<< Главная страница

ПоезIя orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13722


П ерш i у кр аïн ськi твори Ю рiя Ф едьковича це л iр и ч н i в iр ш i з жовнiрського ж иття. Основнi м отиви туга за рiдною домiвкою , бiль сер ця, розлученого з коханою , ж а л ь за марно втраченим и рокам и , ж о р с токiсть офiцерства. Весь побут ж о в нiра (солдата) та пригоди вiйськового ж иття знайш ли вiдгомiн у його коло ритних, сумовитих м алю нках: i тугу за рiдним краєм (Д езертир, Р ек рут, Святий вечiр), i т я ж к у сл у ж бу (В ареш тi), i участь у б атал iях (Товариш i) та см ерть ж о в н яр а (Трупарня, В ц ерквi) усе оспiвав Федькович у м як и х та н iж них тонах. О бставини вiйськового ж иття й психологiя вiдiрван оï вiд рiдноï сторони лю дини н авiваю ть Федьковичевi такi поезiï, я к Р ек рут, Святий вечiр. Дезертир. Повна трагiзм у опо вiдь про те, як вiдгукнувся ж овнiр на вiстку з дому. Замислився вiн тяж к о , прочитавши писаннячко дрiбне сеньке : Ой, ненечка старенькая Ми пише водно, __________________ Нова лiтература 589 ЩНКI УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА Що там зима тяженькая, А ïй студено: Нема, нема ïï кому Врубати дрiвець, Був ïй синок, один в дому Цiсарський стрiлець. I не витримало синiвське серце: I схопився як поломiнь, Полетiв як птах. А вiтер з ним не йде в догiн, Бо годi му так; Бо вiн летить до матiнки Староï домiв, Дрiвець ïй врубатоньки, Би хатку нагрiв. Пречиста Дiво, радуйся, Марiє. Поезiя, вибудована на контрастi прекрасноï ясноï природи i кривди, яку творять люди людям на цьому свiтi. Заголовнi слова католицькоï мо литви Ave, Maria повторюються на початку та в кiнцi кожноï семирядко- воï строфи i викликають почуття гiркоï iронiï. Ось розстрiлюють молодого рекру та, он сирота-дитина просить хлiба, а господар нацьковує на неï собак, он попiдтинню жебракує вдовиця-мати такi картини супроводжуються повтором Ave, Maria. Душа поета- гуманiста, переповнена страждан ням, не може сприймати радощi свiту: Пречиста Дiво, радуйся, Марiє, Бо я не можу… Вшак я маю Душу, 590 I чути мушу, i дивити мушу, Що тут на свiтi, ах тутки ся дiє. У громадянськiй лiрицi Ю. Федь- ковича вiдчутнi iдеï народного повс тання. Опришки, Олекса Довбущ Лукян Кобилиця оспiванi в багатьох творах письменника. Вони в поезiï Федьковича, як Шевченковi гайда маки, не розбiйники, а месники за кривди народнi: Кара тиранам, кара ïм, кара, Що мiсто пива кров нашу пють. Гостри нiж! Рiж ката, рiж! Шевченковi мотиви вiдгукуються в поезiï Юрiя Федьковича, i Кобзарю присвячено не одну поезiю. Вiрш Нива є роздумом поета про поетичну творчiсть, осмисленням по езiï Буковини й власного доробку. У патрiотичному дусi автор розро бив бiблiйну притчу про сiяча: … Зорю свою Буковину, Як наш Тарас, як мiй тато Научив мене орати: I вiру, любов, надiю Буковинов скрiзь посiю. Iдеалiстично- романтичними уяв леннями сповнене бажання Федько вича бачити украïнську пiсню, зокре ма власну, натхненну духом Кобза ря, пригорнутою кожним серцем. ïй пiд силу, вважає вiн, осушити кри вавi сльози народу, гнобленого на рiднiй землi, довести свiтовi обдаро* ванiсть украïнцiв.

ПоезIя orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13722


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация