Павло Арсенович Грабовський orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13778


Я не спiвець чудовноï природи З холодною байдужiст ю ïï; З ума не йдуть знедоленi народи, ïм я вiддав усi чуття моï. П . Грабовський Народився Павло Арсенович Грабовськии 11 вересня 1864 року в селi Пушкарному н Харкiвщинi (тепер село Грабовське КраС 638 Нова лiтература нiл ьського району Сумськоï областi) у сiм'ï сiльського паламаря. Родина жила в бiдностi. у 1871-1873 рр. навчався в мiсцевiй церков нопараф iяльнiй школi, з 1874 року став учнем Пхтирськоï бурси, яка, за свiдченням самого по ета, нiчого йому не дала. У 1879 роцi вступив до Харкiвськоï духовноï семiнарiï, з якоï був виключений у груднi 1882 року за участь у дiяльностi народницькоï групи Чорний передiл. Павла Грабовського зааре штовано й вислано в рiдне село Пушкарне пiд гласний нагляд полiцiï. З 1883 року П. Грабовський займався лiтера турною дiяльнiстю. У 1884 роцi пiд час обшуку в нього знайдено сiм рукописiв вiршiв i прози, два зошити черне ток. Павла Грабовського знову заарештовано. У 1885 роцi закiнчився домашнiй арешт, i П. Грабовський повернувся до Харкова, влашту вався коректором, але працював недовго. Його забирають на службу в Туркестанський вiйсько вий округ. За протест проти знущань офiцерiв над солдатами поета вiдправили до Ташкента. У 18851886 рр. П. Грабовський рядовий п'ятоï роти 62-го пiхотного резервного ба тальйону у Валках бiля Харкова. У 1886 роцi по дорозi до служби поета за арештували й повернули до Харкова для слiд ства у справi групи Чорний передiл. 1888 року П. Грабовського етапом вiдправи ли до Схiдного Сибiру. Тодi ж вiдбулося знайо мство з Надiєю Сигидою. 1890 року у львiвському журналi Зоря вперше вийшли друком поезiï Павла Грабовсь кого. У цьому ж роцi вiн написав нарис Надiя Костева Сигида. У 1894 роцi вийшла друком перша збiрка по- ез*й П. Грабовського Пролiсок та книжка пе рекладiв творiв росiйського поета I. Сурикова, а 896 року зявилася збiрка поезiï та перекладiв пiвночi; написано цикл вiршiв Веснянки, поезiï Не сумуй, що врода…, До Украïни, Уперед, Спiвець. 12 грудня 1902 року Павло Грабовський по мер. Поховали його в Тобольську, поруч iз моги лами декабристiв. Серед творiв громадсько-полiтич ноï лiрики П авла Грабовського чи не найцiннiш им и є поезiï, присвяченi нацiональним проблемам. Це вiршi До Русi-У краïни, До украïнцiв, Орли та iнш i. Вiрш До Русi-У краïни присвяче ний темi визволення украïнцiв вiд ко лонiальноï неволi. Поезiя пронизана вi рою в кращ е майбутнє рiдного краю, у те, щ о обєднаю ться схiднi й захiднi украïнськi зем лi, що будуть належно поцiнованi таланти простих людей. В iрш До Русi-У краïни ск ла дається всього з трьох чотирирядко вих строф. У перш ому рядку при сутнє авторське я. Це говорить про щ ирiсть i лiричнiсть, робить автора й читача спiврозмовниками. Усi наступнi рядки починаю ться анафорою щоб. У них викладено ц iл i та програми вiдродж ення У к раïни: щоб народ здобував волю, щоб його таланти одерж али належ не виз нання, щоб чарiвна селянська вро да не нiвечилася працею , неволею, н егараздам и , щоб розрiзненi зем лi обєдн али ся в незалеж ну держ аву, щоб украïн ц i ж и л и в мирi з сусiдами. К ож ен рядок викликає певнi асо ц iацiï. Русь назва краïни наш их 639 предкiв. Звернення до неï навiює спо гади про могутнiсть та єднiсть Ки ïвськоï Русi, ïï авторитет серед iнших народiв, золотий вiк розвитку культури й мистецтва. Авторовi ж ця назва служить контрастом до сучас ного йому пiдневiльного становища Украïни. Поет закликає украïнський народ: щоб ти на волю здобувавсь…. На род повинен спромогтися й здобути нарештi волю, яка поетовi здається давно сподiваним раєм. I цей