Михайло Панасович Стельмах orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13909


К о л и й д ет ься про особливост i т в о р ч о ï м а н е р и С т ел ьм аха-ху- д о ж н и к а , в у я в i о дразу виникає м а с ш т а б н а пан о р ам а. Вона с к л а д а є т ь с я iз б езл iчi н епо в т о р н и х к а р т и н ж ит т я, в ц е н т р i к о ж н о ï з н и х вилiпленi м о г у т н i п о ст ат i сам обут нi х а р а к т е р и … Творчiсть М ихай л а С т е л ь м а х а т о цiлий свiт. Iван Семенчук Народився Михайло Панасович Стельмах 24 травня 1912 року в селi Дякiвцях на Вiнниччинi в селянськiй сiмï. Пiсля закiнчення школи працював у колгоспi. Потiм вступив до Вiнниць кого педагогiчного iнституту. По закiнченнi вчителював на Подiллi, згодом на Киïвщинi. По чав писати вiршi. У 1941 роцi вийшла перша збiрка його поезiй. Пiд час вiйни Михайло Стельмах солдат Червоноï Армiï, пiзнiше спецiальний корес пондент газети За честь Батькiвщини. У 1942 роцi виходять збiрки вiршiв Про мiнь, За яснi зорi, а в 1944 книга оповiдань Березовий сiк. По закiнченнi вiйни стає науковим спiвро бiтником Iнституту мистецтвознавства, фольк лору та етнографiï. У 1951 роцi виходить друком роман-хронiка Велика рiдня. У 1957 роцi надруковано роман Кров людська не водиця, а у 1959 Хлiб i сiль. Цi твори склали трилогiю, вiдзначену 1961 року Ленiнською премiєю. У 1961 роцi побачив свiт роман Правда i кривда. Протягом 19641967 рр. М. Стельмах пише повiстi Гуси-лебедi летять… та Щедрий вечiр. У 1979 роцi написаний роман Чотири броди. Протягом життя М. Стельмах написав ряд п'єс: драму На Iвана Купала (1966), трагедiю Зачарований вiтряк (1967), комедiю Кум ко ролю (1967). З-пiд його пера вийшли кiносце нарiï за власними прозовими творами Правда i кривда (1965), Дума про любов (1971). 27 вересня 1983 року Михайло Стельмах по мер у Києвi. Похований на Байковому цвинтарi. Одним з найкращих творiв Михай ла Стельмаха є його роман Правда i кривда. Твiр пронизаний любовю до народу, до рiдноï землi, до людини. Тема роману життя украïнсько го села пiсля звiльнення вiд нiмець коï окупацiï, у першi роки пiсля вiйни, боротьба добра i зла. Багато в УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА чому роман став надбанням iсторiï. Проте деякi проблеми, порушенi в ньому, актуальнi й нинi. Проблема ставлення селянина до землi. Важко порушувати для автора та ку проблему, але вiн констатує: ук раïнське селянство, люди, якi змалку звикли до працi на землi, утрачають любов до неï. Це на той час, звичайно, смiливо. Письменник, по сутi, вiд стоює одвiчне хлiборобське право право на землю. Проблема невiдповiдностi мiж словом та дiлом. Це було неписаним законом, який сповiдали тодi всi керiвники рiзних рангiв. М. Стельмах смiливо ставить питання про врiвноваження слова i дiла. Хто ж перемiг: правда чи кривда? На початку 60-х рр., зазначають кри тики, рано було письменниковi ста вити таку глобальну проблему. Ге роï говорять про скруту i лиха, якi до водиться терпiти хлiборобам, але все це, дивним чином, нiяк не вiдбива ється на ïхнiх долях i характерах, говорив тодi Iван Свiтличний. Персонажi твору подiленi на пози тивних (носiï правди) i негативних (уособлення кривди). У центрi твору образ Марка Без смертного. Голова колгоспу, був репре сований ще перед вiйною, але реабi лiтований. Селяни сприймають його як добру й