Рима та римування orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13961


Як правило, для вiрша характерна рима спiвзвучнiсть закiнчень у сумiжних та близько розмiщених словах, якi можуть бути на мiсцi кла узул (заключна частина вiршованого рядка) або перебувати в серединi вiр шового рядка. Рима надає вiршовому рядку бiльшоï стiйкостi, чiткiше пiд креслює закiнчення рядка, посилює милозвучнiсть вiршованоï мови. За мiсцем останнього наголосу в рядку рима може бути: на останньому складi чоловiча (Днiпро добро); на передостанньому жiноча (кручi ревучi); на третьому вiд кiнця дакти лiчна (пробиратися побиватися). Чоловiча рима вважається твер дою, бо кiнчаючись сильним (наголо шеним) складом, рядок нiби вiдру бується; жiноча напiвмякою, бо пiсля сильного складу йде слабший (ненаголошений), дактилiчна мя кою, бо рядок закiнчується двома слабшими складами. На противагу поняттям жiноча* та чоловiча* рими I. Качуровський увiв термiн парокситонна* та окси- тонна* рими, оскiльки вони бiльше вiдповiдають специфiцi украïнськоï мови. Зважаючи на послiдовнiсть риму вання рядкiв у строфi, воно може бу ти: кiльцеве (авва), сумiжне (авав), парне(аавв). Кучугури димiв на лiси намело. а Яма свiтла мiж них як забута копальня, в Закiптюженим небом пливе НЛО а Безпритульний вiнок на Iвана Купала в авав сумiжне римування. Води наносять, нарубають дров, а Запорають в хлiвi i на городi. в Утомленi, присядуть у господi: в Не вгледiли, коли i день пройшов, а М. Лукiв, авва кiльцеве римування. Десь опiвночi раптом присниться а Сивiй яблунi юна жар-птиця, а Що з краю свiту до неï лiтала в I в любовi навiк присягала. в М. Лукiв, аавв парне римування Вiрш, у якому немає рими, вiдсут ня, називається бiлим вiршем. У ньо му чiтко простежується внутрiшня метрична структура. УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА Не абагну. Чи наснилось, А може насправдi… Наче в трави пiрнаю, Наче в травах тону… А на помiч не кличу. Немов божевiльний, Вигрiбаю чогось на глибiнь. В. Марочкiн.

Рима та римування orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13961