рай треба сподiватися вiд себе власно, вiд власних зусиль. Рядки щоб велич простого народа запанувала на Русi асоцiюються з думками про те, що багато талантiв так i загинули в неволi та пiшли в небуття. Останнi чотири рядки вiрша це мрiя про сильну, самостiйну держа ву. Окличне речення в кiнцi поетич ного твору пiдкреслює силу почуттiв автора й створює враження емоцiйноï завершеностi вiрша. У далекому засланнi всi думки П. Грабовського спрямованi до ук раïнцiв, до своïх землякiв. Саме до них вiн промовляє щирим поетичним словом у поезiï До украïнцiв. Поет ставить риторичне запитан ня: Чи живi ще, чи в могилi давня слава зогниє?. Згадуючи давню славу, П. Грабовський має на увазi славне запорiзьке козацтво, яке вмiло боронити волю. УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА______ ________ Нова лiтература Друга строфа цiєï поезiï мiстить ше одне риторичне запитання, авто розмiрковує, чи покраща доля на ша, мине сором, що вкрива? Поет уважає, що рабське пiдкорення це ганьба, сором. Останнi два рядки вiрша перифраз фразеологiзмiв випити гiрку до краю, випити ча шу до дна, випити гiрку чашу в значеннi зазнати, спробувати пов ного мiрою страждань, лиха, горя поневiрянь. Третя строфа це заклик до обєднання: Гей, докупи, певнi дiти! Певнi, тобто тi, хто вiрить у своï сили, у свою правоту, упевненi, твердi. П. Грабовський бачить шлях поступу не в революцiйному перево ротi, кровi, насильствi, а в любовiта освiтi. Вiрш небагатий на художнi засоби зображення, здебiльшого це рито ричнi фiгури: звертання, запитання, окличнi речення, якi надають йому емоцiйного забарвлення й високого громадянського звучання. Вiрш Орли сатиричний твiр, сповнений переживань поета за не щасну долю Украïни. Лукавi ïï сини думають лише про власну наживу, гнуть головоньку перед загарбнй ками, вiдцуралися рiдноï мови, Р1^ ного народу. Назва вiрша iронiчна. У ньо^У якi назй забД йдеться про лжепатрютiв, вають себе украïнцями, а наспр8 ^аТЬ тим, хто бiльше платить, мисне поет вживає грубуватi, сторiчнi слова напихаючи, ^ зшолопають, не второпають, виРлаI0ТЬ>> виРазити своє пРе* зирство до таких людей. Псевдопат- рiоти засуджують iдеали народовцiв,
|хнє ходiння в народ ще гiрше за
ц а р с ь к и й уряд. Висвiтленню цього ирисвячений мiнi-дiалог (Щ о за
хлопський кумир народовщини!). Передостання строфа гiркий пiдсумок, що
не таких орлiв Ук раïна сподiвалася, як за них лила кров,
турбувалася… I на завершення автор уживає перифраз
народноï при казки не так пани, як пiдпанки. Поет уводить у поезiю
своï неоло гiзми силомiцники, пiдпомiчни- ки, якi увиразнюють
думку поета, виражають усю глибину його по чуттiв, жалю, гнiву.
Украïну, яку вiн щиро любить, по ет називає засмученою,
святою, перемученою. Поет засуджує ту частину
украïнськоï iнтелiгенцiï, як&, збагатившись за
рахунок наро- ДУ, зрадила його й всього враз наб ралася чужого.
Патрiотичний вiрш Орли є акту- ^ьним i нинi. Кiлька поезiй П.
Грабовський при ютив дiтям. Поет розумiв, що айбУтнє рiдного краю
залежить вiд њгњ> якими виростуть дiти: чи люби- ЙIIУТЬ вони свою
землю, чи викону ватимуть божi заповiдi жити в мирi й любовi з
ближнiми, чи навпаки цу ратимуться рiдного народу, материн ськоï
мови, виростуть зрадниками. Починається вiрш Дiтям* поетич ним
звертанням. У ньому поет закли кає дiтей присвятити своï
першi дум ки краю рiдному, а першу працю люду бiдному, тобто
закликає полiпшувати становище народу. Поет промовляє до
дiтей майже словами Бiблiï. Автор за допомогою антонiмiчних пар
схиляє юних читачiв до того, що треба обирати за совiстю: не
кохай тесь у користi а прямуйте жити вмiстi, всiм любитися не
злобитися. Поезiя Дiтям сповнена патрiо тизму, звучить нiжно й лагiдно.
