Сон (У всякого своя доля) orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13630


Сон лiро-епiчна, сатирична поема, жанр якоï сам автор визначив як комедiю. Цiлком мож ливо, що пiдзаголовок комедiя був навiяний Божественною комедiєю Д анте, зокрема ‘ïï першою частиною П ек ло. Вступ до поеми У всякого своя доля є фiлософським узагальненням загальнолюдських порокiв: Той м у рує, той руйнує, той неситим оком за край свiту зазирає чи нема краïн и , щоб загарбать… Заклю чним акор дом вступу звучить обурене гнiвно- саркастичне на адресу сучасноï iн телiгенцiï: А братiя мовчить собi, Витрiщивши очi. Для основноï оповiдноï частини твору обрано форму сну. К ом по зицiйно твiр складається з трьох час тин, у яких зображ ено У к р а ïн у , Сибiр i Петербург. Украïна для поета краïна кон т растiв. Голос Ш евченка-гум анiста 557 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА знову стає на захист отих рабiв нiмих: Он глянь, у тiм раï, що ти покидаєш, Латану свитину з калiки знiмають, З шкурою знiмають… Прийом сну дав змогу вiдтворити панораму iмперiï. Картини пекла у раï* спонукають Шевченка на дiалог з Богом, бо, мабуть, тiльки вiн може знати: Чи довго ще на сiм свiтi Ка там панувати? Сибiрська частина поеми осяяна благородним сяйвом, яким оповитий цар всесвiтнiй, цар волi образ борця проти тиранiï та деспотизму. Г. Клочек зауважує: На мою думку, Шевченко створив символiчний образ борця iз самодержавною системою борця за волю, за демократичне суспiльство. Згадаймо, що за єван гельською легендою Христос був роз пятий мiж двома розбiйниками. У Шевченка ми бачимо царя волi мiж злодiєм штемпованим та роз бiйником катованим. Iсуса Христа увiнчали пiд час розпяття на Голгофi терновим вiнком. У Шевченка борець за волю увiнчаний штемпом. Петербург змальований штрихами досвiдченого маляра, адже поет сам собi блукав вулицями туманноï сто лицi й неодноразово зупинявся перед вершником на конi, що простягає ру ку, мов увесь свiт хоче загарбать i чи тав напис: Первому Вторая, щ. мим криком звучало гiрке уСВ}. домлення заслуг, увiковiчнених каменi: Це той Первий, що розпинав Нашу Украïну, А Вторая доконала Вдову сиротину. В унiсон Ш евченковим звинува ченням звучать голоси царевих жертв гетьмана Полуботка: Мене, вольного гетьмана, Голодом замучив У кайданах. Запорiзькi козаки теж знайшли тут своє пристанище: Що ти зробив з козаками? Болота засипав Благородними костями; Поставив столицю На ïх трупах катованих! Нерiдко зустрiчався Шевченко в Петербурзi iз землячками-переверт- нями, якi викликали тiльки огиду в душi поета. Землячок- украïнець, який трапився лiричному героєвi поеми Сон, дуже непривабливий. Його мова жахлива, своєï рiдноï вiн вiдцурався, а чужоï так i не навчився. Дешевi циновi ґудзики на мундирi землячка свiдчать, що вiн належить до дрiбних чиновникiв. Проте пихи в нього бага то. Пишається, що став здєшнiм, що знає всi входи й виходи. Про себе думає як про освiчену людину (Мы, 558 Нова лiтература брат, просвищ енны …), ал е ц я його освiченiсть зво ди ться до того, щ о вiн навчився брати х аб ар i. У Ш евчен ка рiзко негативне с т а в л е н н я до ц iєï морально деградованоï лю ди н и. Смiх i сльози в и к л и к а л а в л iр и ч ного героя сцена ген еральн ого мор- добитiя (I. ф р а н к о ) у ц ар ськ о м у п а лацi. Поет не с п iв ч у в а є т и м , кого бють, блю долизи, а н ав п аки , iронiчно стави ться до н и х сам е через те, що ïх бю ть, з н и х зн у щ аю ть ся , а вони тiльки рад iю ть вiд того й к р и чать: Гуля н аш б а т ю ш к а , гуля! Ура!., ура!... В они сто гн у ть , бо з а мордованi, але п р и ц ьо м у Господа благають за б атю ш к у . Шедевр свiтовоï сати р и поем а Сон стала одним з основних до казiв зв и н у в ач ен н я Ш е в ч е н к а у III вiддiлi ж а н д а р м е р iï в н ап и с ан н i вiршiв пiдбурливого зм iсту .

Сон (У всякого своя доля) orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13630