Остап Вишня Павло Михайлович Губенко 1889-1956 рр. orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13856


Сучасники називають Остапа Вишню королем украïнського тиражу. Прийшовши в лiте ратуру за допомогою свого iскрометного гумору, вiн скоро завоював любов i визнання ук раïнського селянина. Народився Остап Вишня 1 листопада 1889 року на Полтавщинi. Був одним iз 17 дiтей у бiднiй родинi сiльського прикажчика. Дуже ра но навчився читати, прагнув грунтовнiшоï освiти. Закiнчивши початкову та двокласну школу, всту пає до Киïвськоï вiйськово-фельдшерськоï шко ли, працює за отриманою спецiальнiстю. 1917-го його зараховано до Киïвського унiверситету на iсторико-фiлологiчний факультет, який закiнчити в голоднi пореволюцiйнi роки так i не довелося. У 1919 роцi за пiдписом П. Грунський опублiковано його перший сатиричний твiр Де мократичнi реформи Денiкiна (Фейлетон. Ма терiалом для конституцiï бути не може). Тернистий шлях Остапа Вишнi в лiтературi розпочався 22 липня 1921 року, коли в Се лянськiй правдi пiд фейлетоном Чудака, ïй- богу! автор поставив цей дещо дивакуватий псевдонiм. Першою збiркою стала книжка Марк Твен Остап Вишня. Сiльськогоспо дарська пропаганда (1923). У нiй вмiщено оповiдання Марка Твена i три Остапа Вишнi. Дна за одною з являються наступнi книжки. За Життя побачило свiт понад 100 збiрок його творiв, деякi з них неодноразово перевидавали ся. Як i бiльшiсть представникiв тогочасного по колiння лiтераторiв, зазнав утискiв i репресiй з боку влади, отримав смертний вирок, замiне ний, щоправда, десятирiчним увязненням у пiвнiчних таборах. Повернувшись iз заслання, плiдно працював на нивi лiтератури. У 1955-му, незадовго до смертi письменника, справедливiсть була вiдновлена Остапа Виш ню реабiлiтували судовi органи. Помер письмен ник 28 вересня 1956 року. в щоденнику Остапа Вишнi таке щире зiзнання: Я слуга народний! I я з того гордий, я з того щасливий! I коли за всю мою роботу, за все те тяжке, що пережив я, менi пощасти ло хоч разочок, хоч на хвильку, хоч на мить розгладити зморшки на чолi народу мого, весело заiскрити сумнi його очi, нiякого бiльше гонора ру менi не треба. Слова сказано не для протоколу шалена попу лярнiсть творчостi письменника засвiдчена пiвмiльйонними наклада ми його збiрок, якi видавалися для голодноï та малописьменноï Украïни 2 0 -х i були нею з вдячнiстю сприй нятi. Найпопулярнiшi Вишневi усмiшки сiльськi, Вишневi усмiш ки кримськi (1925), Украïнi зуємось (1926), Моя автобiогра фiя (1927), Вибранi твори (1929), Усмiшки в 4 томах (1928, 1930). Гумореска Моя автобiографiя написана протягом 15-16 березня 1927 року. Надрукували ïï у видав ництвi Книгоспiлка того ж року. 739 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА Моя автобiографiя* це гумо ристична розповiдь Остапа Вишнi про свiй життєвий шлях. Гуморист добродушно кепкує iз самого собе. Це справдi автобiографiя, дотепна розповiдь про те, де i коли народився, хто були батьки i дiди (Мати казали, що мене витягли з колодязя, коли на пували корову Оришку*, Батькiв батько був у Лебединi шевцем. Мате рин батько був у Грунi хлiборобом*). Таким є вступний* етюд-роздiл. Другий i третiй роздiли присвяченi навчанню, формуванню свiтогляду майбутнього майстра слова з тим са мим вiдтiнком добродушного смiху. В Остапа Вишнi що не речення то народний жарт, що мiстить гли бинний пiдтекст. Гумореска скомпонована з окре мих невеличких роздiлiв-фресок. Автор вихоплює зi своєï бiографiï найяскравiшi, найхарактернiшi епi зоди, подiï. Це не лише художнiй життєпис, а й аналiз пережитого автором. Найго ловнiшi моменти*, переважно веселi, iнодi трагiчнi. Гострий на слово гуморист постає серйозним i вдумливим. Гумореска Моя автобiо графiя насичена розмовною лекси кою, розповiдними iнтонацiями. Ко мiзм ситуацiï базується на контрастi. Твiр цей вражає людянiстю, щирiстю. Основа творчостi письменника фольклор, украïнська народна гумо ристична культура. Тексти мають яскраву, колоритну, живу мову, на сиченi народними висловами, при слiвями, приказками, написанi за сюжетами з народного життя. Тематика творiв Остапа Вишнi завжди була повязана iз злободенни ми проблемами сучасностi. Найбiльш розроблена тема пись менника украïнське село й актуа льнi для нього проблеми. Персонажi усмiшок селяни-хлiбороби пока занi в несподiваних життєвих ситуа цiях, з яких, завдячуючи народнiй мудростi, ïм вдається гiдно вийти. Осмислював письменник i суспiль но-полiтичнi, релiгiйнi, нацiональнi проблеми, розвиток украïнськоï ку льтури. Хоч багато в чому загальне спрямування творiв визначала панiв на на той час партiйна iдеологiя, Остапу Вишнi вдалося у своïй твор чостi дати вiдповiдi на актуальнi пи тання доби. На вiстрi пера гумориста опиняєть ся, як правило, маленька людина з усiма ïï вадами, недолiками, слабкос- тями: ледарство, консерватизм, бра коньєрство, безвiдповiдальнiсть. Але водночас вiн любить свого героя, тож смiх письменника доброзичливий, направлений на те, щоб змусити осо бистiсть зрозумiти своï помилки та змiнитися. За своïм свiтобаченням Остап Виш ня лiрик, що оспiвує красу й велич 740 Нова лiтература рiдноï землi. Тому пейзажi в його тво рах виступають не тiльки як тло зоб ражуваних подiй, а й формують вiд повiдний настрiй оповiдi. Природа теж персонаж вишне вих усмiшок. Письменник над усе захоплювався мисливською темою. У Мисливських усмiшках знайшла вияв любов Остапа Вишнi до рiдноï землi: лiсiв, полiв, рiчок, краєвидiв украïнського степу. Автор турботли во ставився до звiрiв i птахiв, тому прихилився до мисливства не для то го, щоб уполювати дичину, а щоб вiдпочити Вiд мiськоï метушнi. Мисливськi усмiшки унiкаль не явище в украïнськiй лiтературi. У них мистецьки поєднано народний гумор i пейзажну лiрику. Оповiдь завжди ведеться вiд iменi автора, що додає ïй щиростi й про никливостi. Герой усмiшок завжди доброзичливий, щиросердний i по-дитячому наïвний. Усмiшки Лось, Заєць, Лиси ця, Ведмiдь, Дикий кабан, або вепр, Як засмажити коропа, Дика гуска, Екiпiровка мислив ця перейнятi по-справжньому щи рим, життєствердним настроєм. Тон ка iронiя оповiдi захоплює читача, привертає посилену увагу до сюжету, як-от в усмiшцi Заєць: Засiдаєте бiля величезного колго спного ожереду соломи… Нiч темна, бадьора. На небi, над ожередом, зорi, на землi, пiд ожередом, зайцi. Сiли, закуталися… Голова на солому хилиться, хи литься, хилиться… Пiд кожухом тепло-тепло…. Комiчнiсть ситуацiï виявляється в несподiваному поворотi сюжету: у той час, як герой заснув, хтось поцу пив його рушницю. Однак мисливець не сумує свiтло йому на душi й спокiйно. Увечерi вся родина ласує зайцем, нашпигованим салом, секрет якого знає лише вiрний товариш мислив ця: на нього вiн позичив господарю грошi. Як варити i ïсти суп iз ликоï кач ки (1945) одна з найдотепнiпшх усмiшок Остапа Вишнi. Присвячена вона Максимовi Рильському, близь кому друговi письменника, який пiсля заслання першим протягнув йому руку допомоги. Побудований твiр у виглядi порад молодому мисливцевi, який зби рається на полювання. Вiд самого по чатку автор веде читача на тихе плесо рiдного лугового озерця, де, вияв ляється, як спостерiг всесвiтньо- вiдомий орнiтолог, теж водяться дикi качки (Р. Мовчан). Цiкавi ко ментарi автора: Збираєтеся, берете з собою руш ницю (це така штука, що стрiляє), набоï i всiлякий iнший мисливський 741 УК Р/4 «НСЬКА ЛIТЕРА ТУРА реманент, без якого не можна пра вильно нацiлятись, щоб бити без про маху, а саме: рюкзак, буханку, кон серви, огiрки, помiдори, десяток ук руту яєць i стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…. За цим описом збирання на полю вання неприхована iронiя, перед чуття неповторноï мисливськоï ро мантики, вiдчуття чоловiчоï свободи, розслаблення вiд клопотiв i метушнi, умиротворення. Це умиротворення навiяне пре красним украïнським пейзажем над вечiря, мистецьки вплетеним у ком позицiю розповiдi: Дика качка любить убиватись ти- хими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать…. Далi пояснюється сенс вечiрньоï (на яку ви вже спiзнилися) i вранiш ньоï зорьки* час, коли дика кач ка з являється на водi. Спiзнення на вечiрню зорьку* своєрiдний ри туал, можливiсть посмакувати*, по милуватися довколишньою красою: Поблизу кожного лугового озера є чи ожеред, чи копицi пахучого-паху- чого сiна. Ви йдете до ожереду й роз ташовуєтесь. Ви розгортаєте сiно, простеляєте плаща, лягаєте горi лиць, дивитесь на чорно-синє, глибо ке зоряне небо i вiдпочиваєте, а вiдпочиваючи, думаєте. Особливо промовистою є фраза яка характеризує ставлення пись менника до самого процесу полюван ня: I вiльно дихається, i легко ди хається…. Це щире зiзнання авто ра, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи нi, головне що недаремно витратив час. Заради цьо го хоч би недовготривалого легкого дихання варто жити на свiтi. Тому в найтяжчi хвилини життя на згадку приходять щасливi днi мисливських пригод: розраджують, заспокоюють, свiдчать про справжнiй сенс буття єднання людини з природою.

Остап Вишня Павло Михайлович Губенко 1889-1956 рр. orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13856