Метафора orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=12624


Метафора (вiд грецького теiар/го- га перемiщ ення, вiддалення) це перенесення назви з предмета на пред мет за певною подiбною ознакою. В основi метафори лежить подiбнiсть: за кольором: золотий перстень i зо лоте сонце (волосся, серце, дитя); за розмiром: крапля дощу i крапля надiï; за формою: нiс людини i нiс судна; за функцiєю: око людини i око фото апарата; за мiсцем розмiщення: пiдошва чо бота i пiдошва гори; за мiцнiстю: залiзнi дверi i залiзне здоровя; за цiннiстю: цвiт виш нi i цвiт нацiï; за емоцiйним вираженням: чорна сукня i чорна заздрiсть; за звучанням: людина стогне i зем ля стогне. Iнколи спiльних ознак може бути кiлька: крило лiтака схоже на крило птаха i формою, i розмiщенням, i функцiєю. Рiзновидом метафори є уособлення перенесення властивостей живих iстот на предмети, явища природи: годинник бє, сонце встає, небо плаче, Днiпро реве, хвилi грають, тополi розмовляють. Метафори розрiзняють i за стилiс тичною роллю в реченнi: 111 УКРА ÏНСЬКА МОВА загальнонароднi метафори (сухi, мертвi, стертi), якi втратили об разнiсть i виконують суто номiна тивну функцiю: м инув рiк, ручка дверей, вушко гол ки, дощ iде, чашечка тюльпана, грiм оплескiв, зоря надiï; образнi, iндивiдуально- авторськi, поширенi в художнiй лiтературi: Вишневi пахощi думок (М.Драй- Хмара ). Вишневий вiтер на чолi (I. Драч ). Смаглява нiч в колисцi гiр Гойдала мiсяця малого. Д. Павличко. Очi розкрила конвалiя бiла I в здивуваннi застигла, зомлiла. Олександр Олесь. I сад цвiте, i горличка туркоче, I тихий промiнь на покосi спить. Г. Чубач. Я добрий вiтер, Я пасу вам хмари На голубих лугах ясного неба.
I. Муратов.

Метафора orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=12624