ВалерIян ПIдмогильний orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13862


Дар правдивого спостережен ня життя, умiння заражати чи тача настроями, тримати його увагу напруженою протягом всього оповiдання станов лять невiд'ємну властивiсть творчостi В. Пiдмогиольного. Юрiй Клен Народився Валерян Петрович Пiдмогильний 2 лютого 1901 року в селянськiй родинi пiд Ка теринославом. Пiсля церковнопарафiяльноï школи вiн змiг закiнчити лише реальне училище, а потiм через матерiальну скруту, голоднi 19211922 рр. вчився уривками (на перших кур сах математичного та юридичного факультетiв Катеринославського унiверситету), учителював, пiзнiше працював уже в столичних видавницт вах, слухаючи побiжно лекцiï а Iнститутi народ ного господарства. У 1934 роцi Валеряна Пiдмогильного у звяз ку iз сфабрикованим процесом заарештовано. Пiсля страшних тортур у березнi 1935 року на закритому судовому засiданнi, без свiдкiв i захис никiв, розглядалася справа 0024. В. Пiдмо ги льному пролягла дорога на украïнську Голго фу двадцятого столiття Соловки, дорога, що не мала вороття… Його творче життя тривало пятнадцять рокiв. Зовсiм молодим, тридцятичотирилiтнiм, вiн був силомiць вирваний з лiтературного процесу й узагалi iзольований вiд суспiльного оточення. Залишилося кiлька збiрок оповiдань, повiстей, два романи й чимала бiблiотека перекладiв з французькоï класики. Талановитий майстер художнього заглиблення в пiдсвiдомiсть особис тостi, Валерян Пiдмогильний увi йшов у лiтературу досить впевнено. Девятнадцятилiтнiй автор своєï пер шоï в життi збiрки оповiдань зухвало назвав ïï Твори. Том I* (Катерино слав, 1920). А вже через рiк i справдi свiт побачила перша книжка. УКРА НСЬКА ЛIТЕРАТУРА Не випадково письменник бере епiграфом до свого найвiдомiшого твору роману Мiсто* слова з Талмуду: Шiсть прикмет має люди на: трьома подiбна вона на тварину, а трьома на янгола…. Одразу, може, й сам того ще не усвiдомивши, вiн узяв прицiл на зоряну вершину творчостi пiзнання психiки особистостi. В. Пiдмогильного не дуже цiкав лять сюжетнi проблеми, тож, на пер ший погляд, створюється враження, що автор довiльно обирає тематику. В одному оповiданнi йшлося про скалiченого робiтника вуличного жебрака, озлобленого на всiх у мiстi (Старець*), в iншому про гiмна зиста, котрий розчарувався в життi й пристав до повстанцiв, щоб хоч би у чомусь виявити себе (Гайдамака), ще в iншому про студента, який вирiшив зясувати поняття соцiа лiзму, та не змiг прочитати жодноï брошури, бо раптом закохався (На селi). Загальне й особисте, iнстинкти й навязувана суспiльством норма, су перечка розуму й серця це першо ряднi проблеми творчостi молодого прозаïка. Оповiдання, написанi на початку 20-х рр., Собака, В епiдемiчному барацi, Проблема хлiба* (збiрка Вiйськовий лiтун) це вiдчуття людського принижен ня перед проблемою хлiба, коли студентовi- фiлософу доводиться ду мати про перевагу борщу над пiзнан ням учення Канта. Коли простежити головнi мотиви творчостi В. Пiдмогильного 20-х рр., неважко помiтити, що магiстраль ною лiнiєю всього його лiтературного доробку є болючi теми, заявленi в то гочаснiй лiтературi: людина i рево люцiя, проблема стосункiв мiста i се ла, взаємин суспiльних класiв. Цiлеспрямовано ця тематика окрес лилася в раннiй повiстi Пiдмо гильного Остап Шаптала (1921), де герой, виходець iз села, працюючи в мiстi, вiдчуває себе чужим i ка рається моральною провиною перед тими, хто дав можливiсть йому вийти в люди, стати кимсь у життi. Письменник продовжить розповiдь про те, як прагнула селянська молодь здобути колись недосяжну науку, у своєму найвидатнiшому творi ро манi Мiсто (1928). За сюжетом Степан Радченко активний сiльський юнак при ïздить до Києва, маючи на метi всту пити до вищого навчального закладу. Герой мрiє в майбутньому