У нiй Павло Грабовський порушив актуаль нi й нинi проблеми: любовi,
злагоди, миру в суспiльствi, взаємодопомоги, уваги до людини. У
вiршi Трудiвниця йдеться про самовiддану народну вчительку. Поет
вiдтворив типове явище 70-80-х рр. XIX ст., коли революцiй но-
демократична iнтелiгенцiя йшла в народ, несла, пропагувала пе редовi
iдеï i часто гинула в боротьбi за правду. Ця поезiя сюжетна,
початок ïï до сить нетрадицiйний з розвязки: Мертва
трудiвниця панi Бiла, як вiск, на столi 640 641 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА
ТУРА Там почивала, зараннi Збувшися скорбiв землi. Опис сiльськоï
школи говорить про бiднiсть i нужденнiсть, у якiй жила вчителька,
присвятивши себе наро довi. Вона стала для селянських дiтей промiнчиком
свiтла у важкому й темному життi села, а для дорослих другом i
порадницею. Тому село прощається з учителькою з болем i тугою.
Поет висловив глибоке спiвчуття до людини важкоï долi, пiднiс iдею
вiрного й самовiдданого служiння народовi. У творi важливу роль
вiдiграють пейзажi. Ними починається й завер шується вiрш.
Лаконiчнi описи зимо воï негоди сприяють глибшому вiд творенню
трагiчних подiй. Образ народноï вчительки є художнiм уза
гальненням скромних трудiвниць школи. У той час поезiя прозвучала як
заклик до громадськостi звернути серйозну увагу на вчителiв, якi здатнi
на самопожертву заради iнте ресiв народу. Так характеризує вiрш
дослiдниця творчостi П. Грабовсько- го Н. Гаєвська. Вiрш Н. К. С.
присвячено Надiï Костянтинiвнi Сигидi, полумянiй революцiонерцi-
народницi. Вона вiд дала своє життя справi служiння ук
раïнському народовi, боротьбi за кра ще майбутнє. Павло
Грабовський i Надiя Сигида познайомилися 1888 ро ку в Московськiй
центральнiй пере сильнiй тюрмi. Пiзнiше вони кiлька мiсяцiв iшли разом
в однiй групi увязнених вiд Москви до Iркутська. Саме тодi зявилися
першi зворущ. ливi рядки, присвяченi Надiï: Такоï
певноï, святоï, Такоï рiдноï, як ти, Такоï
щироï, простоï, Вже бiльше, мабуть, не знайти. На засланнi
Грабовський i Сигида разом не були, вони вiдбували увяз нення в рiзних
мiсцях, тому єдине, що лишалося,з' це листи, листи- сповiдi, листи-
одкровення. Надiя для поета сестра, кохана, квiте мiй, соратниця по
боротьбi й муза. Поет щиро захоплюється волею й мужнiстю
цiєï жiнки, вiн схиляє пе ред нею голову. Так склалися
обставини, що Павло й Надiя розлучилися назавжди. На дiя Сигида
прийняла отруту й помер ла 1889 року. У такий спосiб вона виявила
протест проти катувань у верхнєсудинськiй тюрмi. Грабовсь- кого
цей учинок глибоко вразив: за гинула кохана, друг, соратниця. I йо го
перше вiдчуття незбагненнiсть того, що сталося, вiдбите у вiршi до Н.
К. С.. Виняткову духовну красу своєï ко ханоï,
ïï багатий внутрiшнiй свiт поет пiдкреслює анафорою
повторен ням займенника такоï. Ця жiнка з I тих, хто веде за собою
iнших, вона 642 Нова лiтература
. iншим навiки долю озарить. мовву щедрiсть Н. Сигиди Гра- й вський
передає, використовуючи ”СТКI й точнi епiтети, порiвняння.
Переважна бiльшiсть вiршiв, присвя чених ДIЙ мужнiй жiнцi, це лiричнi
мiнiатюри, яким притаманнi глиби на почуттiв i динамiка переживань.

Павло Арсенович Грабовський orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13778