<< Главная страница

ЛIсова пIсня orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13812


У своïй монографiï про Лесю Ук раïнку М. Драй-Хмара пише: Лiсо ва пiсня* твiр автобiографiчний в найвищому розумiннi цього слова: в ньому вiдбилося духовне життя Лесi Украïнки, ïï iнтелект, глибока нiж нiсть ïï психiки, сильний поетич ний порив, весь лабiринт ïï душi, життя й думок*. Джерела та iсторiя написання. Ос таннi роки життя через загострення та ускладнення хвороби Леся Ук раïнка провела в пiвденних краях. У 1911 роцi, перебуваючи в Кутаïсi (на Кавказi) протягом кiлькох днiв, була тяжко захворiла, температура пi дiймалася до 38њ, але жага творчоï працi не давала письменницi спокою. Юрба образiв не дає менi спати по ночах, писала письменниця, ^ мучить, як нова недуга, отодi вже приходить демон, лютiший над Вс| недуги, i наказує менi писати… Там створено найвизначнiший ще- девр украïнськоï драматургiï, що знаме нував вершину творчостi Лесi Укра ïнки. Ностальгiя за волинськими лiсами, за краєм, де проминули ïï ди тячi роки, народнi звичаï, перекази про мавок надихнули ïï на створення драми. У листi до матерi вона пише: Менi здається, що я просто згадала нашi лiси та затужила за ними. А то ще я здавна тую мавку в умi держала, ще аж iз того часу, як ти в Жаборицi менi щось про мавок розказувала… Жанрова специфiка драми. Леся Украïнка назвала цей твiр драмою- феєрiєю. Феєрiя (похiдне вiд фран цузького фея) театральна або циркова вистава з фантастично-каз ковим сюжетом. Для драми-феєрiï (драми- казки) притаманне лiричне начало, широке використання мiфiч них, фольклорних образiв, неймо вiрнi перетворення. Лiсова пiсня це гiмн єднанню людини й приро ди, щира лiрично-трагедiйна драма- пiсня про велич духовного, про порив людини до щастя, про складнi, бо лiснi шляхи до нього, до реалiзацi1 високоï мрiï (Петро Хропко). Конфлiкт. Композицiя. Образи- В основу драми покладено вiчну проб лему: людина i природа. У прироД1 680 Нова лiтературо оаЯує краса й воля, натомiсть у люд ському середовищi є мiсце для нево дi журби- Мiж людиною i природою немає гармонiï. Людина, вiдiйшовши вiд природи, створила дрiбязковий нудний свiт. у Лiсовiй пiснi висвiтлено кон флiкт мiж високим iдеалом i про заïчною дрiбязковiстю: добро i зло, вiрнiсть i зрада, поетичне покликан н я i сiра буденщина зiткунулись у цiй драмi-казцi. Свiт людей Лукаш, його дядько Лев, Лукашева мати, Килина взаємодiють з Лiсовим царством Мавкою, Лiсовиком, Во дяником, Перелесником, Тим, що греблi рве, Тим, що в скелi сидить, Ру ткою Польовою, Потерчатами, Злиднями тощо. Драма складається з прологу й трьох дiй, що вiдбуваються в рiзнi по ри року. Вiдповiдно розвиваються сто сунки мiж Мавкою та Лукашем вiд зародження кохання до згасання по чуттiв. Поетичнi ремарки, що супро воджують кожну дiю, створюють пев- Не пейзажне тло, яке допомагає роз крити характер стосункiв, внутрiшнiй свiт дiйових осiб. Перша дiя драми весна пора кохання сiльського па- РУбка Лукаша та Лiсовоï Мавки, роз судженоï вiд зимового сну грою Лу- Капiевоï сопiлки. Уособленням, сим- вњЛом природи є Мавка. Дочка Лiсу ^кохалася щиро й вiддано, як не властиво мiнливiй природi. Вона мрiє про вiчнi почуття, притаманнi лише людям: В нас так нема, як у людей, навiки!. Лукашева пiсня, музика викликала в Мавцi невiдомi ще досi почуття: тугу, сльози, вiдчуття самот ностi. Мавку захопила музика Лука- шевоï душi, те прекрасне, чого вiн сам у собi не розумiв, про що душа спiває голосом сопiлки. З пiснi народилося кохання. Марно Лiсовик застерiгав Мавку триматися якнайдалi вiд лю дей: Бо там не ходить воля, там жу ра… Раз тiльки ступиш i пропала во ля. Мавка, сподiваючись на вiчнiсть людських почуттiв, красу людськоï душi, спустилася на людськi стежки заради кохання. У другiй дiï пiзньо го лiта, коли озеро змалiло, змалiло й кохання Лукаша до Мавки. Лукаш був щасливий лише доти, до ки жив, слухаючись своєï душi. Та пiд впливом матерi вiн з вершин високоï поезiï, мистецтва, iдеального кохання спустився до примiтивного, грубого матерiалiстичного життя. Мавка зна ходить в собi сили вiдбитися вiд Ма рища Того, що в скелi сидить: Нi! Я жива! Я буду вiчно жити! Я в серцi маю те, що не вмирає! Але зраджена, зневажена Лука шем, що пiддавшись умовлянням ма терi засилає старостiв до Килини, Мавка шукає забуття, потрапляє в полон Марища. Третя дiя пiзня осiнь у природi й почуттях. Вона багата на ней 681 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА мовiрнi нереальнi перетворення. Ут ративши щирiсть почуттiв, спокiй, радiсть, скорившись прозi житття, дрiбязковостi, Лукаш утратив люд ську подобу, став вовкулакою. Проте Мавка знайшла в собi сили, щоб вир ватися з полону забуття та визволити Лукаша, якого Лiсовик перетворив на вовкулаку. Килина заклинає Мав ку у вербу. Коли Килина хоче ïï зру бати, Перелесник змiєм-метеором злiтає з неба та обiймає ïï. Верба спа лахує полумям, вiд неï займається й хата. Вогонь має спалити все брудне, очистити, переродити. Лукаш усвiдо мив свою помилку: Тепер я мудрий став…. Востаннє зявляється Мавка перед Лукашем в образi загубленоï Долi* та просить його заграти на сопiлцi. Останнiй монолог Мавки утвердження невмирущостi духовно го, вiчностi краси. О, не журися за тiло!* говорить вона. Адже ти душу дав менi, як гострий нiж дає вербовiй гiлцi голос*. Мавчина душа, й' кохання невмирущi. Лукашева гра повертає весну, Мавка знову спа лахує давньою красою в зорянiм вiнцi, та невблаганний час в образi сивоï зими засипає Лукаша снiгом. Так закiнчується Лiсова пiсня. Лу каш мав дар, цвiт душi, який ро зумiла Мавка й з якого народилося ïхнє кохання. Це музика, пiсня, мис тецтво. Зрадивши Мавку, Лукаш зра див себе, свiй дар, свою творчiсть. Та все ж таки в ньому прокинулася туга за прекрасним, найвищими людськи ми цiнностями.

ЛIсова пIсня orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13812


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация