<< Главная страница

Степан Васильченко Степан Васильович Панасенко 1879-1932 рр. orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13822


Талант м уж ност i й талант спiвчуття, без яких не буває справжнього письменника, ви- 695 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА щою мiрою був притаманний цiй людинi, виявляючись i в твор чостi, i в життєвих вчинках. Олесь Гончар Народився Степан Васильченко 8 сiчня 1879 року в мальовничiй Iчнi на Чернiгiвщинi в бiднiй селянськiй родинi. У 1886 роцi вступив до Iчнянськоï пятирiчноï школи, де за старанне навчання здобув право залишитися на два роки при школi стипендiатом для пiдготовки до екзаменiв у вчительську семiнарiю. У 1895 роцi вступив до Корости- шiвськоï вчительськоï семiнарiï, де навчався протягом трьох рокiв. У 1904 роцi вступив до Глухiвського вчи тельського iнституту, проте за два з половиною роки полишив навчання й став учителювати в школi: спочатку на Полтавщинi, а потiм на Донбасi, де його безпiдставно заарештовують i тримають пiвтора року в Бахмутськiй тюрмi. У 1908 роцi виходить на волю, повертається в Iчню, цiлком вiддається лiтературi. З 1910 року С. Васильченко працював жур налiстом у Києвi. Коли почалася Перша свiтова вiйна, письмен ника мобiлiзували на фронт. Вiн перебував на передових позицiях, командуючи саперною ротою. У 1917 роцi був демобiлiзований через хворобу. У 19211928 рр. працював учителем ук раïнськоï мови та лiтератури Киïвськоï школи 61 ïм. I. Франка, керував драматичним гурт ком, шкiльною лiтературною студiєю. Водночас займався лiтературною дiяльнiстю. 11 серпня 1932 року смерть обiрвала життя С. Васильченка. Похований письменник у Києвi на Байковому цвинтарi. Лiтературна спадщина С. Василь ченка досить багата й рiзноманiтна. Вiн виступав майже в усiх жанрах: вiршi, повiстi, новели, казки, поезiï в 1 1 i прозi. Працював також у галузi кри тики, писав публiцистичнi статтi, ре цензiï. в нього переклади з росiйсь коï мови. Та найяскравiше талант пи сьменника виявився в жанрi новели. Тематика творчостi С. Васильчен ка рiзнопланова. Провiдними темами його творiв є показ життя села, тра гедiя народних талантiв, життя шко ли, дiтей. У лiтературному доробку С. Васи льченка чимало творiв, у яких ви свiтлено роль мистецтва в суспiльно му життi, розповiдається про трагiч ну долю талановитих людей з народу. Такою є повiсть Талант, уперше надрукована в 1924 роцi. У най повнiшiй чорновiй редакцiï твiр мав пiдзаголовок Про днi, що минули. Тема повiстi була близькою для ав тора. Письменник зазначав: Для своєï творчостi я брав свiдомо сюжети з близького менi ж иття… У повiстi Талант iдеться про трагiчну долю обдарованих людей, якi в умовах самодержавного ладу приреченi на загибель. Самогубство талановитоï селянки спiвачки Тетя ни це не лише втрата молодоï дiвчини, а й загибель таланту. I виннi в цьому експлуататори. Така основна iдея твору. Цiкавою є композицiя твору. Автор уже на початку подає розвязку твору смерть головноï героïнi. Такий ху дожнiй прийом вiн застосовує для то- Нова лiтература го, щоб вiдповiдно налаштувати чи- тача, пiдготувати його до сприйман ня мiнорноï оповiдi. Таке саме зав дання має епiграф до повiстi, який письменник узяв з газетноï хронiки. Твiр складається з 15 роздiлiв. Ко жен роздiл, незважаючи на спiльний сюжет, нагадує маленьку новелу. Пiсля розвязки йде експозицiя по вiстi, яка охоплює першi шiсть роздi лiв. Завязка твору приïзд до панського маєтку гостей з мiста. Кульмiнацiя сутичка Тетяни з по пом у церквi. Розвязкою є смерть та лановитоï спiвачки. У повiстi Талант двi сюжетнi лiнiï, якi мiж собою переплiтаються. Перша змалювання життя моло дих сiльських учителiв, оповiдача й Андрiя Марковича. Друга, головна, показ трагедiï талановитоï дiвчини Тетяни, доведеноï попом i панами до самогубства. Велику композицiйну роль у творi вiдiграє дiалог. За його допомо гою розвивається дiя, розкривають ся людськi характери, iндивiду алiзується мова персонажiв. Дiалог у С. Васильченка динамiчний, екс пресивний. С. Васильченко майстер портре та. Вiн стисло зображує зовнiшнiсть своïх персонажiв, як правило, акцен тує увагу на тих штрихах, якi вiдiграють певну роль у розкриттi ха рактерiв дiйових осiб. Письменник широко використовує в повiстi пейзаж. Опис природи допо магає авторовi пiдкреслити чи вiдтi нити душевний стан своïх героïв. Пейзажi повiстi надзвичайно поетич нi, деякi мають алегоричний характер. Твiр починається й закiнчується картиною осенi. Тiльки значення цих описiв не однакове. У першому ви падку позолочене осiннє листя пе редає дещо сумний настрiй, який вiд повiдає переживанням учителя-опо- вiдача. В епiлозi ж образ осiннього листя викликає