<< Главная страница

ТворчIсть перIоду заслання. Цикл В казематI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13644


5 квiтня 1847 року при вïздi в Киïв Тарас Шевченко був заарештований у справi Кирило-Мефодiïвського брат ства, братчикiв заарештували ранi ше. Роздуми про свою долю, долю однодумцiв-товаришiв, туга за Ук раïною основнi мотиви вiршiв, на писаних в казематi. Народними пiс- 564 нями навiянi поезiï Ой одна я, 0д на…, Рано- вранцi новобранцi., що варiювали народнi мотиви. 3На менита пейзажна мiнiатюра Сад0к вишневий коло хати з явилась як ре- зультат ностальгiï Шевченка за рiдним краєм. У цiй поезiï автор малює ви мрiяну ним гармонiю краси природи й радостi життя у взаємнiй любовi в органiчному звязку з природою. У вiршi М. Костомарову знову звучить характерний для Шевченка мотив самотностi в цьому свiтi (I жа лем серце запеклось, що нiкому мене згадати!). Це почуття переростає в нiмотний крик, викликаний немож ливiстю роздiлити з кимось свою долю: Молюся! Господи молюсь! Хвалить тебе не перестану! Що я нi з ким не подiлю Мою тюрму, моï кайдани! В неволi тяж ко… Вражають своєю гiркою правдивiстю , безна дiєю, приреченiстю мiркування 33-рiчного поета про долю: В неволi тяж ко, хоча й волi, Сказать по правдi, не було. Справдi, з прож итих 33 рокiв (вiк Iсуса Христа), 9-рокiв офiцiйного статусу вiльноï людини хоть на чужо му, та на полi…. У хвилини розпачу приходить каяття, вiдчуття власноï провини за те, що опинився за ґратами: Дурний свiй розум проклинаю, Що дався дурням одурить, В калю жi волю утопить. Нова лiтература Сумнiви Шевченка в правильностi убраного шляху породженi розлу- с0ю з вiтчизною: Холоне серце, я к згад аю , Що не в У крайнi поховаю ть, Що не в У крайнi буду ж ить, Людей i Господа хвалить. Чи ми ще зiйдемося знову? М ож ливо, цей твiр був н ап и сан и й , коли братчикам оголосили ви рок, або вж е на засланнi. Ш евченко говорить про степи i дебрi, куди ïх заслано, зак л и кає своïх однодумцiв м оли тися Богу, згадувати один одного й зм и ри тися. I залишає ïм i нам щ е один заповiт: Свою У краïну лю бiть, Любiть ïï… Во в р ем я лю те, В останню тяж кую минуту За неï Господа м олiть. Попри сумнiви, щ о терзаю ть душ у й бентежать розум, Ш евченко вiрить у благородну мету й мiсiю товарист ва, яке слово правди i любовi поне се шляхами долi. Менi однаково… Усi запевнення поета про власну байдуж iсть до того, чи буде вiн ж и ти в У кр аïн i, чи нi, чи згадуватимуть його на рiднiй землi, чи не згадуватимуть, усе це довер шено виконаний лiтературний при йом (Г. Клочек), завдання якого по лягало в тому, щоб з особливою си лою наголосити на тому, що поетовi й справдi не однаково, щоб створити в читача враження винятковоï важ ли востi сказаного: Та не однаково менi, Як Украïну злiï люде Присплять, лукавi, i в огнi Ïï, окраденую, збудять… Ох, не однаково менi. Н езваж аю чи на сувору заборону писати та м алю вати, Тарас Ш евченко створю є м и стецькi твори н а засл ан н i, бо тiльки так м ож е сам ови рази ти ся. Осмислюючи свiй стан i ж и ттєву по зицiю , поет проголосив: К араю сь, мучусь, але не каю сь. Н остальгiчна п ам ять про У краïн у оповита в Ш евченкових творах цього перiоду ореолом святостi й п алкою мрiєю ж ити в У краïнi: I серцем л и н у в темний садочок на У краïну. У свiт спогадiв i дум авто ра, я к i прилiтали з-за Д нiпра ш ирокого, вводять автобiограф iчнi п оезiï N.1^ (М енi тринадцятий м и н ал о …), I золотоï й дорогоï. Та н авiть ту га за рiдним краєм не дозволяє Ш евчен ковi забути лю дськоï к р и в д и , со цiальноï несправедливостi: За що, не знаю , називаю ть Х атину в гаï тихим раєм. Я в хатi мучився колись, Моï там сльози пролились, Н айперш i сльози… (Якби ви знали, паничi) Вiдчай i протест викликаю ть у ньо го спогади про погорiле село й нiм их крiпакiв (I вирiс я на ч уж и н i), ре зультатом чого є проголош ення iдеï 565 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА соцiальноï революцiï, щоб не оста лось слiду панського в Украйнi. Подiï i постатi iсторiï оживають на сторiнках захалявних* Шевченко- вих книжок: поема Iржавець ви- словлює симпатiï до Мазепи, поема Заступила чорна хмара… пiдно сить iншого славного гетьмана П. Дорошенка. Мрiя про братерську волю* украïнцiв, яка поверне iсто ричний шанс батькiвщинi, втiлена в поемi Чернець*. Повертається Шевченко до улюб леного свого жанру раннього перiоду творчостi балади (У тiєï Катери ни*), засуджує крiпосництво (Вар нак*), заперечує нацiональну не свiдомiсть (Москалева криниця). Невiльницькi вiршi багатi на осо- бистiснi мотиви. Смуток за втрачени ми лiтами невольничими долаєть ся лише розрадою вiд мережання вiршiв (Лiчу в неволi днi i ночi). Нудьга в незамкненiй тюрмi ро бить поетовi навколишнiй свiт, при роду непривабливими (I небо невми- те, i заспанi хвилi…*).

ТворчIсть перIоду заслання. Цикл В казематI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13644


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация