<< Главная страница

ПерехреснI стежки orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13774


Творча iсторiя повiстi. Роки, що передували створенню повiстi Пе рехреснi стежки виявилися надзви чайно важкими для Iвана Франка: заборона викладати у Львiвському унiверситетi, невдалi спроби стати послом австрiйського парламенту; журналiстська поденщина та ще и на польськiй нивi призвели Дњ фiзичноï перевтоми та нервового за хворювання. У цей же час припи няється листування Ф ранка з Ольгою Рошкевич першим i найсильнi- шим коханням письменника. Iсторi Нова лiтература {хВьоï любовi вiдображ ена у двох рутках Зiвялого листя та повiстi Перехреснi стежки (кохання Рафа- ловича та Регiни). Любовна драма лiричного героя збiрки Зiвяле листя подiбна до трагiчного кохан н я героя повiстi. Перехреснi стеж ки Iван Ф ранко публiкував протягом 1900 року в львiвському ж урналi Лiтературно- науковий вiсник. Письменник i ранiш е друкував своï твори в такий спосiб: вiн мiг роз почати публiкацiю ще не завершено го твору, увесь час даючи продовжен ня. Щоб зацiкавити читачiв, змусити чекати з нетерпiнням на вихiд кож ного нового числа ЛНВ, Франко в повiстi вдався навiть до детективно- пригодницького елементу. Публiкування твору невелики ми частинами позначилось i на композицiï: вона мiстить порiвняно невеликi, але численнi роздiли (для зруч ностi публiкування в часописi); бiльшостi частин притаманна неза вершенiсть , обiрванiсть . Iдейно-тематичний змiст. Голов уй герой повiстi Перехреснi стеж ки вген Рафалович дуже близький авторовi, вiн є носiєм Ф ранкових на родницьких iдей. Саме в його вуста письменник укладає своє розумiння агатьох суспiльних явищ , оцiнку то гочасного ж и ття, визначення ролi iнтелiгенцiï в соцiумi тощо. Ж иттєва мета молодого адвоката вгена Рафаловича полягає в змiнi соцiальних i нацiональних умов у Га личинi. Iдеалiст, русин, народолю бець i хлопоман, за характеристикою маршалка Брикальського, Рафало вич прагне соцiального, культурного та полiтичного звiльнення народу. Задля цього головному героєвi дово диться переборювати безлiч пере шкод на ш ляху до поставлених цiлей. Рафалович уступає в конфлiкт iз системою, оточенням та обставина ми, намагається подолати недовiру селян, переживає власну драму втрату колишнього iдеалу. Але вiн таки досягає свого: збурює мертвi во ди повiтового ж иття, здобуває довiру селян, домагається скликання народ ного вiча. З-помiж двох форм полiтичноï бо ротьби революцiйноï (ш лях повс тання, перевороту) та еволюцiйноï (ш лях реформ, законотворчоï дiяль ностi) Раф алович, я к i автор, вiддає перевагу саме другiй. Основою його програми є iдея полiтичноï бо ротьби, реформування суспiльства шляхом створення такоï партiï, такоï сили, яка б, виражаю чи народнi iнте реси, була б впливовою в краïнi. У повiстi Iван Ф ранко акцентує увагу не лиш е на соцiальних, а й на нацiональних проблемах Галичини, 635 УКРАÏНСЬКА ЛШРА ТУРА звертається до iнтелiгенцiï як до си ли, що здатна просвiтити селян та змiнити ïхнє життя. Проблемi слу жiння демократичноï iнтелiгенцiï своєму народовi й присвячена повiсть Перехреснi стежки*. Це не вiдповiдало канонам iдео логiчно заангажованого радянського лiтературознавства, яке вимагало оспiвувати лише пролетарiат i рево люцiйний шлях боротьби. Тому повiсть Перехреснi стежки* трива лий час не вивчали в школi, на томiсть перевагу вiддавали iншому творовi I. Франка повiстi Борис