порядну людину, вiн є для односельцiв утiленням усiх чеснот. Уперше читач зустрiчається з го ловним героєм, коли той поранений у бою з фашистами. Письменник тут широко застосовує романтичний за сiб видiнь, якi характеризують героя. До нього приходить смерть, називає Проклятим. Та Марко вступає в супе речку зi смертю: Час мiй не вийшов, бо я ще не наорався, не насiявся, не налюбувався землею, не нажився. Важливим засобом творення обра зу Марка Безсмертного є розповiдi про його минуле. Та найголовнiше це його дiï й учинки в рiдному селi пiсля повернення з фронту. Характер героя розкривається в зустрiчi з ма тiрю, у словесному поєдинку з ви крутнем Антоном Безбородьком, у сутичках з iншими кривдниками се лян Киселем i Чорноволенком. Так само майстерно й тепло тво рить М. Стельмах образи iнших но сiïв правди командира партизан, учителя й письм енника Григорiя Заднiпровського, Катерини, Бровар ника, конюха вмена Дибенка. Нищiвно, викривально, iншими фарбами зм альовує письменник народних кри вдн и кiв Антона Безбородька, к а р єри ста Киселя, хабарника i н акл еп н и ка, пiдлого i пiдступного П о ц iл у й к а, працiв ника держ безпеки, авантю риста Чорноволенка. 802 Нова лiтература Особливiстю творчоï манери до. Стельмаха в цьому романi є глибо кий лiризм, емоцiйнiсть авторськоï мови, мови персонажiв. Вiдчуваються в романi й засоби гу мору, iронiï й сатири, якими вправно користується автор. Мова роману образна, емоцiйна. Роман Михайла Стельмаха Чоти ри броди тривалий час не друкува ли, бо в ньому згадуються роки голо домору (1933) i репресiй (1937). Епiграфом стали слова з народноï пiснi: Ой, думай, думай, чи пере пливеш Дунай. Дунай у романi це символ людського життя, у якому письмен ник видiляє чотири броди. Цей об раз (вiн став назвою твору) також з народноï пiснi: Розлилися води На чотири броди… Перший блакитний, як досвiт Дитинства, потiм, наче сон, хмiль ний брiд кохання, далi безмiрноï роботи й турботи, а зрештою онукiв i прощання. Тематика роману Чотири броди: зображення перших рокiв колективi зацiï, труднощiв життя 30-х рокiв, воєнного лихолiття. Двобiй добра i зла, правди i кривди ця тема поезiï й прози М. Стельмаха звучить як основна й у романi Чотири броди. У центрi роману образ Данила Бондаренка. Вiн є втiленням основ ноï iдеï твору неминучоï перемоги добра над злом, правди над кривдою. Насолоду своєï дiяльностi на посадi голови колгоспу вiн вiдчував у нев сипущий роботi, в любовi до землi, до колоса, до людини*. Негативним є образ Прокопа Сту- пача, районного прокурора, який у кожному вбачає замаскованого воро га, особливо на селi. Ця пiдозра до людей визначає характер Ступача, його поведiнку, ставлення до всiх. Селяни дали Ступачу iронiчне прi звисько Рознос. Сам автор визначив Чотири бро ди як роман. Критики називають твiр соцiальним романом. Мова твору Чотири броди* ча рiвна й барвиста, зачаровує роз маïттям розмовних iнтонацiй. Кри тика так вiдзначає джерело багатства цього роману: Тiльки безпосереднi ми контактами з прототипами своïх героïв можна пояснити той рiвень осягнення рiдноï мови, ïï iнтонацiй, барв i тонiв, прямих i пiдтекстових смислiв лiричностi, що захоплює нас у Чотирьох бродах . Цей твiр украïнського прозаïка вiд значений Шевченкiвською премiєю.

Михайло Панасович Стельмах orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13909