<< Главная страница

НароднI оповIдання orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13684


До першоï книги Народних оповiдань (1857) увiйшло 11 творiв Сестра, Козачка, Горпина, Одарка, Сон, Викуп, Чумак тощо, до другоï (1862) Три долi, Не до пари, Два сини, Ледащи ця, Чари та психологiчна повiсть Три долi. Сестра. Як i в iнш их народних оповiданнях, розповiдь ведеться вiд першоï особи. Сестра спокiйно-ла- гiдно, без гнiву, не втрачаючи людсь коï гiдностi, розповiдає про себе, про своє стражденне ж иття. Брат ïï Ши' рий i приязний, але його дружина » черства й скупа, несправедлива жiн- ка. Безiменна жiнка-оповiдачка не 576 Нова лiтература аТила любовi до брата i його дiтей, ч зазнала кривди й приниж ень.
* у^е в Сестрi окреслилися сталi си прози Марка Вовчка. По-перше,
РаНера викладу. Це оповiдь вiд я, ^овiдачка проста селянка, само-
зречена у вiрностi добрим порухам серця т а слухняна господарям , до
яких найнялася, фактично продавши себе в добровiльне рабство задля по
рятунку братовоï сiм ï. П о-друге, мiсце ДIÏ- Це село,
ще не зруйноване й зам ож не, хоч у ньому з являю ться розоренi та п
ролетар и зован i. По- третє, характери. Я к правило к он
трастн i: благороднi й ж орстокi та невдячнi, безкорисливi та
ненависнi до всього мужичого. Обєднують Народнi оповiдання морально-
етичнi конфлiкти, колоритнi побу товi малюнки, тонке вiдчуття краси
природи, багата на влучне народне слово, приказку мова. Козачка.
Оповiдання розпочато в iдилiчному клю чi, я к i ряд iнш их. У вiльнiй
домашнiй сiм ï козака Хмари зросла дiвчина О леся, я к сонечко в
небi. Жила в батька-матерi, лиха не знала. Та так ск л ал ася доля,
що вийшла замiж по любовi за крiпака Iвана Золотаренка. I гарний, i
робо тящий, i добрий чоловiк був Iван, та Довелося Олесi випити
гiркоï долi кРiпачки до дна. В икривальнi iнто- НаЦiï проти
крiпацькоï неволi пере ростають у гуманiстичний протест, коли в
Олесi вiдбирають спочатку чо ловiка, потiм синiв. Ледащ иця. У творi
вiдображено природне бажання й право лю дини бути вiльною, бути
господарем влас ноï долi. Без волi, я к п о к аза н о в
оповiданнi, людина свiтом нудить, ш укає втiхи в чарцi, я к Н а
с т я , зам и кається в собi, я к Ч айчиха. Особиста свобода
перероджує лю дину, що пси хологiчно передано новим свiтоба
ченням героïнi: Тодi я тiл ьк и поба чила, як i в неï очi
добрi, я к и й усм iх ласкавий наче то не Ч айчи ха пере до мною
мовчуща, понура. Усi Народнi оповiдання п рой нятi гуманiстичним
спiвчуттям а в торки до ïï знедолених персонаж iв, особливо
ж iнок. ïхня доля оповита лiро-драматичним серпанком, я к у
народних пiснях (В. Погребенник).

НароднI оповIдання orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13684


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация