Способи вираження роду IменникIв orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=12763


Лексичний. Властивий назвам лю дей i тварин (свiйських) i вiдповiдає подiловi за статтю: батько мат и, дiд баба, дядько тiтка, хлопець дiвчина; бик корова, цап коза, пiвень курка, баран вiвця. Морфологiчний. Специфiчнi за кiнчення iменникiв у називному вiдмiнку однини. Чоловiчий Жiночий Сеоеднiй : -а (-я): -о, -е: народ0, унi веселка, доро сяйво, море, верситетi, га, земля, мрiя мереживо гайЗ, олiвецi0 ”о (-я): 0 : -а (-я): Микола, суддя, радiсть/2, рi^д, життя, без Iлля, воєвода любовi, мiдь0, смертя, чи подорожi, тання, лоша, розкiи/0 теля Петро, Днiп- iменник мати 22 батько Примiтка. У назвах тварин рiд iменникiв може й не вiдбивати статевих вiдмiнностей, а визначається саме морфологiчним спосо бом: морж, тигр, барс, орел, лин, короп, ме телик чоловiчого роду; муха, оса, соро ка, бiлка, гусiнь, трiска жiночого роду. Словотворчий. Притаманний тiль ки для похiдних iменникiв, коли суфiкс утворює: спiввiдноснi iменники (для назв тварин i людей) чоловiчого, жiно чого i середнього роду: ведмiдь ведмедиха ведмежа; заєць зайчиха зайченя; лев левиця левеня; украïнець украïнка. переважно збiрнi та абстрактнi iменники (середнього роду): людство, козацтво, роззброєння, ремесло, павутиння, насiння. Синтаксичний. Узгодження з родо вою формою iменника родових форм прикметникiв, деяких займенникiв, числiвникiв та дiєслiв минулого часу й умовного способу: iнтелiгентний Славко; працьови та Валя; наша малолiтка; тре тiй сирота; розповiв Дмитренко; розповiла б Козачук; лiкар порадила. ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!
1. Паралельнi (варiантнi) форми роду: зал зала; змiй змiя; сусiд
сусiда; жираф жирафа; птах птаха; парасоль парасоля; спазм спазма.
округ округа. 177 УКРА ÏНСЬКА МОВА
2. У середньому або чоловiчому родi вживають ся iменники: забудько,
незнайко, хлопчисько, ледащо, гро мило, здоровило.
3. То в жiночому, то в чоловiчому родi бувають iменники купiль, харч,
фальш.
4. Iменник бiль у чоловiчому i жiночому родi розрiзняється за
значенням: бiль (чол. рiд) зубний бiль, з болем у серцi; бiль (жiн.
рiд) опредмечена ознака: бiлiсть. Дiброва смутная вже листячко
ронила, Додолу у журбi клонилася чолом, Зима, скрадаючись, повiяла
крилом I снiгом бiллю бiлою Тi покрила. Олена Пчiлка. ПОРIВНЯЙТЕ!
Рiд iменникiв у спорiднених словянських мовах: в украïнськiй у
росiйськiй широкий степ широкая степь далека путь далёкий путь
гострий бiль острая боль висока тополя высокий тополь гiркий полин
горькая полынь барабанний дрiб барабанная дробь холодний Сибiр
холодная Сибирь старий рукопис старая рукопись найвищий ступiнь
самая высокая степень

Способи вираження роду IменникIв orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=12763