УкраÏнська лIтература Ренесансу I Бароко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13550


Пiсля падiння Києва 1240 року Киïвська Русь як держава фактично перестала iснувати. Роздрiбненi кня зiвства Новгородське, Чернiгiвське, Переяславське не могли захистити украïнськi землi вiд татарських та турецьких орд. Протягом ста рокiв пiсля занепаду Києва Галицько-Во линське князiвство було опорою ук раïнськоï державностi. У цiй ролi Галицька Русь перейняла велику частку киïвськоï спадщини й водно час запобiгала захопленню захiдноук раïнських земель. Значна ж частина Украïни (Схiд та Пiвдень) перетвори лися на Дике поле. Понад два столiття рiк у рiк орда налiтала на мiста й села Украïни, палила, грабу вала, гнала в ясир тисячi бранцiв. Бу ли знищенi бiблiотеки, шедеври архiтектури. Ослаблена краïна стала легкою здобиччю для сусiдiв. Гали чину захопили польськi магнати, пiвнiчну Буковину молдавськi. На рiвнинах Приднiпровя пiдсум ком формування нового суспiльства стала поява нового стану* (О. Суб- тельний) стану козакiв. Тюркське УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА за походженням слово козак* озна чало вiльних, незалежних вiд пана людей, якi не мали чiтко визначеного мiсця в суспiльствi й населяли без люднi окраïни. Уперше украïнськi козаки зявилися в 1480-х рр., але тiльки з поширенням крiпацтва ïхня чисельнiсть значно зросла. Спочатку основну масу козакiв становили селя- ни-втiкачi, були серед них також мiщани, позбавленi сану священики, збiднiла знать. Козаки стали iдеаль ними оборонцями кордонiв вiд та тарських наскокiв, а згодом полонi зованi украïнськi магнати стали мо бiлiзувати козакiв не лише для оборо ни, а й для нападiв на туркiв. У 1553-1554 рр. канiвський староста Дмитро Вишневецький (Байда) зiбрав розрiзненi козацькi ватаги й збудував на стратегiчно розмiщеному за Днiпровськими порогами островi Мала Хортиця форт, який став засло ном вiд татар. Так Вишневецький заснував Запорiзьку Сiч, яку вважа ють колискою украïнського козац тва. Запорiзьке вiйсько стало оборон цем не тiльки своєï рiдноï землi й вiри вiд туркiв i татар, а також вро пи. Уся вропа XVI ст. тремтiла вiд однiєï думки про навалу оттоманцiв, якi в 1529 роцi спустошили Угорщи ну й мало не захопили Вiдень. Народ увiковiчнив память своïх прославлених оборонцiв. У героïчно му епосi украïнського народу оспi ванi Байда-Вишневецький, Северщ Наливайко, Петро Конашевич-Сагай дачний, Тарас Трясило, Iван СiрКо Самiйло Кiшка, Iван Морозенко та сотнi iнших славних лицарiв. Коли в Х У -Х У I ст. в вропi наста ло Вiдродження (Ренесанс), його iдеï зокрема з Iталiï, проникли й в Ук раïну. Сприяло Ренесансовi й утво рення Запорiзькоï Сiчi та спалахи се лянських повстань, якi посилювали ся з кожним десятилiттям. Ще один фактор розвитку Вiдродження — зростання торговельноï й промисло воï спроможностi мiст у Галичинi та на Волинi. Першi паростки Ренесансу зявили ся в Украïнi вже наприкiнцi XV ст. Пiд його впливом здiйснювався масо вий вiдïзд синiв знатi для навчання в захiднi унiверситети, розвиток ДРУ' карства, рiдноï мови, елементiв ре- алiзму. Два джерела Ренесансу а0′ тична культура та iдеали первiсного євангельського християнства п0 родили двi течiï: гуманiзм i рефор мацiю. Вiдродження в нас не здобуло перемоги над Середньовiччям, як в Iталiï, а двi культурнi епохи пану ли водночас. I коли цi течiïi зєДН лися, настала епоха Бароко. Через г раïнцiв, якi навчалися в захiдноєвр украi1 коï пеиських унiверситетах, в поширювалися набутки європейсь ^ культури. Вiдомими письменник того часу, якi здобули освш Захiднiй вропi, були Юрiй Котер- мак з Дрогобича (Юрiй Дрогобич або Дрогобицький), Мартин-Iоанн