Не ставимо коми: orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13339


1. Мiж двома предикативними частина ми, зєднаними єднальними
чи роз дiловими (одиничними) сполучника ми, якщо вони мають спiльний
другорядний член речення (най частiше обставини) або спiльнi частки
(вже, тiльки, лише та iн.): По узлiссi i на галявi зеленiє пер
ший ряст i цвiтуть пролiски та сон-трава (Леся Украïнка). I от у
синiй глибинi небес затрi потiли зорi й виплив мiсяць (. Маланюк).
Де-не-де бiля вирв сивiє безводний полин або кущиться пахучий
чеб рець (О. Гончар ). Тут берези з вiтрами шумiли в зе лених гаях i
над ставом схилялась гiллям молода яворина (Д. Луценко). Тiльки
невсипуще море бурхає десь здалеку та зорi тремтять у нiчнiй
прохолодi. Лише могутнi дуби кивають кт е. рявими головами i т
ендiтнi бе рiзки соромливо опускають зеленi коси (3 те. М.
Коцюбинського).
2. Якщо обидвi частини складносу рядного речення питальнi, окличнi або
спонукальнi: Чи, може, щось наплутано вiками I атом вручено нам
безрозсудно рано? П. Скунць. Надiє! Надiє! О, хто тебе
нiжно на грудях не грiв I хто за тобою орлом не летiв? Олександр
Олесь. Хай наше слово не вмирає I наша правда хай живе! М.
Рильський. Хай вiтер знамена колише Й спiвають в садах соловï!
В. Сосюра. З.Якщо обидвi частини складносу рядного речення є
однотипними односкладними реченнями (безосо бовi, називнi тощо):
Свiтало i хмарилось. Було затиш но i пахло вогкiстю (А. Головко).
Недолi не вернутися назад I хмарам сонця бiльше не закути. Р.
Братунь. Степ i вiтер. Степ i тиша. Степ i сонце. Цiлина (Л.
Первомайський). Але: Не обдурюй себе, i тобi не доведе ться дурити
iнш их (В. Брiњг' Граматика: морфологiя, синтаксис ген), ~~ кому
ставимо, бо простi речення односкладнi, проте рiз нотипнi: 1-е означено-
особове, 2-е безособове. Поспiшайте любити всю землю свою, I не
треба за це нi хвали, нi хули. М. Сингаïвський. Мiж двома
частинами складносу рядного речення стоïть кома, бо 1-е речення
узагальнено-особове, 2-е безособове.

Не ставимо коми: orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13339