ПрислIвник як частина мови orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13064


Прислiвник це повнозначна незмiнна частина мови, яка виражає ознаку дiï, стану, предмета або iншоï ознаки й вiдповiдає на питання як? де? коли? куди? звiдки? скiльки? в якiй мiрi?: Налiво пiдеш там достаток буде, Направо спокiй, Прямо боротьба. П. Скунць. Епоха повсякчас Жде подвигу вiд тебе, I кожному iз нас Звершить багато треба. О. Пiдсуха. Я жив би двiчi i помер би двiчi, Якби було нам два життя дано, Щоб людству чесно глянути у вiчi, Незганьбленим зберiгши знамено. М. Бажан. Не треба думати мiзерно. Безсмертя є ще де-не-де. Л. Костенко. Називаючи ознаку дiï (або стану), прислiвник залежить вiд дiєслова та його форм: говорити виразно, бiгти швидко, ïхати верхи, житиму по-новому, сплю мiцно, посаджений торiк, по вернувшись учора. Називаючи ознаку iншоï ознаки, прислiвник залежить вiд прикметни ка або iншого прислiвника: надзвичайно вимогливий, дуже добрий, удвiчi ширший, зовсiм юний, ледве помiтно, трохи до рожче, надто весело. Називаючи ознаку предмета, прислiв ник залежить у реченнi вiд iменника- 276 Грама тика: морфологiя, синтаксис лiс восени, дорога лiворуч, прогу лянка пiшки, кава по-турецьки, рух уперед, лист здалека, вечеря нашвидкуруч.

ПрислIвник як частина мови orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13064