з Пе ремишля, Павло Русин з Кросна, Станiслав Орiховський (Роксолан) з Галичини, а також Мелетiй Смот- рицький, Петро Могила, пiзнiше Феофан Прокопович. У своïй твор чостi вони, як правило, послуговува лися мовою античностi латиною. Станiслав Орiховський вiдомий своïми латиномовними твора ми Хрещення русинiв, Розрив iз Римом, Зразковий пiдданий*, якi вiн пiдписував iменем Орiховський- русин (себто украïнець). Його нази вали украïнським Цицероном, сучас ним Демосфеном. На всю вропу пролунало патрiотичне свiдчення Орiховського: Я русин i гордий цим, i охоче говорю про це повсюдно. Одним з прогресивних дiячiв так званоï католицькоï Русi, котра в XVI ст. витворила латиномовну ук раïнську лiтературу, був С е б а с — т i а н Кленович. У 1584 роцi в Краковi вийшов його латиномовний твiр пiд звучною назвою Роксо- ланiя, у якому з надзвичайною сер дечнiстю та любовю оспiвано тодiшню Украïнську землю, зокрема Пiдгiря 11 Карпати. Украïнська земля захоп лює С. Кленовича вона була йому Не чужа. Вiн оспiвує ïï лани, лiси, мiста, передусiм святе мiсто Лева, Давню столицю Киïв, Замостя, яке ставало в той час новим культурним осередком. Для поета це наша, своя земля, i недаремно вiн ïï так урочисто прославляє. Цiкаво вiдзна чити, зауважує В. Шевчук, тут ще й таке: описуючи украïнськi мiста й ставлячи на чолi ïх Львiв, який мас лився в той час i навiть на початку XVII ст. столицею Украïни (недарем но й Хмельницький не хотiв його руй нувати), на другому мiсцi ставить Киïв, хоч у тi часи Киïв великоï куль турноï ролi не вiдiгравав i фактично лежав у руïнах. всi пiдстави гадати, що С. Кленович побував у Києвi i пильно обдивився княжу столицю. Вiн заперечує легенду, що Киïв це антична Троя. У Києвi його цiкавить iнше: люди, якi тут живуть, вiдбива ючи татарськi напади, i печери, в яких зберiгаються нетлiннi мощi, i якi збирають до себе безлiч людей, роблячи це мiсце осередком Украïни. Висновок поета не тiльки промовис тий, а й багатозначний: Знайте, що Киïв на Чорнiй Русi значить стiльки, як давнiй Рим для старих християн, значення в нього таке ж…. У поемi автор висловлює свою лю бов до Роксоланiï (Украïни), повiдом ляє про Русь як про одне етнiчне цiле, називає цю землю рiдною i хва лить православну вiру, хоч сам був римо-католиком. Для того, щоб навiчно закрiпити панування Речi Посполитоï на ук- ____________ Давня лiтература 509 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА раïнських землях, окрiм установлен ня державного, соцiального, еконо мiчного контролю, треба було духов но поневолити народ. 1569 року ук ладено Берестейську унiю, що мала на метi полiтичне обєднання ук раïнськоï та бiлоруськоï православноï церкви з католицькою. Iнiцiаторами Берестейськоï унiï стали киïвський митрополит Михайло Рогоза, єписко пи Iпатiй Потiй, Кирило Терлецький, Дiонiсiй Збируйський та Григорiй За- горовський. Релiгiйна дискусiя пере росла в лiтературну полемiку за збе реження вiри. Тренос Мелетiя Смотриць- к о г о це плач-голосiння украïнсь коï православноï церкви за всiма православними церквами й монасти рями, якi були вiдiбранi королем i католиками, за померлим захисни ком православя князем Костянти ном Острозьким, за покатоличеними шляхетними родами Бiлорусi та Украïни. Протистояння в суспiльствi внаслi док релiгiйноï унiï охопило всi сфери людськоï дiяльностi. В Острозi нав коло магната-мецената Костянтина Острозького обєдналися православнi сили. На певний час Острог став сто лицею православя, тут зiбралися пи сьменники й промовцi, друкарi й аст рологи. Тут була заснована Акаде мiя, друкарня, князь вiдкрив школи в Туровi й Володимирi. З острозькоï 510 друкарнi пiшли у свiт