СолдатськI та рекрутськI пIснI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13500


Пiсля зруйнування Запорiзькоï та знищення всiх залишкiв авто ^ I Гетьманщини Росiя запровадила^. I украïнських землях загальну 478 Усна народна творчiсть кову службу для чоловiкiв рiзних верств населення, яка невдовзi пере творилася на рекрутську повиннiсть (уведена наказом Петра 1 1699 року). На Захiднiй Украïнi було схоже яви ще вербування украïнцiв до австро-угорськоï армiï. За Петра I служба була довiчною, у 1793 роцi термiн скоротили до 25 рокiв, у 1834 до 20, пiзнiше до 15, 12, 10 рокiв. З 1874 року, коли була вве дена загальна вiйськова повиннiсть, служба тривала 7 рокiв. Тому не див но, що, крiм солдатських та рек рутських пiсень, в уснiй народнiй творчостi зявилися ще й рекрутськi голосiння, якими супроводжувався вiдхiд хлопця до вiйська. Вони май же не вiдрiзнялися вiд поховальних голосiнь, бо довiчна або довготривала служба у вiйську фактично означала кiнець його життя в родинi, рiдному краï та знаменувала перехiд зi сво го свiту в чуж ий, де дiють без душнi закони, панує чужа мова, невiдоме майбутнє. Специфiка рекрутських пiсень по лягає в зображеннi подiй, породже них явищем рекрутчини. Солдатчина й рекрутчина, як форми чужоï вiйськовоï органiзацiï, накиненi ураз iз панщиною най манськими державами, Австрiєю i Росiєю, для ïх державних, чужих ук раïнському народовi iнтересiв, стрiнулися iз загальною нехiттю ук раïнськоï людностi, тоï самоï, що цiлi столiття вела власними силами ге ройську боротьбу в оборонi рiдного краю. Примусова вiйськова служба впала дiйсно страшним тягарем на украïнське селянство… (Ф. Колесса). Багатi люди мали змогу вiдкупи ти своïх синiв вiд службвґ, тому же реб найчастiше падав на незамож них: до вiйська мусив iти вдовиний син чи сирота. Кують вони i гартують, Кайдани готують, Чи на вора, чи на злодiя, Чи на розбойника. Не на вора, не на злодiя, Не на розбойника, То ж на того сиротину, Вдовину дитину.

СолдатськI та рекрутськI пIснI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13500