<< Главная страница

Маруся Чурай orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13902


Питання iсторичноï памятi ук раïнського народу порушено й у ро манi у вiршах Лiни Костенко Мару ся Чурай. Цей твiр є зображенням народного життя у строкатому його повнокровï. Як вiдомо, жодних документаль них свiдчень про життя спiвачки й поетеси М арiï (Марини) Гордпвни Чурай не збереглося. Вона леген да, начебто сама украïнська iсторiя, яка була, проте прочитати про неï тривалий час було нiде. Вона промов ляла до нащадкiв лише голосом пiснi. I самi пiснi єдине джерело iнформа цiï про Марусю Чурай. Найкращим аргументом ïï iснування може стати свiдчення серця. Так, С. Тельнюк пи ше: Я перечитав поезiï Марусi Чу рай i повiрив: вона була, вона жила. До художнього зображення нещас ливого кохання дочки полтавського сотника Марусi Чурай до сина хорун жого полтавського полку Грицька Бобренка зверталися впродовж XIX- XX ст. чимало письменникiв. В ос нову колiзiï роману у вiршах Лiни Костенко лягло глибинне протистав лення двох людських iпостасей: Ма- русина любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землi*. Гриць, за задумом поетеси, є втi ленням пересiчностi: не жорстокий, але й не дуже жалiсливий; на вiйнi особливих подвигiв не чинив, проте не був i боягузом. Маруся ж доверше не втiлення героïчного духу предкiв, достойна дочка мужньо загиблого батька. Велика любов Марусi, яка конденсує всi П найголовнiшi духовнi риси змiст i сенс життя, вiру в доб ро, правду й красу не отримує гiдного щасливого завершення: ïï зраджено. I тому, коли зрадник ви рiшує повернутися до коханоï, вона не приймає його: Це ж цiлий вiк стоятиме мiж нами. А з чого, Грицю, пiсню я складу?!. Велика любов завжди ходить по руч зi смертю: Хотiла вмерти лю ди не дали. Гриць випиває ту отруту, що Маруся готує для себе, i помирає. Марусю забирають до вязницi, i за нiч дiвчина переживає все своє життя. Закоханий у Чураïвну Iван Iскра переконує Богдана Хмельницького пiдписати грамоту про звiльнення увязненоï, адже Маруся народна поетеса, безсмертнi пiснi якоï надиха ли козакiв на боротьбу: За тi пiснi, що ïх вона складала, За те страждання, що вона страждала, За батька, що розпятий у Варшавi, А не схилив пред ворогом чола, Не вистачало б городу Полтавi, Щоб i вона ще страчена була! Авторка пiдкреслює, що страта Марусi Чурай стала б справжнiм ли хом для украïнського народу, адже вона є нацiональним самородком, ду шею своєï землi: Таку спiвачку покарать на горло, та це ж не що, а пiсню задушить! Саме творчiсть Чураïвни, ïï пiснi, так органiчно сприйнятi народом, проектують ïï постать на вiчнiсть i безсмертя. Марусю Чурай у трактуваннi Лiни Костенко можна вважати справж ньою iсторичною особистiстю. Тож не дивно, що не тiльки пiснi, а й iмя, трагiчна iсторiя життя ïхньоï автор ки збереглися у свiдомостi украïн ського народу протягом багатьох столiть. Як зазначає Г. Клочек, Лiна Кос тенко Поет у найповнiшому, спра вжньому розумiннi цього слова. А це означає, що в неï загострене розумiння Краси… На принципах Краси будує ться i етична позицiя Лiни Костенко*.

Маруся Чурай orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13902


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация