Микола Костьович Зеров orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13820


Тяжка украïнська доля привела Миколу Зерова, як i багатьох наших культурних дiячiв, на Голгофу сталiнських кату вань… його доля вiдбиває тра гедiю цiлого поколiння. В. Брюховецький Народився Микола Костьович Зеров 26 квiт ня 1690 року в мiстечку Зiньковi Полтавськоï гу бернiï в сiм'ï вчителя двокласноï школи. Пiсля закiнчення Киïвськоï гiмназiï навчався на iсторико-фiлологiчному факультетi унiверси тету св. Володимира. По закiнченнi його вчите лював в Златолiльськiй гiмназiï. З 1917 року очолює секретарiат педагогiчноï ради 2-оï украïнськоï гiмназiï iменi Кирило-Ме- фодiïвського братства в Києвi. Саме в цей перi од, перiод загального нацiонального пiднесен ня, починає працювати як науковець, лiтератур ний критик, поет. 3 1919 року професор Киïвського архiтек турного iнституту, викладає iсторiю украïнськоï культури. У 1920 роцi виходять у свiт книги Антологiя римськоï поезiï, Нова украïнська поезiя, якi уклав М. Зеров, у 1922 роцi збiрка Сон i елегiï, присвячена академiковi СерГ(И фремову. 1924 року виходять друком збiрка Камена монографiя Леся У краïнка, iсторико-лiтера' турний нарис Нове украïнське письменство Натхненно читає лекцiï, веде рiзноманiтнi курси з лiтератури, бере активну участь у лiтературно- му життi Києва, стає лiдером угруповання нео класикiв, до якого входять П'ятеро з Парнасу М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара, П. Пи липович, О. Бургардт та iншi представники iнтелiгенцiï. У 1926 роцi виходить книж ка лiтературознав чих праць До джерел. 1 вересня 1934 року Миколу Зерова усунено вiд викладання в унiверситетi, щоправда, на два мiсяцi залишено на науковiй роботi кафедри. 1 листопада 1934 року Миколу Зерова за на казом ректора остаточно звiльняють з унiверси тету без будь-яких пояснень. 27 сiчня 1935 року в Пушкiнi, пiд Москвою, його заарештовано, потiм переправлено до Києва. М. Зерова засуджують за сфабрикова ною справою про буржуазний нацiоналiзм на десять рокiв i через ленiнградський пересиль ний пункт вiдправляють на Соловецькi острови. 19 вересня 1937 року дата останнього лис та, який одержала дружина письменника. З листопада 1937 року Миколу Зерова роз стрiляли. Лiтературна спадщина Миколи Зе рова має велике значення в iсторiï ук раïнськоï лiтератури. Вона є доку* ментом епохи. Поетична творчiсть Зерова формувалася в е к с т р е м а л ь н и м час iснування украïнськоï нацiï й бу ла спрямована на за га л ь н о л ю д сь к у культуру свiтовоï цивiлiзацiï. 692 Ново лiтература Серед творiв М. Зерова є i сонети, i олександрiйськi вiршi, i елегiйнi ди птихи, що дiйшли до нас з глибини вiкiв- Поет використовує античнi та бiблiйнi образи, переосмислює дов кiлля, зазирає в тривожне майбутнє. За життя поета друком вийшла тiльки одна збiрка його вiршiв Камена лише мала частка його поетичного доробку. Пiзнiше Микола Зеров значно розширив i доповнив збiрку, але видати, на ж аль, не змiг. Книжка Камена принесла авто ровi велику славу. Сам же Зеров, як згадують його сучасники, скептично ставився до своïх вiршiв, зневажливо називав сухарями, про власнi на- бутки iронiчно писав у третiй особi: До драм, оповiдань i доносiв не причетний. Найтяжче даються йому поезiï. Збiрка Камена складається з трьох роздiлiв: Самотнiй мед* (соне ти); Media in barbaria* (лат. посеред варварiв) (олександрiйськi вiршi); Римляни (переклади з римських поетiв). Античнiсть, яку обожнював поет, показує гуманiстичну сутнiсть у свiтлих, ясних образах. Сонети Со* ломея, Навсiкая символiзують Два свiти: хижий i мстивий та чистий i радiсний. Соломея бiблiйний персонаж, Iродiадина дочка. Юна, проте сповне на злоби, витвiр страшноï влади, де все в кровi шоломи i тiари >. За ба жанням Соломеï страчено Iвана Хрес тителя. Пора революцiï породила чи мало соломей, якi бажали кровi й нищення, попри ïхню молодiсть. Цiй жорстокостi поет протиставляє iнший жiночий образ, образ, що є втiленням краси й гуманностi античностi. Поет промовляє захоплено: Душе моя! Тiкай на корабель. Пливи туди, де серед бiлих скель Струнка, мов промiнь, чиста Навсiкая. Навсiкая є уособленням краси мо лодостi, ïï чистих поривань, радостей життя, людяностi. Вона наче конце нтрує гуманнiсть i красу, любов до життя самоï античностi колиски культури вропи. Сонет написано 1922 року, в перiод украïнськоï руïни й безкультуря. Поет намагається вславити силу ра достi, молодостi, що є одвiчними