лав смiється*, у якiй iдеться про початки органiзованоï боротьби га лицького пролетарiату. Сюжет. Повiсть має декiлька сю жетних лiнiй: громадсько- полiтична дiяльнiсть адвоката вгена Рафаловича; особисте життя (кохання Рафало вича та Регiни); життя галицького селянина, за лежного вiд шляхти. Цi сюжетнi лiнiï майстерно пе реплiтаються. Здобувши юридичну освiту, вген Рафалович приïздить до провiнцiйного галицького мiстечка настiльки акустичного*, що у од нiм кiнцi чихнеш, у другiм чути*, з метою стати народним захисником, обстоювати соцiальнi та нацiональнi права галицьких селян. Забувши про особисте щастя, вiн вiддається гр0 мадським справам, бачить у цЬом своє покликання. Рафалович ки дається у вир життя: запроваджує у своïй конторi справочинство ук. раïнською мовою, обстоює iнтереси селян, провадить справу проти мар шал ка Брикальського. У цьому мiстi перехреснi стежки* звели його З давньою юнацькою любовю. Ще сту дентом вiн закохався в дiвчину-сиро- ту Регiну. Тiтка силою видала ïï замiж, i вген, важко переживши це розлучення, утратив надiю будь-коли побачити кохану знову. Проте та пал ка любов, захоплення вимрiяним iде алом пiдносили його дух, заохочува ли до працi. Як зясувалося, Регiна стала дружиною Стальського ко лишнього домашнього iнструктора вгена скотини в людськiй подобi* i була приречена на жахливе iснування. Зустрiвшися з нею, Ра фалович зазнає страшного розчару вання вiн утратив iдеал. Ся Регiна то була не його Регiна. То була якась виблiдла, невдатна копiя його iдеалу*. Проте давнi почуття ще жеврiють у його душi, бо вiн про- понує панi Стальськiй кинути все та податися вдвох за море (щоправда, говорить вiн це пiсля зустрiчi селянами, обурений, розчарова ний ïхньою поведiнкою, темнотою, невдячнiстю). Регiна не приймає йог пропозицi. 636 Нова лiтература Подальше своє ж и ття Рафалович свiдомо присвячує служ iнню селя нам. П роïж джаю чи селами, вiн ба чить бiди й кривди народнi: як пiсля щеплення вiспи п яницею -медиком помирають малi дiти , як аферист ад вокат здирає грош i з селян, обiцяю чи звiльнити ïх н iх синiв вiд страшноï ,бранки. Рафалович звертається до суду, пише статтi до галицьких та вiденських ч асоп и сiв, намагається протистояти касовiй реформi*, зби рає народне вiче. Любовна сю ж етна лiнiя має тра гiчну розвя зк у. Зн еваж ен а, знеслав лена Регiна вбиває Стальського, а по тiм гине вiд рук бож евiльного двiрни ка Барана. Р озвя зк а сю ж етноï лiнiï боротьби досить оптимiстична: Рафа- ловича звiльнено, знято несправед ливi звинувачення в убивствi Сталь ського, вiн сп овiщ ає старосту про проведення народного вiча й вимагає привселюдноï регабiлiтацiï. Iз цiєю сю ж етною л iн iєю тiсно пе реплiтається л iн iя зображ ення ж ит тя зубожiлого селянства. Епiзод iз селянином, що заблукав бiля рiдно го села, набуває для Рафаловича символiчного значення: Чи ж це не символ усього наш ого народу? Зм у чений важкою долею , вiн блукає, не Можучи натрапити на свiй ш лях, i стоïть, мов оцей заблуканий селя нин, серед ш ляху м iж минулим i бу- ЯУЩим, м iж ш ироким , свобiдним розвоєм i нещасним нидiнням, i не знає, куди йому йти, не має сили анi надiï дiйти до цiлi*. Вiдтепер Рафа лович бачить своє призначення в служ iннi народовi, у боротьбi за його права та свободу.

ПерехреснI стежки orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13774


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация