СкладнопIдряднI речення з пIдрядними означальними orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13361


Складнопiдрядним реченням з пiдрядним означальним називають таке складне речення, у якому пiдрядна частина виражає ознаку предмета, що названий у головнiй частинi. Пiдряднi означальнi речення пояс нюють член головного речення, вира жений iменником (або iншою части ною мови в значеннi iменника), i вiдповiдають на питання який? Вони зєднуються з головним за допомогою сполучних слiв (займенникiв i при слiвникiв) який, котрий, чий, де, ку ди, звiдки, коли та пiдрядних сполуч никiв що, щоб, нiби, наче, як тощо: Я виростав серед пiсень, Якi спiвала тихо мати.
I. С вiт личний. 394 Чуєш, ненько моя, вiчна пiсня та, що з дит
инст ва несу через лiта (М. Ткач). УВАГА! Пiдряднi означальнi
речення завжди стоять пiсля головного або ж у серединi головного
речення, але обовязково пiсля пояснюваного iменника: Немає в
свiтi бурi, шоб огонь Могла задути вiчний та правдивий. /. Кочерга.
Як тяжко жити в тi похмурi днi, Коли нема де серцю вiдпочити. М.
Вороний. I несуть мене по полю, Де здобув я нашу волю, Конi воронi.
Гi. Воронько. Пiдрядна частина може вiдносити ся й до iменника, що
не є членом ре чення, зокрема до звертань: Оспiванi омрiянi
каштани, Що пелюстками застелили брук, Пишнота ваш а, знаю, не
зiвяне.
. Доломан. Привiт тобi, зелений саду, Що в зат иш ку колись ховав
Моє життя, мою вiдраду I тихо думи навiвав. Олександр Олесь. До
пiдрядних власне-означа- льних близькi займенниково- означальнi
пiдряднi речення, що вiдносяться до члена головного ре чення,
вираженого займенником. Вони вiдповiдають на питання хто саме? що
саме?: Хто любить людей, того й люди люблять (Нар. те.). Лиш той
пророк, хто має серце чисте I зла в народ нi краплi не несе.
I. Кочерга. Не може при добрi той жить. Хто хоче злу й добру
служить…
J. Франко. Вечiрнє сонце, дякую за всiх, Котрi нiчим не
осквернили душу. Л. Костенко. Займенниково-означальнi пiдряд нi
частини найчастiше вiдносяться до вказiвних та означальних займен
никiв той, такий, кожний, усякий, усе i конкретизують ïхнiй
змiст. Займенниково-означальнi речення можуть займати рiзну позицiю
щодо головного й пояснювати в ньому: пiдмет: Хто не знає свого
минулого, той не вартий свого майбутнього (М. Рильський); присудок:
Я не такий, щоб зрадити людину (Леся Украïнка ). Я єсть
той, який щоденно на бу довi, на посту (П. Тичина); додаток: У кого
серце мудрiстю багате. Тому глибини всякi перейти. А. Малишко. Добре
тому жить, чия душа i дума Добро навчилися любить. Т. Шевченко.
Тим загибелi нема. Кому свiтять iдеали. П. Грабовський.

СкладнопIдряднI речення з пIдрядними означальними orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13361