цiнностями людства. Микола Зеров був переконаний, що саме вони вря тують свiт. Джерелом сонету Тесей також є античнi мiфи. Тесей один з героïв Стародавньоï Грецiï. Вiдомий його подвиг перемога над потворою Мiнотавром на островi Критi. За до помогою клубка ниток, який дала йо му закохана царiвна Арiадна, вiн пройшов углиб знаменитого Лабiрин ту i, убивши страховисько, вдало вибрався звiдти по нитцi. Повертаю- 693 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА чись до Афiн, вiн узяв iз собою Арiад- ну, проте був змушений покинути ïï на островi Наксосi. Царiвну знайшов бог Вакх, i вона стала його дружи ною. Богиня Афродiта подарувала Арiаднi шлюбний вiнець, що з часом перетворився на сузiря. Цi вiдомостi з грецьких мiфiв i ляг ли в основу сонету М. Зерова. Епiг раф латиною Зрадливий та пiд ступний Тесею! поет також узяв з вiрша давньоримського автора Овiдiя Фасти (Календар*). Перед велiнням Бога безпорадний, Закоханий у панцир свiй i спис, Енеïв син у жертву ïм принiс Свою любов i серце Арiадни. Його повiв геройства клич принадний, Берло i меч, i бiг прудкий колiс, I пiд вiтрилом чорним вiн повiз Всю душу i всю кров на подвиг ратний. Та до кiнця повитих горем днiв Не мiг забути вiн прозорих снiв Егейських вод i золотоï Крити. I перед смертю, мов нiмий докiр, Все увижав седмицю бiлих зiр Золототканий пояс Афродiти. Поет промовляє до людського сер ця, поетизує вiдмову вiд кохання й особистого щастя заради геройства кличу, подвигу ратного. Автор стверджує про перевагу людського над геройством, прiоритет щастя чистих почуттiв. Нiмим докором на схилi лiт Тесею стають сiм золотих зiрок сузiря Пiвнiчна корона, якi на гадують про втрачене кохання й нездiйснене щастя. До сонету Дiва М. Зеров подав такий коментар: Астрая Дiва Правда, що з кiнцем золотого вiку за лишила землю i вiдтодi сяє на небi сузiрям Дiви. Колос головна зоря в сузiрï Дiви. Сонет прославляє золотий вiк. Той час, коли не було воєн мiж людь ми, розбрату. Поет стверджує, що сузiря Дiви це зорi згоди, миру, злагоди, добра. Недаремно ж Дiва зявляється на небi травневими ноча ми, коли все зеленiє й цвiте, напов нюється життєвоï енергiï. Коли ж на землi почалися вiйни, пролилася кров, пречиста i свята Дiва поки нула землю: I пролилася кров. Дзвенить сурма, Ступає вiл пiд тягарем ярма, I землю грiшну кидає Астрая. Лиш по веснi в далеких небесах Срiблиться золотом ïï кирея, I згоди Колос свiтиться в руках. У сонетi Pro domo (лат. на власний захист, в оборону) М. Зеров майстерно, чiтко й послiдовно висло вив своє розумiння вiдчуття поезiï: 694 Нова лiтература Класична пластика i контур строгий, I логiки залiзна течiя Оце твоя, поезiє, дорога. Леконт де Лiль, Жозе Ередiа, Парнаських зiр незахiдне сузiря Зведуть тебе на справжнi верхогiря. Олександрiйськi вiршi присвяченi переважно також вiчним темам: мис тецтва й природи (Аристарх, Овi- дiй, Емiï Ламiя, Возовиця, Вечiр, В степу). Давньоримськi та середньовiчнi традицiï вiдгукується в рядках цих поезiй. Думки поета плавнi й злаго дженi. Це злагода мудростi. М. Зеров спирається на тисячолiтнi традицiï й образи Вергiлiя, Овiдiя, Горацiя. Поезiя Аргонавти присвячена М. Рильському. Символiчна назва цього вiрша. Вона походить вiд най менування мандрiвникiв, якi пливли в Колхiду на кораблi Арго по золо те руно. Змiст символу вiдважнi море плавцi, вiдкривачi нових земель i просторiв. Саме з ними порiвнює ав тор митцiв, котрi прагнуть творити нове, справжнє, гуманiстичне мисте цтво XX ст. Перекладацька дiяльнiсть М. Зеро- ва, що почалася виданням у 1920 РњЦI Антологiï римськоï поезiï, знайшла своє продовження в збiрцi Камена у роздiлi Римляни* й три вала до останнiх днiв. Серед перекладених М. Зеровим творiв фiлософська поема Тита Лук- рецiя Кара Про природу речей, по езiï Катулла, поема Вергiлiя Бу колiки, Георгiки, Енеïда, твори Горацiя, Овiдiя, сатира Ювенала та iншi твори римськоï лiтератури. Перекладав М. Зеров також твори європейських авторiв: Дж. Байрона, Ф. Петрарки, П. Беранже, П. Ронса- ра, Ш. Бодлера, О. Пушкiна, Ю. Лєр монтова та iнших. Микола Зеров також дослiджував творчiсть багатьох украïнських пись менникiв, вiд класикiв Анатолiя Свидницького й Пантелеймона Ку- лiша до сучасникiв В. Винни- ченка, П. Тичини, В. Еллана-Бла- китного. Його iсторико- лiтературна та критична спадщина становить гордiсть украïнськоï лiтературознав чоï науки XX ст.

Микола Костьович Зеров orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13820