Острозька бiб лiя, Псалтир, Требник, Хронологiя* Андрiя Римшi. Тут працювали пись менники Демян Наливайко, Григорiй Голубникiв, Йов Борецький, Йов Кня- гиницький, Герасим Смотрицький. На початку XVII ст. центр церков ноï та культурноï дiяльностi в Ук раïнi перемiщується на схiд. Безпосе реднє сусiдство Волинi та Галичини з Польщею, де свого апогею досягла католицька контрреформацiя, зумов лювало те, що осередки украïнського православя на цих землях зазнавали ïï безпосереднього й згубного впливу. Так, коли в 1608 роцi помер стовп православя князь Костянтин Острозький, його онука, новонавер- нена фанатична католичка Анна Ходакевич передала Острозьку академiю єзуïтам. Львiвське братство також почало занепадати. Украïн ськi мiщани не мали можливостi пiдтримати його, терплячи все бiль шi утиски з боку католицькоï церкви та польського уряду. Схiднi землi, Шњ швидко розвивалися, перебували Да леко вiд тиску польського католиди3 му. Киïв усе густiше заселявся й ба гатшав, пiдносився як центр Ук раïнського православя. Рушiйною силою православвог вiдродження була стародавня Києвњ Печерська лавра. У 1610-х РР 1 архiмандрит лисей Плетенецьк*1; виходець з галицькоï знатi, згру Давня лiтература вав навколо себе освiчених землякiв Йова Борецького, Захарiю Копис- тенського, Памву Беринду, Лаврен- тiя Зизанiя. Плетенецький узявся здiйснювати грандiозний видавни чий проект, за яким протягом 15 рокiв були опублiкованi близько ЗО книг головним чином релiгiйного змiсту. Це перевищувало загальну кiлькiсть усiх книжок, надрукованих в Ук раïнi до цього часу. Книгодрукування зумовило iсто ричний злам у розвитковi лiтерату ри, науки та всiєï культури. Заснов ником украïнського книгодрукуван ня був високоосвiчений украïнець з лемкiв Святополк Фiоль. У 1491 роцi в Краковi вiн видрукував кирилич ним шрифтом пять книг (Псалтир, Часословець та iн.). Поширювалися в Украïнi видання бiлоруського пер шодрукаря Франциска Скорини, який заснував свою друкарню у Вiльнi. Змушений тiкати з Москов щини друкар книжок небачених Iван Федоров, бо там друкування книжок називали диявольщиною, вiн знайшов прихисток спочатку в селi Заблудовi на територiï Великого князiвства Литовського, потiм у Льво вi. а згодом в Острозi. У 1574 роцi у Львовi вiн надрукував Апостол, а в Острозi Бiблiю. Та зрештою Iван Федоров усе ж повернувся до Львова. Велике значення для розвитку ук раïнськоï культури мала дiяльнiсть братств церковно-освiтнiх това риств мiщан, якi виникли ще в пер шiй половинi XV ст. на захiдноук раïнських землях, а потiм пошири лися на всю Украïну. Найвiдомiшими з них були братства у Львовi, Острозi, Луцьку та Києвi. Братства вiдкрива ли школи, книгозбiрнi, розшукували й збирали памятки iсторiï, культу ри, викуповували бранцiв з татарсь ко-турецькоï неволi, активно бороли ся проти покатоличення та поло нiзацiï украïнського народу. Киïвський митрополит Петро Мо гила обєднав засновану ним у Києво- Печерськiй лаврi школу зi школою Киïвського братства, заклавши пiд валини Могилянськоï колегiï, яка згодом стала одним з найважливiших навчальних закладiв словянського свiту (Києво-Могилянська академiя). Навчання тут будувалося за зразком античних шкiл, велику увагу звертали на вивчення класичних дисциплiн. Украïнська культура й далi розви валася на релiгiйному ґрунтi. У книж ках, як правило, демонструвалася iстиннiсть православя, наголошува лося, що воно єдиний шлях до людського спасiння (Палiнодiя Захарiï Копистенського, Зерцало богословя Кирила Ставровецько- го). Твори того часу, призначенi для масового читача, описували життя святих чи розповiдали про чудеса, що вiдбувалися в Києво-Печерськiй лав 511 