Типи пунктограм orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13167


Роздiловi знаки бувають одиничнi парнi. 306 Граматика: морфологiя, синтаксис До одиничних належать крапка, храпка з комою, двокрапка, три крапки, тире, знак питання, знак оклику. До парних двi коми, два тире, дужки, лапки. Окрiм того, роздiловi знаки подi ляються на роздiльнi i видiльнi (при звертаннi, вставних та вставлених словах, словосполученнях i речен нях, вiдокремлених та уточнюваль- них членах речення). Видiльним є також знак посилан ня, який указує, що частина тексту наводиться або в кiнцi сторiнки, або в кiнцi тексту. Iсторична довiдка. Першими роздiловi знаки почали використовувати давньо грецькi фiлософи для виразного читання тексту вголос. Батьком пунктуацiï вважають грецького вченого Арiстофана Вiзантiйського, вiн склав першу систему роздiлових знакiв iз… крапок. Написавши речення (закiнчивши Думку), Арiстофан ставив крапку вгорi ряд ка. Крапка знизу означала, що думка ви словлена неповнiстю: чекай продовження. Крапка посерединi рядка говорила читцевi, Що потрiбно зупинитись i перепочити, бо Речення має кiлька частин. Арiстофанову систему вiд грекiв запози чили латиняни. Цей учений уперше вико ристав i знак оклику. У VIII ст. зявляються новi роздiловi зна- Ки- ïх уводить англосаксонський учений Алкуïн, який використовує вже кому, але тiльки разом з крапкою (;) або двома крап ками (..), знак оклику i знак питання. Грецькi рукописи IХ-Х ст. у кiнцi абза цу (тобто великоï частини тексту) ставили велику крапку (.), хрестик (+), чотири крапки (.:.), чотири крапки з гачком (.:.-) або двi крапки з тире (:). Словянське письмо запозичило й собi вiд грекiв цi зна ки, якi дiлили текст на частини. ïх можна простежити в лiтописах IX ст. i в писемних памятках XVI ст. А пiсля XVI ст. ук раïнськi друкованi книжки користуються альдинською системою знакiв, яку розро бив венецiанський видавець, засновник найкращоï на той час друкарнi Альд Ма ну цiй Старший. Його книжки так i назива лися альдини. Тут пiсля великоï крапки писалася вже велика буква. Знаками (. , ? ! :) користува лися i нашi предки кiлька столiть тому. Був у них ще й знак (>) попередник те перiшнiх лапок. Правила вживання роздiлових знакiв увiв у XVI ст. Альд Мануцiй Молодший, якими користувалися три столiття. А в XIX ст. нiмецькi вченi розробили досконалiшу сис тему iнтерпункцiï, яка дiє i в сучасних європейських мовах [23, с. 19-20]. Походження назв роздiлових знакiв Назва кома прийшла до нас з латинськоï мови, де слово comma (кома) мало такi зна чення: кую, б'ю, вiдсiкаю, вiдру бую, вiддiляю. Крапка найуживанiший роздiловий знак. Слово крапка в латинськiй мовi зву чить як punctum (пунктум). Воно дало такi назви: пункт, пунктуацiя, пунктир, пунк туальний, пунктограма. Тире слово французьке. Перекла дається як тягти. Апостроф наймолодший правописний знак. Це слово, як i сам знак, прийшло до нас через посередництво французькоï мови 307 УКРАÏНСЬКА МОВА з грецькоï. Воно означає: <*повернутий убiк, кривий, зiгнутий. А ще є знак, який завжди передає на пи сьмi захоплення. Так, це знак оклику. Освi ченi люди XVIII ст. пiдкреслювали запаль ну, гарячу вдачу цього роздiлового знака. До нашого часу дiйшли розповiдi про бу вальщину з життя американського письмен ника ОТенрi. Видавець запитав його, як написати на обкладинцi книжки прiзвище О'Генрi чи О. Генрi. Письменник вiдповiв: Напишiть О! Генрi. Дотепно, чи не так?.

Типи пунктограм orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13167