в письменника не легкi роздуми, символiзує важ ку долю народних талантiв. У творчому доробку С. Васильчен ка є ряд гумористичних та сатирич них творiв: Роман, Свекор, В темрявi, На першi гулi та iн. Се ред них особливо видiляється оповi дання Мужицька арихметика. Лiтературознавцi справедливо нази вають його перлиною украïнськоï лiтератури, найвищим здобутком Васильченка-реалiста (В. Олiйник). Уперше, у 1910 р., оповiдання було надруковане пiд назвою Голодному й опеньки мясо, потiм, у 1911 р., зявилося в збiрцi Ескiзи пiд на звою Мужицька арихметика. В основу цього твору покладено гострий соцiальний конфлiкт мiж сi льською бiднотою i паном. Сюжет не складний. На прохання селян дати ïм почитати якусь книжку про волю та 697 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА про землю* пан дає старий задачник з арифметики. Так вiн хотiв посмiя тися з малописьменних селян. Проте селяни самi вiдкрито глузують з мо- нопольщика. Це вiн, пан, зазнає мора льноï поразки в сутичцi з бiдняками. Сюжет оповiдання напружений, дiя розвивається швидко. Експози цiя знайомить читача з головним пер сонажем, панком-лiбералом Василем Iвановичем, i хурщиком Антоном. Завязка твору: пан навмисне дає за дачник замiсть цiкавоï книжки, щоб посмiятися з селян. Розвиток дiï своєрiдний розгляд селянами задач iз пiдручника арифметики. Кульмiна цiєю є запекла суперечка мiж паном i селянами про те, як треба розумiти задачник. Розвязка моральна по разка пана в конфлiктi. Мужицька арихметика має бага то спiльного iз жанром драматичного твору. Дiалоги й полiлоги в оповiдан нi експресивнi, розгорнутi. Авторсь ких описiв у творi дуже мало. В оповiданнi С. Васильченко майс терно використовує сатиру й iронiю (у змалюваннi пана Василя Iванови ча) та добродушний гумор (селяни). Головним джерелом комiчного у тво рi є невiдповiднiсть мiж метою i засо бом ïï досягнення. Пан хотiв поглу зувати з бiднякiв, та залишився осмiяним сам. С. Васильченко використовує в оповiданнi доброзичливу усмiшку, малюючи образи селян, i злу iронiю та гнiвний сарказм, створюючи образ монопольщика. Письменник показав, як пiд впли вом подiй пробуджується село, ЯК зростає свiдомiсть народу. Селяни мають повне право на землю така основна думка твору. Автор та його героï вiрять у те, що прийде нове життя. Оповiдання С. Васильченка має оптимiстичний характер. Новела Чайка є одним з найкра щих творiв письменника. В Iсторiï украïнськоï лiтератури про цей твiр сказано так: Чайка це шедевр, у якому майстернiсть художнього синтезу досягає у Васильченка, мо же, найвищого рiвня. Як у казках, пiснях i думах народних, образ ма терi переростає в глибинний i мiст кий художнiй символ. Новела Чайка спочатку мала назву Мати. Пiд новою назвою но вела була надрукована в 1930 роцi. У новелi Чайка письменник розкри ває, як зазначають критики, важли вий соцiально-iсторичний процес зростання свiдомостi селян, ïхню участь у революцiйних подiях пiд впливом боротьби робiтникiв У мiстах. С. Васильченко розкриває цей мотив у поєднаннi з мотивом ролi слова, поезiï Тараса Шевченка. Брати Коваленки шукали долi в мiстi. Звiдти вони привезли разом 3 I творами Т. Шевченка тверду 698 Нова лiтература в те, що iде правда на землю. Харак терною особливiстю новели є те, що саме через портрет Кобзаря розкри вається любов матерi до синiв, ро зумiння нею справедливостi ïхньоï боротьби. Мати береже портрет, за хищає вiд злого дiвера, прибирає в рушник, розмовляє з ним довгими осiннiми вечорами. Поет нiби ожи ває, стає активним учасником подiй, образом новели. Стара Ковалиха центральний об раз твору. Це перша жiнка-селянка початку XX столiття, яка розумiє сенс i змiст того, що вiдбувалося довкола. Вона розумiє справедливiсть справи синiв, прагне всiма силами допомогти ïм, полегшити ïхнi страждання. Цi подiï поданi в новелi через сприймання головноï героïнi ма терi, що чайкою тужить за синами. Весь твiр це мов один вибух чут тя, один спогад староï Ковалихи. Новела починається й закiнчується сценою: одинока мати сидить у хо лоднiй хатi перед портретом Шевчен ка. Завдяки цьому в новелi, як зазначають критики, чiтко виступа ють провiднi стильовi особливостi творiв С. Васильченка: задушевнiсть, лiризм, глибоке проникнення у внут рiшнiй свiт героïв. Про цi ознаки доб ре сказав Олесь Гончар: Поезiя опо вiдань Степана Васильченка в ïхнiй людяностi. Стиснутi, емоцiйно нас наженi, вони вiдзначаються тепло тою, душевною iнтонацiєю, тонким психологiзмом, внутрiшньою делi катнiстю й совiснiстю.

Степан Васильченко Степан Васильович Панасенко 1879-1932 рр. orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13822


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация