На вIчну пам'ять Котляревському orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13616


Е легiя написана 1838 року пiд впливом звiстки про смерть автора Енеïди. Найбiльшою заслугою ве ликого свого попередника Ш евченко вваж ає те, що Котляревський Всю славу козацьку за словом єдиним Перенiс в убогу хату сироти. Порiвнюючи поета з украïнським соловейком, Т. Ш евченко прорiкає йому безсмертну славу: Будеш , батьку, панувати, Поки живуть люди; П оки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть. Послання До Основяненка разом з поемами Iван Пiдкова i Тарасова нiч пiдносять минуле, сповнене ге роïчними подiями й постатями: Не вернеться воля, Не встануть гетьмани, Не покриють У краïну Червонi жупани! Серце поета сповнене п екучим и думками про те, що Козацтво гине; Гине слава, батькiвщина, що над дiтьми козацькими поляки пану ють*. Шевченко поетизуе героïчну романтику, стверджує невмирущу славу украïнського козацтва: Наша дума, наша пiсня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава Украïни!

На вIчну пам'ять Котляревському orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13616