<< Главная страница

Микола Джеря orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13748


М икола Джеря духовно вiльна особистiсть, талановитий, усебiчно обдарований парубок, умiє читати, має прекрасний голос, грає на скрип цi, малює. Але крiпак вiд народження i мусить вiдробляти панщ ину, тер пiти утиски та наругу пана й осавули. Джеря волелюбна натура, прав дошукач, який прагне свободи й не може примиритися з несправедли вiстю. Конфлiкт мiж внутрiш нiми душевними прагненнями й пориван нями та зовнiшнiми обставинами особливо гостро постає пiсля одру ження з безталанною наймичкою-си- ротою Нимидорою (Минодорою). Ми кола раз по раз замислюється над тим, чому має працювати не на себе, а на чужих багатющих людей, i на магається протистояти панськiй сва волi: намовляє селян не виходити на згiннi днi, чинить опiр осавулi. Конфлiкт загострюється. Пан, знаю чи про бунтарську вдачу Д ж ерi, вирiшує вiддати його в рекрути. Ра зом з пятьма односельцями Микола подається в мандри, лишаючи стару неньку, дружину та дитину. 603 Опис майже чвертьстолiтнього мандрування головного героя дає можливiсть письменниковi вiдтвори ти життя крiпакiв, бурлакiв-за- робiтчан, пореформених селян протя гом тривалого часу. Вербiвцi, як i ти сячi iнших крiпакiв, поневiряються по сахарнях, мандрують до Б еса рабiï, наймитують на рибних промис лах Днiстровського лиману. Пан Бжозовський усi цi роки переслiдує втiкачiв, щоб повернути ïх та помсти- тися за наругу. Та надходить опо вiстка про визволення селян од пан щини*, i Джеря повертається до рiдноï Вербiвки, старий, сивий, але смiливий i гордовитий. Вiн так i не зазнав щастя, прагнучи волi, утратив матiр i дружину, призвичаïвся зали вати горе в шинку. Марно пере горiло й перетлiло моє життя, го ворить вiн, i тепер зостався тiльки попiл…*. Проте бунтарський дух бе ре гору, i старий Джеря знову шукає правди, бореться з новим злом, що постало пiсля скасування крiпацтва. Майстер широких узагальнень, Iван Нечуй- Левицький, подаючи iс торiю поневiрянь селянина-втiкача, створює своєрiдну енциклопедiю крiпосницькоï системи*. Повiсть, написана 1876 року, має яскраву ан тикрiпосницьку спрямованiсть. Зма лювавши покрiпачену Украïну, пись менник висвiтлює ряд гострих соцiальних проблем пореформеноï УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА______ _____ доби. Найстрашнiшою бiдою селян лишаються беззем елля та злиднi Пан надiляє колиш нiх крiпакiв неро- дючим Грунтом, вiдбирає лiс, у якому споконвiку були садки та пасiки вербiвцiв. Те саме вiдбувається й по iнших селах. Громада намагається обстоювати свою правоту перед миро вим посередником, Д ж ерю , як бунта ря, саджають у тюрму на висiдку. От тобi й воля!.. I нащ о було повер татися у цей проклятий край! Будь вiн тричi проклят од Бога i од лю дей! говорить старий бурлака. Розвязка повiстi оптимiстична: повiрочна комiсiя, розiбравши дi ло вербiвських селян, наказує на дiлити ïх кращою землею, повернути ïм садки; багатого волосного голову, що кривдив селян, переобрано. Жит тя триває. Закiнчується повiсть ма льовничою, майже iдилiчною карти ною: Джеря, сидячи на пасiцi, роз повiдає онукам про далекий край, про Чорне море, про лиман, а дiтла хи уважно слухають розповiдь, мов якусь предивну казку. Можливо, у ïхнiх душах проростуть волелюбнi духовнi паростки, посiянi старим Джерею.

Микола Джеря orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13748


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация