украïнiзацiєю: виши ванка кожух оселедець. Поетичним досягненням Малая ю- ка е Варязька балада, де поет ос мислює iсторiю украïнського народу. Провiдний мотив жалкування письменника за тими iсторичними здобутками, що втратила Украïна: Куди ж подiла, степова Елладо, Варязьку сталь i вiзантiйську мiдь? Це символ глибоких коренiв дер жавностi Киïвськоï Русi. Киïв в уявi поета постає як степова Олександрiя. Автор з палкiстю вiрного сина запитує в поневоленоï Вiтчизни: Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу Проклятий кран, Елладо степова?! Бiографiя* лiричний життєпис
. Маланюка, письменник зазнав по невiрянь, але не втратив сили духу й
вiри в повернення на Батькiвщину. У творi йдеться насамперед про за
гостренi внутрiшнi переживання лiричного героя-автора, який запри
сягається, незважаючи на випробу вання та перешкоди, свiтити
смо лоскипом Тобi Однiй, тобто Украïнi. Вiрш складається з
трьох цiлком самостiйних частин, повязаних iдей ним змiстом (така
вiршована компо зицiя вiдома як т рипт их). Почн-
_____________________ Нова лiтературо 765 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА
нається твiр з енергiйних, коротких речень, що мiстять у собi
напругу рiш учоï дiï, жагу якнайповнiшого са- моздiйснення
всупереч несприятли вим обставинам. Самотнiсть змучує лiричного
героя: Мушу випити келих до краю Полиновий мед самоти. Вiн
уподiбнюється скульптору (Вирiзьблюю нiмий життєпис На
дикiм каменi столiть) або конструк тору (Конструюю вiчний образ на
сiрiм цоколi часу). Виразним є усвiдомлення своєï
месiанiстичноï функцiï: Я кривавих шляхiв апостол В голубi
невечiрнi днi. Однак повернення Украïнi всесвiт ньоï слави
ïï пращурки Киïвськоï Русi, за Маланюком,
має йти не лише полiтично-економiчним, а й естетич ним шляхом,
пiднесенням духовно стi всього суспiльного життя.

Євген Маланюк orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13870


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация