Спонукальне речення orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13213


Спонукальне речення виражає волевиявлення мовця, яке потребує виконання, а саме: наказ, прохання пораду, застереження, протест, зго ду, часто буває звертання, заклик. У спонукальному реченнi дiєслово, як правило, стоïть у наказовому способi можуть уживатися спонукальнi част ки хай, бодай, годi, ну, давай, на, но Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в своï блаженнi сни. Лиш не зроби слухняною рабою, Не ошукай i крил не обiтни. Л. Костенко. Не гайся у добрi. Не обiзлися в горi. Не вiйся у вiтрах. I не брудни свiй путь. Т. Севернюк. Хай зачекає втома на порозi, А ти побудь, побудь на самотi. М. Ткач. Для спонукальних речень харак терна специфiчна спонукальна iнто нацiя: голос пiдвищується на логiчно наголошеному словi, потiм знижу- ється, а потiм знов пiдвищується, як що це речення окличне. У кiнцi спонукального речення ставимо крапку: Не за обличчя судiть, а за серце- Не шукай щастя за морем. В собi самому шукай справжнiх блМ- Визначай смак не за ш каралупоЮ > за ядро' /З З видимого пiзнавай невидиме те. Г. Сковороди ).

Спонукальне речення orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13213