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА рi. Цi книжки були написанi склад ною для розумiння церковнословян ською мовою, що використовувалася в Украïнi як лiтургiйна й лiтературна. Проте чимдалi серед письменникiв поширювалася й народнорозмовна мова. Так, Памво Беринда протягом ЗО рокiв складав свiй Лек сикон, у якому до церковносло вянських слiв подав ïхнi украïнськi вiдповiдники. Новим фактором лiте ратурного життя того перiоду стала зросла популярнiсть поезiï, а особли во панегiрикiв. До найкращих зраз кiв цього жанру належать Вiршi Касiяна Саковича, написанi на смерть Петра Сагайдачного та вiршi, присвяченi Петровi Могилi. Зростала грамотнiсть украïнського населення братськi школи та Мо- гилянська колегiя випускали сотнi студентiв, друкувалися новi книжки. У 1648-1654 рр. Украïну охопила Визвольна вiйна, яку очолив Богдан Хмельницький. Пiсля пiдписання Переяславськоï угоди 1654 року Украïна опинилася на три столiття пiд владою росiйських iмператорiв. Наша земля стала ко лонiєю, сировинною базою Москви, а народ був перетворений на мало росiв*. Катерина II знищила Запо рiзьку Сiч i зробила колишнiх ли царiв козацтва крiпаками. Визвольнi змагання украïнського народу 1648-1654 рр. знайшли своє гiдне висвiтлення в козацьких лiто писах Самiйла Величка, Самовидця Григорiя Грабянки. Починаючи з середини XVII ст. д0 кiнця XVIII ст., у художнiй та iнте лектуальнiй творчостi панував стиль бароко. Задовольняючи смаки знатi вiн пiдкреслював велич, розкiш та декоративнiсть, вiддаючи перевагу формi над змiстом, химерностi над простотою. Здатнiсть до синтезу зро била бароко особливо принадним для украïнцiв нацiï, котра перебувала мiж православним Сходом i латинiзо ваним Заходом. Багато барокових рис позначилося на творах перелiтних птахiв (О. Субтельний), тих украïнцiв, що навчалися в польських чи захiдно європейських унiверситетах i повер нулися до Києва, щоб викладати в Академiï. Зважаючи на ïхню євро пейську освiченiсть, Петро I покли кав ïх очолити в Росiï освiтнi та цеР' ковнi установи. Найвидатнiшими се ред них були Феофан ПрокоповИЧi Стефан Яворський, Дмитро Туптало- 1674 року в Києвi зявилася книга Синопсис, чи коротке зiбрання оД рiзних лiтописцiв. У НIЙ перелiчу валися майже всi перiоди з iсторiï У раïнського (славеноросiйського)08 роду, князювання Володимира СвЯ того i його наступникiв; зазначав там i перiод Московського ДаРстВ? самодержавцем Федором Олекс Давня лiтература 8ичем. Коротко книгу називають Синопсис (вiд грецького synopsis загальний огляд, зведення або збiрка статей, рiзних матерiа лiв, присвячених якомусь одному питанню). У Синопсисi автор прагнув пода ти украïнську iсторiю з давнiх-давен. Тут оживають бiблiйнi легенди й ле гендарнi iмена, докладно йдеться про словянське язичництво та старо давнi народнi звичаï. Спосiб викладу матерiалу в Си нопсисi нагадував давнi лiтописи, однак у ньому наявнi елементи ук раïнського бароко: пишнота й уро чистiсть вислову, чимало крилатих висловiв та афоризмiв. Серед можливих авторiв Синоп сису називають Iнокентiя Гiзеля ректора Києво-Могилянськоï ака демiï, Пантелеймона Кохантовського ~ ченця Києво- Печерськоï лаври, Феодосiя Сафонова iгумена Києво- Михайлiвського монастиря. Синоп сис одразу ж став однiєю з найпопу- лярнiших книг, розходився широко в Рукописних копiях. З 1674-1680 pp. Ця праця перевидавалася тричi. А всього витримала двадцять пять ви дань (востаннє 1861 року). Важ ливiсть цiєï книги в життi украïнсь кого народу важко переоцiнити: вона Поширювала iсторичнi знання, по роджувала зацiкавлення рiдною iсторiєю.

УкраÏнська лIтература Ренесансу I Бароко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13550