Павло Загребельний нар. 1924 року orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13886


Украïнська романiстика найяск равiше представлена творчiстю Пав ла Загребельного. Починав свiй твор чий шлях письменник з новел i повiстей (збiрки оповiдань Учи тель (1957), Новели морського уз бережжя (1958), повiстi Марево, Там, де спiвають жайворонки (1956), Долина довгих снiв (1957)), у яких i кристалiзувалося, огранювалося ху дожнє слово. Улюблений жанр Павла Загребель ного iсторичний роман. Та iнтерес автора до iсторiï не обмежується зоб раженням подiй минулого, адже пер шочерговий обєкт зацiкавлення митця це особистiсть у контекстi великого свiту, iсторiï держави, народу. Загребельний немовби пише iсторiю людськоï душi, спираючись на документальну основу реальних фактiв i донаснажуючи сухий фак таж майстерно виписаною полiфонiч нiстю сюжетних лiнiй, глибокою об разнiстю й глибинною символiч нiстю. Тож минуле i сьогочасне у романах Павла Загребельного постають як суцiльне часове полотно, на якому примхлива рука долi виписує життя людини i ширше народу, нацiï, усього людського роду. Особливу увагу у своïй творчостi П. Загребельний придiляє минулому УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА украïнського народу темi Киïвсь коï Русi та iншим перiодам вiтчизня ноï iсторiï. Так зявляються романи Диво (1968), Первомiст (1972), Смерть у Києвi* (1973), впрак- сiя* (1975), Роксолана (1980), Я, Богдан* (1983). Результатом невпинного творчого пошуку митця в напрямку компо зицiйноï своєрiдностi став роман Диво, у якому автор зробив спробу органiчно поєднати в текстi твору да леку минувшину й сучаснiсть. Упер ше в iсторiï украïнськоï лiтератури у творi стали поруч двi абсолютно рiзнi iсторичнi епохи, i це було органiчним i не руйнувало сюжетноï канви рома ну: 1965 рiк. Провесiнь, Надморя Рiк 992. Великий сонцестiй. Пу ща* 1941 рiк. Осiнь. Киïв. Син- тезацiйним елементом виступає Со фiя Киïвська мистецький витвiр, що однаковою мiрою належить XI ст. i столiттю двадцятому. Це незвичай не диво, що нiколи не кiнчається й не переводиться, стало й справжнiм головним героєм роману. Характерним для творчостi Загре- бельного є те, що кожен з його iсто ричних романiв завжди має кiлька цiкавих, змiстовних, осмислених у соцiальному й психологiчному ас пектi характерiв. Завжди це особис тостi сильнi, яскравi, здатнi на звитя гу, на найсерйознiшу перемогу пе ремогу над самим собою. впраксiя, героïня однойменного роману, зовсiм юною потрапляє в Саксонiю, стає дружиною маркграфа й там, серед ду ховного калiцтва, проживає життя. Та до смертi вона не втрачає бажання повернутися додому у вистраж данiй душi героïнi як найвища люд ська цiннiсть живе любов до рiдного краю. Непересiчною особистiстю постає в однойменному романi Загребельного й легендаризована постать Роксола- ни доньки украïнського священи ка Анастасiï Лiсовськоï, яка замоло ду потрапляє в полон. Так примхлива доля грається життям Роксолани: чу жина, рабство, згодом гарем само го турецького султана. Перед чита чем iсторiя звичайноï украïнськоï селянськоï дiвчини, яка стала улюб леною дружиною Сулеймана, що дало ïй змогу здiйснювати вплив на внут рiшню i зовнiшню полiтику Османсь коï iмперiï, а вiдтак i всiєï вропи. Роксолана роман iсторико- психологiчний. На вiстрi iнтересу письменника внутрiшнiй свiт не пересiчноï особистостi XVI ст., по ведiнка, почуття, iнтелект якоï спри яли тому, що вона зумiла вiдстояти свою людську й жiночу гiднiсть у сус пiльствi, де зробити це було практич но неможливо. У творi оживає ре' альна Роксолана, а не багатовiкова легенда про ïï долю. Досi Роксолана належала переважно легендi, мiф0′ 782 логiï в романi зроблено спробу по вернути ïï психологiï, так уточ нює свiй задум сам автор. Чи не в цьому полягає невичерпний iнтерес до цiєï постатi в сучасному духовному життi Украïни. Боротьбу героïв Павла Загребель- ного супроти злоï долi завжди живи ла любов до рiдноï землi, до ïï вiковiч них святинь, збереження яких, на думку письменника, у душi й на зем лi найперша мета кожноï людини. Твори П. Загребельного характе ризуються моральним пафосом, по лемiчнiстю проблем, оригiнальнiстю композицiйного вирiшення. Вони зруйнували умовну межу мiж мину лим i сучаснiстю, продемонстрували наявнiсть справжнього реального свiту душi людини.

Павло Загребельний нар. 1924 року orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13886