ПовIсть временних лIт orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13538


Серед небагатьох уц iлiли х книг княжоï доби є Повiсть временних лiт знаменитий лiтопис, який дiйшов до нас не в оригiналi, а в спис ку наступних столiть. Лiтопис має довгу назву се повiсть временних лiт, звiдки поча лася Руська земля, хто в Києвi пер ший став князювати й звiдки Руська земля постала, i як виникла Руська земля, вiдомий вiн пiд короткою назвою Повiсть временних лiт. Повiсть временних лiт це звiд кiлькох окремих лiтописiв, створе них мiж 1039-1118 рр. Автори його Нестор, iгумен Видубецького мо настиря, Сильвестр та автор оповi дання про ослiплення князя Василь ка Василь з Перемишля. Так, за 80 рокiв була написана унiверсальна книга украïнського народу. Повiсть временних лiт це не лише систе матизована iсторiя Украïни вiд най давнiших часiв до початку X II ст., а й своєрiдна хрестоматiя поетичних и епiчних сказань, оповiдань i навiть байок та фiлософських творiв. Лише повiстей тут десятки. Джерелами твору стали вiзантiйськi хронiки, на роднi перекази, розповiдi ДРУжиВ никiв тощо. Лiтопис мiстить розповiдi про У раïнських святих Антонiя й Фењ досiя Печерських, Ольгу, Володимй ра, Бориса та Глiба. 500 Повiсть временних лiт була зєд нана в Iпатiïвському зводi з Киïвсь ким i Галицько-Волинським лiтопи сами в один Руський лiтопис як нацiональне зведення украïнськоï iсторiï вiд найдавнiших часiв до кiнця XIII ст. Видатний лiтературознавець Валерiй Ш евчук назвав Руський лiтопис докум ентом ментальноï єдностi украïнських племен. Лiтопис починається розповiддю про Адама i ву, таким чином по єднуючи украïнську iсторiю з усе свiтньою. На думку лiтописця, якщо нашi предки походять вiд Яфета, то во ни законнi нащадки людськоï цивi лiзацiï взагалi. У цiй памятцi подано докладнi вiдомостi про полян, деревлян, ради мичiв, сiверян та iншi племена, на якi подiлялися схiднi словяни, про ïхнi звичаï та мову. У нiй описане ге роïчне минуле Киïвськоï держави вiд 852 до 1110 року, походи князiв i ве ликi битви. Лiтописець, мабуть, ко ристувався поезiєю дружинникiв, бо в нього багато подробиць про Олега, про його похiд на столицю Вiзантiï Царгород, на воротах якого той повiсив на знак перемоги свiй щит. Описано тут войовничого Святосла ва, вiдважного Володимира; роз повiдається в лiтописi про дерев- лянську данину, смерть Iгоря й помс ту Ольги, про княжi чвари, вбивство князiв Бориса та Глiба ïхнiм братом Святополком i т. iн. Наприклад, за хоплено змальовує лiтописець хороб ру й загартовану в походах дружину князя Святослава, який не знав, що таке страх, нiколи не вiдступав перед ворогом, а коли мав намiр битися з ним, завжди вiдверто попереджав Iду на вас. Цей князь-смiливець не злякався навiть стотисячного грець кого вiйська: перед нерiвним боєм вiдважний полководець звернувся до своïх воïнiв з такими словами: Не осоромимо землi Руськоï, ляжемо тут кiстьми: мертвi бо сорому не мають, а якщо побiжимо, то сором матимемо; станемо ж крiпко, то дбайте самi про себе. Як бачимо, провiдний мотив Повiстi временних лiт захоплен ня героïчним минулим. Другий мо тив глибокий сум з приводу кня жих мiжусобиць i лиха, заподiяного ординцями.

ПовIсть временних лIт orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13538