РIзноманIтнIсть стильових течIй I напрямIв. Розвиток поезIÏ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13784


У поезiï початку сторiччя знахо дять своє виявлення неоромантизм, декаданс, символiзм, передсимво- лiзм, що обєднують пiд загальним поняттям модернiзм. Найчастiше термiн модернiзм уживають сто совно перiоду в лiтературi вiд почат ку XX ст. до Першоï свiтовоï вiйни.
Проте це визначення умовне, 0скi ки анi Микола Вороний, анi Ол ** сандр Олесь, анi поети-молодо^ Нова лiтература зiвцi нiколи не називали модернiстами. Цей термiн крити пiзнiше використовували як себе ярлик щодо тих авторiв, поезiю яких це сприймали та не розумiли. У лiрицi цього перiоду панiвними е психологiчнi мотиви, субєктивнi iндивiдуальнi переживання, що втi ленi в досконалiй, витонченiй формi, У системi поетичних засобiв чiльне мiсце посiдає символ. Саме сим волiчнiсть сприяє субєктивному, не однозначному тлумаченню образiв. Iстотно зменшується використання фольклорних елементiв, особливо в римi та римуваннi. Модернiсти цього перiоду, як правило, розпочинали свою дiяль нiсть iз заяв на кшталт: Писатиму про красу, а не про боротьбу, Писати му про любов, а не про народ. Проте цi заяви виявилися декларативними. Поет i драматург В аси л ь Па- ч овськ ий (1878- 1942 рр., збiрки Розсипанi перли, На стоцi гiр*)» один з галицьких модернiстiв » проголошував: То є штука, я не пхаю тут iдеï…. Вiн прагне вiдiит вiд iдеï громадського служiння лiте ратурi. Замiсть постулату народи0^ тва: Служити народовi пропо новi гасла: Служити мистецтву красi, чи любовi тощо. I Проте Пачовський, як i iншi мо- I оДОМузiвцi, не може зосередитися IвйНЯтково на естетичнiй цiнностi сЛ0Ва, бо вiдчуває себе сином понево леноï нацiï й власнi естетичнi iде- дди повязує з iдеалами супiльними, 8ацiональними. Пачовський зробив спробу стати на шлях поєднання вишуканоï вiршова- воï форми з елементами народно пiсенноï мелодики та евфонiï. Лiрицi Петра Карман- сько го (1898-1956 рр., збiрки (Зтеки самовбивцi, Блуднi огнi) притаманнi мотиви яскраво вираже- ного песимiзму, смутку, зневiри. Пiзнiше творчiсть Карманського доповнюють сповненi обурення та гостроти сатиричнi вiршi, зокрема на теми Першоï свiтовоï вiйни (Крива вим шляхом). У творчостi Миколи Воро ного (1871-1938 рр.) наявнi всi ри си європейських модерних iдей: вiн пише про мiсто, а не по село; про кра- СУ. а не батькiвщину; про тугу, а не Радiсть. Вiн прагне бути цiлим чо ловiком, а не обмеженою людиною, У якого розвиненi лише громадянськi Почуття. Пiд впливом французьких њИмволiстiв Вороний вдало експери- МентУє з ритмами й формами. Безпе чним його здобутком є збагачення Етичного словника та строфiки. њлодимир Самiй- е 8 к о (1864-1925 рр.), автор злободенних вiршованих фейлетонiв (Ельдорадо, Патрiот Iван), якщо не тематично, то принаймнi сти лiстично вiдходить вiд народницькоï традицiï. Самiйленко вiдомий перекла дач. Вiн зробив удалий переклад ук раïнською мовою Божественноï ко медiï Данте, Весiлля Фiгаро Бо- марше, Тартюфа Мольєра. Вершиною украïнськоï поезiï цього часу є творчiсть Лесi У к раïнки (1871-1913 рр.). Лiтера турну дiяльнiсть вона починає з лiричноï поезiï (На крилах пiсень, Думи i мрiï). Леся Украïнка однiєю з перших виступила проти засилля народницьких iдей, натомiсть орiєн туючи лiтературу на європейськi захiднi зразки; ïï лiрика збагачується новими мотивами, взятими зi свiто воï iсторiï та культури. Тематичне розмаïття, глибина думки й емо цiйна, лiрична сила поєднуються з багатством строфiки та жанрiв. Вод ночас вона звертається й до вже тра дицiйних, розроблених попередника ми тем: призначення поета, любов до рiдноï краïни, ненависть i неприми реннiсть до поневолювачiв. Неабиякоï популярностi набула поезiя Олександра Олеся (1878-1944 рр.), який буквально за один день прославився як лiрик. Iнтимно-лiричнi поезiï, що мали ро мансове звучання, вражали щирiстю,
новими образами, спiвучiстю та ми лозвучнiстю. Пiд час революцiйних подiй 1905 року в його творчостi зяв ляються мотиви боротьби i вiри в тi змiни, що принесе революцiя в життя людей. Яскравим представником футуриз му є Михайль Семенко. Вiн не лише засвоïв основнi засади нового для украïнськоï лiтератури напрям ку (епатувати, тобто шокувати пуб лiку незрозумiлою мовою, незвичним синтаксисом, невживанням роздiло вих знакiв, насиченiстю вигуками), а й пристосував його для украïнського лiтературного ґрунту. Раннiй футу ризм Семенка де збiрки Дерзан ня* та Кверо-футуризм (1914). Поезiï Мiсто притаманнi найха рактернiшi риси футуризму: це вiль ний вiрш, верлiбр iз самовитими, беззмiстовними словами, неологiзма ми, невживанням роздiлових знакiв: Осте сте бi бо бу вiзники-люди трамваï-люди автомобiлiбiлi бiгорух рухобiги рухливобiги… Заслуговує на увагу ще один та лановитий представник футуризму Гео (Юрiй) Шкурупiй (1903 1937), який, як зазначає, М. Iль- ницький, увiйшов в украïнську лiтературу не лише як поет-фуТу рист, а й як автор лiво'експеримен тальноï прози. Попри гучнi рВо люцiйнi гасла у його творах звучать смутнi роздуми про долю Украïни буремнi часи: Направо Польща, налiво Москва, а просто шибениця. Заблудилася серед трьох сосен украïнська душа. Творчiсть поетiв-модернiстiв за свiдчила опанування украïнською поезiєю модерних iдей i найновiших естетичних вiянь. ïхня творчiсть етапною в становленнi новiтньоï ук раïнськоï лiтератури.

РIзноманIтнIсть стильових течIй I напрямIв. Розвиток поезIÏ orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13784