<< Главная страница

УточнювальнI члени речення orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13294


Слова й словосполучення, якi уточ нюють, конкретизують змiст одно- Граматико: морфологiя, синтаксис ценного попереднього члена, зву- ук)чи або обмежуючи його значен- д називають уточнювальними. уточнювальнi члени речення вiд вiдають не просто на питання ко ли? де! що? та iн, а на питання а коли самеï а де саме? а як саме? а який са- ЛЧ а що саме? Вимовляються вони з видiльною iнтонацiєю i на письмi вiдокремлю ються комами, рiдше тире. Найчастiше уточнюються обстави ни мiсця i часу: Тут, пiд кронами бiлих розпашi лих каштанiв, причаïлися нашi, повнi щастя, лiта (Д. Луценко). Там, за горами, вже давно день i сяє сонце, а тут, на днi мiжгiря, ще нiч (М. Коцюбинський). Там, далеко, на Вкраïнi, Сяє сонечко ясне, Свiтить людям, та в чужинi Не навiдає мене. П. Грабовський. Якщо ж обставини вiдносяться не до однотипних, то вони не вiдокрем люються: З дiда-прадiда (вiдколи?) в нашiм краю (де?) Люди прагнули з пiснею жити. М. Сингаiвський. Примiтка. На думку деяких мовознав цiв, уточнюватися можуть також iншi чле ни речення, серед них i головнi: Слово iнше кинула, студене, потопта ла ватру ти байдуже (Д. Павличко). Море синє, аж чорне, тiльки бiлою пiною бс об берег (М. Коцюбинський ). Прослався степ, неначе море, килимом срiбноï трави (П. Норманський ). Якщо не можна вiтер .змалювати. Прозорий вiтер на ясному тлi, Змалюй дуби, могутнi i крислатi. Котрi од вiтру гнуться до землi. Л. Костенко. Вiдокремленi уточнювальнi члени також можуть уводитися в речення за допомогою слiв: тобто, цебто, або (=тобто), чи (=тобто), а саме, нап риклад, навiть, у тому числi. Такi слова вiд уточнювальних членiв ре чення комою не видiляються: Людина розкладає розумом на най простiшi елементи все довкола, навiть саму себе (Ю. Мушкетик). Вальдшнеп, або (тобто) лiсовий ку лик, благородна птиця (Остап Вишня ). Iнодi видiлення тих чи iнших чле нiв речення як уточнювальних зале жить вiд того, який змiст укладає автор у своє висловлювання. Вiдпо вiдно до цього вони вимовляються з рiзною iнтонацiєю i вiдокремлю ються чи нi: Мiж ярами над ставами верби зе ленiють (Т. Шевченко). Десь на днi мого серця заплела дивну казку любов (П. Тичина). Пiд дощем берiзка бiла Край дороги на горбi Ронить сльози голубi. М. Шпак. УКРАÏНСЬКА МОВА Край берега у латишку привязанi човни (Л. Глiбов).

УточнювальнI члени речення orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13294


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация