Олександр Довженко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13882


Американський актор i режи сер Чарлi Чаплiн зауважив: Слов'янство поки що дало свi товi у кiнематографi одного ве ликого митця, мислителя i пое та Олександра Довженка. Зявився на свiт Олександр Петрович Дов женко 12 вересня 1894 року в Сосницi на Чернiгiвщинi, що розкинулася на березi мальов ничоï Десни. Батьки неписьменнi селяни ма ли аж 14 дiтей, з них вижило тiльки двоє. Учився Сашко добре, багато читав. З 1911 року здо буває освiту в Глухiвському вчительському iнститутi. 1917 року вступає до Киïвського ко мерцiйного iнституту. Революцiйнi подiï в Украïнi змiнюють долю студента: громадська дiяльнiсть, згодом дип ломатична служба, лекцiï в Берлiнськiй ака демiчнiй вищiй школi образотворчого мистецт ва. Пiсля повернення в Украïну стає одним iз засновникiв найпрогресивнiшоï на той час лiте ратурноï органiзацiï письменникiв ВАПЛIТЕ. У 1926 роцi письменник нарештi знаходить своє справжнє покликання, що полонить його душу на довгi роки, кiнематограф. В одесь кому Голiвудi вiн вiдчув i зрозумiв, що саме кiно його природна стихiя. Зявляються першi фiльми: Вася-реформатор, Ягiдка кохання. 776 Нова лiтература Сумка дипкурєра. Кiнострiчки Звениго- ра (1928) i Земля (1930) принесли Довжен ковi визнання й свiтову славу. Доля репресованого цвiту нацiï вiддзеркали лася й у життi Довженка. Боли, моє серце. Не втихай нi вдень, нi вночi. Замуч мене. Страшно менi жити, це один з останнiх записiв у що деннику. 25 листопада 1956 року далеко вiд Ук раïни, у чужiй Москвi, серце Олександра Дов женка зупинилося навiки. Творчий спадок Олександра Дов женка надзвичайно рiзноманiтний вiн був кiнорежисером, сценаристом, письменником, художником, публi цистом водночас. Можемо говорити про єдину для фiльмiв, кiноповiстей, оповiдань поетику О. Довженка. Пiд впливом його сценарiïв почався про цес зближення кiнодраматургiï з лiтературою й утвердився новий лiте ратурний жанр кiноповiсть. Перу О. Довженка належать кiно повiстi Арсенал, Аероград, Щорс, Украïна в огнi, Повiсть полумяних лiт, Мiчурiн, Зем ля, Зачарована Десна, Поема про море. Кожен iз цих творiв має свою специфiку. Так, Зачарована Десна за всiма жанровими ознаками є лiричною повiстю. Украïна в огнi (1943) бiльше подiбна до кiносценарiю. Доля зви чайноï родини Запорожцiв, що уособ лює життя украïнського народу, складається трагiчно. З вогню та в полумя, говориться в народi. У кiноповiстi знаходить вiдображення вiдверта, не прикрита пафосними словами правда про вiйну i станови ще Украïни мiж двох вогнiв нi мецькоï та радянськоï деспотiï: Украïна у вогнi! Украïна в ярмi!. Доля родини Запорожцiв трагiчна. Жорстока вiйна забирає синiв на фронти, не всiм ïм удається поверну тися назад. дину доньку чекає нi мецький полон. Та з усiх випробу вань запорожцi виходять достойно, не втративши нацiональноï та людсь коï гiдностi, пронiсши крiзь горе та смертельний ризик чуття єдиноï ро дини, що обєднує й возвеличує ïх. У творi вони збираються за спiльним сiмейним столом: однi реальнi, живi, iншi тiльки подумки, у спо гадах рiдних. Однак саме це єднання символiзує незнищеннiсть украïнсь кого роду, а значить i Украïни. Перегукуються цi думки й iз запи сами в Щоденнику О. Довженка, який чи не найкраще вiдображає внутрiшнiй свiт митця часто не сподiваний i суперечливий. Водночас Щоденник це своєрiдний доку мент страшноï доби тоталiтариз му, що допомагає краще зрозумiти лiтературнi процеси цього перiоду, драматизм долi багатьох украïнських митцiв. Першi записи в Щоденнику, якi