СкладнопIдряднI речення з пIдрядними з'ясувальними orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13363


Складопiдрядним реченням з пiдрядним зясувальним називають таке складне речення, у якому пiд рядна частина пояснює змiст того слова в головнiй частинi, що потребує додаткового зясування, i вiдповiдає на питання всiх вiдмiнкiв. Пiдряднi зясувальнi приєднують ся до головного речення за допомо гою сполучних слiв хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звiдки, коли, як та сполучникiв що, як, щоб, нiби, мов, наче тощо. Присудок головного речення вира жається здебiльшого дiєсловами iз значеннями: мовлення, передачi iнформацiï (го ворити, казати, повiдомляти, оголошувати, доповiдати, заува жувати ): Говорять, що матерi сльози гарячi i тверде мiцнеє камiння пройма ють (Леся Украïнка); мислення, процесiв розумовоï дi яльностi (думати, гадати, мiрку вати, розумiти, усвiдомити, збаг нути, вважати, передбачити): I не збагну нiколи, як вмiстилося моє життя в маленькiм словi хлiб (Д.Павличко). Маючи друзiв, уважай, що ти в0 лодiєш скарбом (Г. Сковорода). Я завжди думав i думаю, що без га рячоï любовi до природи людина не може бути митцем (О. Довженко)- волевиявлення, спонукання (хотi ти, бажати, прагнути, просити радити, вимагати, забороняти застерiгати, наказувати): Я просто хочу, щоб до наступноï ери з кожного сьогоднiшнього зло чину не виросло завтрашнiх двiс тi (Л. Костенко ); почуття i його виявлення (радiти, сумувати, шкодувати, соромити ся, сумнiватися, ображатися, пи шатися, дивуватися ): Я долi дякую, що виросла в селi, Та ще в сiмï подiльських хлiборобiв. Г. Чубач. О, не дивуйсь, що нiч така блакит на… (Олександр Олесь ); сподiвання, вiри (чекати, ждати, сподiватися, вiрити, довiряти, впевнюватися ): I всi ми вiрили, що своïми руками Розiбємо скалу, роздробимо гранiт…
I. Франко. буття, виявлення (бувати, трап лятися, виявлятися, статися,
зясовуватися ): Хiба не буває, що в одному-єдиному
вчинку людина розкривається в усiй своïй душевнiй красi?
(А. Головко)> , сприймання, вiдчуття (бачити, чу ти, стежити,
помiчати, уявляти, спостерiгати ): Ти не чуєш, як солов'ï
весiльним спi вом дзвонять? (Леся Украïнка). Ось чому в жару й
на холодi Все ввижається менi, Що струмує наша молодiсть
У тужавому зернi. М . Сингаïвський. Досить пош иренi
складнопiдряднi речення, у як и х з ясувальна пiдряд на частина
вiдноситься до прислiв никiв або слiв категорiï стану голов
ноï частини (вiдом о, очевидно, зрозу мiло, добре, важ ливо,
зручно, вигiдно, видно, помiтно, ш кода, жаль, сором но,
приємно, т реба, слiд, мож на, необхiдно): Людинi треба, щ об
ïï робота зали шалась п iсля н еï сам оï жити
(Ю. Я новський ). Добре, к о л и лю ди н а вм iє добре мрiяти
( В. М и н к о ). Немає гiрш е, я к в неволi Про волю згадуват
ь. Т. Ш евченко. РОЗРIЗНЯЙТЕ!
1. Iнодi в головнiй частинi може бути при опор ному словi займенниково-
спiввiдносне слово те, Що передбачає обовязковiсть
пiдрядноï частини. Можливiсть пропущення цього займенника
вiдрiзняє пiдряднi з ясувальнi вiд пiдрядних зай менниково-
означальних, де вiн структурно не обхiдний: В пiснi важ ко передат и
те. чим крилиться душа (Б.-I. Ант онич). Це складнопiдрядне речення
з пiдрядним i з ясувальним, заименник те можна опустити. Шелестять
дощi про те. Чого не вимовиш словами. М. Лукiв. Це складнопiдрядне з
пiд ряд н им за й м е н н и ково-означальним , до займенника те
вiдно ситься сполучне слово чого.
2. Якщо пiдрядна частина залежить вiд дiєслiвних iменникiв
(чутка, уява, думка, згадка, звiстка), при яких у головнiй частинi
немає вказiвного сло ва той (та, те, тi), то таке речення
є пiд рядним означальним. Якщо ж у головнiй частинi при цих
iменниках зявляються такi вказiвнi слова, то пiдрядну частину треба
вважати зясувальною: У княжий табiр вiсник вiсть принiс (яку?), що
меч тевтона над Волинню звис (М. Б аж ан). Пройшла чутка (яка?), що
Кармель отаманує в Чорному лiсi (Марко Вовчок). Вiсник принiс
вiсть про те, що меч тевтона над Волинню звис. Пройшла чутка про те,
що Кармель от ама нує в Чорному лiсi.

СкладнопIдряднI речення з пIдрядними з'ясувальними orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13363