Синтаксична роль у реченнI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13066


Прислiвники здебiльш ого виступа ють обставинами: Свiт по-новому вiдкривати, пое те, обовязок твiй (М. Рильський ). Якщо прислiвник залежить вiд iменника, тодi вiн виконує синтак сичну функцiю означення: Дорога лiворуч вела в царство лiсу (В.Крищенко). Пiдметами i додатками прислiвники бувають тодi, коли вживаються в зна ченнi iменника: Давай не оглядатися назад, Не обмочила душу хмара чорна. Давай зайдемо у квiтучий сад, Де є сьогоднi i немає вчора. В. Крищенко. Такi прислiвники, як потрiбно, треба, шкода, можна, не можна, не обхiдно, жаль, пора, соромно, прикро ТОЩО виконують роль присудкiв у бе зособових реченнях, ïх називають присудковими. Можна все на свiтi вибирати, сину, Вибрати не можна тiльки Батькiвщину. В. Симоненко. Поетам всiх вiкiв була потрiбна Муза. Л. Костенко.

Синтаксична роль у реченнI orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13066