стосуються Зачарованоï Десни, припадають на 1942 рiк: А вчора, пишучи спогади про дитинство, про 777 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА хату, про дiде, про сiнокiс, одне собi у маленькiй кiмнатоньцi смiявся i плакав… Скiльки краси на Деснi, на сiнокосi i скрiзь-усюди, куди тiльки не гляне моє душевне око…. Як при чину написання твору О. Довженко наливає спогади, викликанi довгою розлукою з землею батькiв i бажан ня усвiдомити свою природу на ран нiй досвiтнiй зорi коло самих ïï первiсних джерел. А далi довгих 14 рокiв роботи над текстом повiстi, що свiдчать про ту роль, яку вона вiдiграла в життi письменника стала сповiддю мученого митця й виправданням перед Украïною та са* мим собою. Автор у своєму вiчно живому творi описує своï дитячi роки: була тодi ще дiвкою Десна, а я здивованим маленьким хлопчиком iз широко розкритими зеленими очима. Секрет популярностi повiстi поля гає не тiльки у вiдкритостi й автобiо графiчностi. Романтичне свiтовiдчуван ня нарештi отримало вiльне втiлення в текстi. Складний i суперечливий процес формування особистостi пока зано у двох вимiрах (романтичне роз двоєння свiдомостi особистостi): че рез психологiю героя допитливого сiльського хлопчика i з позицiй зрiлого художника-мислителя. Картини дитинства героя сповненi химерного мiсива iз злиднiв, трагедiй i гумору. Таким є опис спiлкування малого Сашка о учителем, який був старий уже, нервовий i сердитий, очевидно, чоловiк, носив золотi ґуд зики й кокарду. Вiн здавався менi величезним паном, не меншим од справника чи суддi. На зрiст вiн був вищий од батька, що також надавало йому грiзноï сили. Навряд чи цiка вою була йому душа дитини, чи нама гався вiн зрозумiти таємнi мотиви ïï вчинкiв. Для того, щоб перевiрити рiвень знань майбутнього учня, вiн добирає найбезглуздiше питання: А как зовут твоего отца?. На реакцiю малого, що одчайдушно закрутив головою i так круто одвернувсь, що трохи не впав, коли б не вдержався рукою за батьковi штани. Якась нудьга пiдступила менi до горла. I так менi стало погано, погано, неда* лекоглядний, нерозумний, як пише автор, учитель виносить свiй жорсто кий вердикт: Не развитой!. Подiб* ними присудами згодом таврува* ти муть загадкову душу митця, його картини, що надовго пережили й самого автора, i обмежених критикiв його творчостi. У Зачарованiй Деснi життя ди тини, крiм звичайних сiльських роз ваг i щоденних турбот, сповнене та кож болючих, далеко не дитячих пи тань (А якi ми, тату? Хто ми?), Щњ переплiтаються з фiлософськими роз думами автора про змiст людського буття, красу й гiднiсть вiдносин. Рњ' 778 Иова лiтература мантичним е й сприйняття дiйсностi, намагання заховатися вiд жорстоких реалiй у спогадах про дитинство. тут i своя особливiсть дитинство героя постає через призму людини дорослоï, що зумовило в пiдтекстi повiстi добру Й мудру усмiшку. У творi передано глибиннi пережи вання автора i його постiйне пiдсвiдо* ме бажання довести людям чистоту й святiсть своєï душi. ïï символiзує не* великий клаптик землi бiля Десни справжнiй земний рай на противагу лицемiрству й жорстокостi реального великого# свiту. О. Довженко глибоко в душi вiрив, що прийде весняна повiнь i знесе весь бруд та намул з душi украïнського на роду. Такий символiчний змiст (об раз води один з прадавнiх образiв- символiв очищення, оновлення) пе* редає картина весняноï повенi в повiстi, коли Десна затоплює береги: Осяяний сонцем, перед нами роз крився зовсiм новий свiт. Нiчого не можна було впiзнати. Все було iнше, все краще, могутнiше, веселiше. Во