повернути ся зi здобутими знаннями на село, для того, щоб засобами прогресу ви вести його з багатовiковоï темряви. Тож на початку твору бажання Сте пана досить благороднi. Проте мiсто виявляється не просто скупченням великоï кiлькостi лю дей, що чужi одне одному. Одночасно 750 це й велика сила, здатна змiнювати внутрiшнiй свiт людини, пiдлашто- вувати ïï думки, бажання, переко нання вiдповiдно до обставин, що складаються. Столиця, яка видалася такою нез розумiлою й чужою, спочатку заворо жує юнака, потiм захоплює в коло лiтературного життя, вiн починає пи сати, стає письменником i полишає навчання. На початку твору Степан усвiдом лено прагне завоювати мiсто, пiдко рити його собi, своєму свiтосприй няттю. Згодом вiн поступово починає жити за законами мiста, i думки про повернення додому остаточно зника ють. Проте, хай i пiдсвiдомо, Радчен- ко розумiє, що став у столицi переко типолем, яке вiднiс вiтер життя вiд свого корiння, але так нiкуди й не прибив. Мiсто не дало Степановi най головнiшого душевноï гармонiï, спокою, а без цього, на думку пись менника, людина не виконає голов ного призначення в життi не стане Щасливою. Роман визначаємо як твiр психо логiчний. Образ Степана Радченка аж нiяк не однозначний. Пiдмогиль- ний знову й знову роздумує над фено меном людського буття, над тими неймовiрними суперечностями, що терзають кожну особистiсть, над са мою природою iснування iндивiда в оточеннi собi подiбних. Автор не ро бить оповiдь пiдкреслено простою, адже й саме буття на землi не має та коï простоти. Це все вочевидь було наслiдком глибокого пiзнання європейськоï лiтератури, зокрема безпосереднього впливу романiв Батько Горiо Бальзака, Любий друг Мопассана, Кандiд Вольтера, якi на той час пе рекладав В. Пiдмогильний. У романi Невеличка драма (1930) виразно зазвучала тема внутрiшньо го свiту людини i його несумiсностi iз зовнiшнiм середовищем, яка розгля дається через вiчну колiзiю: сто сунки чоловiка i жiнки, рiзних за своïм свiтобаченням. На тлi суспiль них конфлiктiв постає людина, ïï внутрiшнiй свiт, розглядаються рiзнi характери. Письменника цiкавить, якi духовнi цiнностi стануть рушiєм суспiльного поступу. У центрi Невеличкоï драми нещаслива любовна iсторiя простоï дiловодки Марти Висоцькоï та про фесора бiохiмiï Юрiя Славенка. Мар та, як i герой Мiста Степан Радчен ко, приïхала до Києва, щоб розпоча ти нове життя. Доля згаданих героïв складається по-рiзному: Степан де градує поступово, сам того не пiдозрю ючи, Марту ж мiсто розчавило вiдра зу й повнiстю. Назва твору глибоко символiчна: людина є лише пiщинкою на тлi Всесвiту з його неосяжною глобаль- ________________________ Нова лiтература УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА Кулiш досконало знав i вiд чував украïнський свiт, його дух i найглибшi традицiï. А вже щодо Украïни сучасноï, то лiпшого знавця, нiж Микола Кулiш, мабуть, не було серед письменникiв. ною величчю, а тому особистi трагедiï видаються непомiтними, мiзерними, невеличкими *. Образ Марти у творi уособлює ук раïнську духовнiсть, тож у мiстi ге роïня почувається чужорiдним тi лом, не вписується у сформоване ко ло мiщан сусiдiв, спiвробiтникiв. Водночас вона є сильною, сформова ною особистiстю, бо береться власни ми силами вирiшити свою долю. Проте автор не iдеалiзує свою ге роïню. Мрiï та фантазiï затулили для неï iстинну сутнiсть ïï обранця рацiональноï людини Юрiя Словен ка, який покинув Марту та одружив ся з професорською донькою. Прави ла гри диктує жорстоке мiсто. Марта залишається на роздорiжжi, перед вибором зберегти чистоту душi вiд зазiхань зовнiшнього свiту чи стати як усi*. Як iстинний психолог, вiдповiдь на це питання Пiдмогиль- ний передоручає читачевi…

ВалерIян ПIдмогильний orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13862