да, хмари, плав все пливло, все бе зупинно неслося вперед, шумiло, блищало на сонцi. У Зачарованiй Деснi переплели* ся лiризм i гумор, епiчнiсть i пiсен нiсть. У нiй яскраво виявилися витоки Довженковоï поетики, що виростала з фольклору, живилася усною народ ною творчiстю. Епiзод колядування тут* мабуть, один з найхарактернi ших. На ньому виразно позначилася й народнопiсенна образна система, i казкове мислення- О. Довженко вiль но звертається до казковостi, фантас тичностi оповiдi одного з улюбле них засобiв фольклору. Такою є пiдслухана розмова коней (справжнiй казковий сюжет), якi ос мислюють своє героïчне минуле й не щасливе сьогоднi, говорять про лю дей, теперiшнiх своïх хазяïв: Тисячi лiт, ще до возiв i оранок, на моïй спинi ïздили пророки. Були з мене тодi ще крила. А пращур мiй був кiнський пар чи бог, колись казали мати. Були i в мене крила, та нема. Нi крил у мене вже, нi краси, тiльки вавки на спинi. Хоч би сiделку зробив порядну, сiделки немає. I так душа пригноблена його недоброго, а вiн, не знаю, як тебе, повiриш нема тiєï днини, щоб не бив. Щира розповiдь стала для дитини одкровенням i приводом для серйоз них висновкiв: Вiд того часу я нi ра зу не вдарив коня. За принципами казковоï поетики сприймає малий Сашко й собаку Пiрата, який загубився на ярмарку й через багато тижнiв усе ж повернувся додому заморений i худющий. По бачивши свою оселю, пес повз до нас крокiв, може, сто на животi, переки даючись на спину i голосно плачучи 779 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА вiд повноти щастя, мов блудний син у Святому письмi: Це я, ваш Пiрат, впiзнаєте? гавкав вiн крiзь сльози. О, який я щасливий! Як тяжко було менi без вас!. Найяскравiший казковий персо наж твору то намальований бага тою дитячою уявою образ лева, що блукає берегами вiчноï Десни. Сашко з глибин своєï фантазiï сам викликає його: Дивлюсь на чарiвний, залитий срiбним свiтлом берег: Явися на бе резi лев, появляється лев. Голова велична, кудлата грива i довгий з китицею хвiст. Iде поволi вздовж ви сипу над самою водою. у творi й пояснення, чому зявляється такий екзотичний звiр у звичайному ук раïнському селi то забаганка ге роя: Перед сном менi так палко за хотiлось розвести левiв i слонiв, щоб було красиво скрiзь i не зовсiм спо кiйно. Менi набридли однi телята й конi. Читач, що звик до незвичного тону оповiдi, не зовсiм готовий до не сподiваноï розвязки: як виявилося, лев справдi є не химерною вигадкою малого героя, а частиною реальностi. Утiкача з потяга, який вiз звiринець, але втрапив в аварiю, справжнього африканського лева згодом пере слiдувачi зловили та вбили. Автор так пояснює це: Не мiг же вiн ходи ти серед телят i коней*. Та все одно жалкує, бо так ж е легко вбити щиру дитячу мрiю. Отже, перед уважним читачем Довженко щиро вiдкриває свiт За чарованоï Десни глибокий, неви черпний, такий ж е широкий та без межний, як i людське пiзнання. Не випадково з iм ям Олександра Довженка повязаний початок пись менницького кiнематографа кiно драматург стверджував у ньому неза перечне право висловити свiй особли вий свiт, сказати своє особливе слово. Як зазначає Юрiй Лаврiненко, Довженка, його мистецтво, його до лю не можна зрозумiти без урахуван ня того, що вiн вирiс в атмосферi культурного вiдродження Украïни 1917-19 i 1917-30 рр. Його шедеври могли появитися тiльки в атмосфе рi таких само непроминальних шедеврiв Тичини, Кулiша, Хвильо вого, К урбаса… та iнш их творцiв Розстрiляного Вiдродження.

Олександр Довженко orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13882