<< Главная страница

епос та IншI мIжродовI I сумIжнI жанри orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13947


Байка один з найстарiших жанрiв, походить, очевидно, вiд ка зок про тварин, вiд яких вiн поступо во вiдокремлюється. Основополож ником давньогрецькоï байки вважа ють напiвлегендарного байкаря Езопа (VI ст. до н.е.). Вершин своïх твор чих можливостей жанр досягає в ХУII-ХIХ ст. у творчостi Лафонтена, Лессiнга, Крилова. В украïнськiй лiтературi жанр байки активно роз вивають Г. Сковорода, Л. Борови- ковський, . Гребiнка, Л. Глiбов. Балада (вiд латинського Ьаiiаге танцювати). Первiсно танцю- вально-хорова пiсня середньовiчноï поезiï Захiдноï вропи з чiткою строфiчною органiзацiєю. Пiзнiше це невеликий фабульний твiр, в ос новi якого лежить певна незвичайна пригода. Тому баладу часто назива ють маленькою поемою. Тепер балада це епiчний жанр казкового, фан тастичного чи легендарного змiсту. Улюбленою балада стала у твор чостi поетiв- сентименталiстiв i роман тикiв (Р. Берне, Й. Гете, Ф. Шиллер, В. Гюго, О. Пушкiн, А. Мiцкевич, Т. Шевченко). Украïнська балада роз почалася з творiв П. Гулака-Артемовсь- кого ( Панi Твардовська , Рибалка), Л. Боровиковського (Маруся). Билина героïчна, iнколи соцiа льно-побутова, епiчна пiсня, пошире на в IХ-ХIII ст. Термiн билина, як гадають, увiв у 30-40 рр. XIX ст.
I. Сахаров, який узяв його з вислову Слова про Iгорiв похiд. До того
часу подiбнi твори називали бо гатирськими казками). Основний змiст
билин розповiдь про героïчнi подвиги та дiяння руських
богатирiв у боротьбi з поневолювачами рiдноï землi (пiвденнi
кочовi племена, мон- голо-татарська орда, рiзнi фан тастичнi
iстоти). Усi билини дiляться на двi групи киïвську та новго
родську (залежно вiд того, з якими центрами Русi спiввiдносяться опи
суванi в них подiï). В украïнських казках, переказах та
легендах зберег лися героï билин (наприклад Iлля Муромець).
Дума лiро-епiчний, вiршований твiр, особливий рiзновид фольклор них
епiчних пiсень, у яких оспiвуєть ся героïчне iсторичне
минуле ук раïнського народу, переважно часiв визвольноï
боротьби. Думи виконува ли, як правило, спiвцi (кобзарi) в ре- 833
УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА читативно-розповiднiй манерi пiд
акомпанемент кобзи або бандури. Залежно вiд змiсту й проблемати ки
думу подiляють на двi основнi гру пи: iсторичнi (Козак Голота, Са-
мiйло Кiшка, Плач невольникiв, Втеча трьох братiв з города Азова) та
побутовi (Удова i три сини). Мемуари (вiд французького mйmoi res
спогади) це субєктивне ос мислення певних iсторичних подiй чи
життєвого шляху конкретно-iсто ричноï постатi, здiйснене
письменни ком у художнiй формi iз залученням справжнiх документiв
свого часу. Спогадам обовязково притаманна субєктивнiсть. Вони
завжди звер ненi в минуле. Найпростiшою жанровою формою мемуарiв
є некрологи, письмен ницькi записки, нотатки. Складнiшi
щоденники, лiтературнi портрети. Джерела украïнськоï
мемуаристики сягають доби Киïвськоï Русi (Пов чання дiтям
В. Мономаха). Мемуар на лiтература в Украïнi має цiкавi
зразки: Розповiдь про неспокiй Ю. Смолича, Думи i спогади М. Бажана,
Третя рота В. Сосюри, Два роки в Кремлi Б. Олiйника, Благослови,
душе моя, Господа Р. Iваничука, Зустрiчi i прощання Г. Костюка.
Поема (вiд грецького роiета створення) один iз жанрiв лiро- епосу.
Це великий вiршований твiр, у якому порушуються важ ливi пробле ми
минулого, сучасного чи майбут нього. У поемi зливаються епiчнi
(подiï, сюжети, характери) i лiричнi елемен ти (авторськi переж
ивання, лiричнi вiдступи, лiричний герой). Вона час то має
елементи драм и (наскрiзна напружена дiя, монологи та дiалоги).
Залежно вiд того, я к i елементи до мiнують у творi, видiляю ть
епiчну, лiричну, драматичну поему. Ж анрове розмаïття
украïнськоï по еми постiйно збагачується, спочатку з
являється бурлескно-травестiйна поема I. Котляревського
Енеïда. У творчостi Т. Ш евченка наявнi рiзно види лiро-
епiчноï поеми: романтичнi Гайдамаки, реалiстичнi Катери на,
Наймичка, сатиричнi Сон, Кавказ. I. Франко* створив блис кучi зразки
психолого-фiлософськоï поеми (Iван В иш енський) та со цiально-
ф iлософськоï ( М ойсей). Творцем драматичноï поеми на по
чатку XX ст. стала Л еся Украïнка (Осiння к азк а , В
катакомбах, Роберт Брюс). У творах провiдних лiрикiв XX ст. вiдбито
драматизм, суперечностi й складностi iсторично го розвитку У
краïни, розкрито велич душi ïï народу, риси його
нацiональ ного характеру (I. Д рач, Б . Олiйник, Д. Павличко, Л.
Костенко). Спiвомовка невеликий вiрш са тиричного або гумористичного
змiс* ту, в основi якого л еж и ть народний Лiтературознавство
анекдот, приказка. Жанровi особли востi твору виявляються в тому, що
описується один комiчний чи трагi комiчний випадок, подiï
зображу ються стисло, динамiчно. Героïв не багато. Кiнцiвка
дотепний афори стичний вислiв. Своєю назвою цей суто
украïнсь кий жанр завдячує С. Руданському, який у 50-х
рр. XIX ст. пiдготував кiлька збiрок Спiвомовок. Художня бiографiя
це спе цифiчне мiжродове жанрове утворен ня. Однiєю з
найважливiших ïï жан рових рис є творче змалювання
життєвого шляху конкретно-iсторич ноï особи, реалiзоване
на основi доку ментiв i подiй конкретного часу з гли боким
зануренням письменника в ïï духовнiсть i внутрiшнiй свiт,
соцiа льну та психологiчну природу iсто ричних дiянь. Така оповiдь
повинна здiйснюватися в органiчнiй єдностi принципiв наукового
дослiдження й художнього домислу. Реалiзується художня
бiографiя в найрiзнома нiтнiших жанрах: вiд оповiдання до роману.
Класиками документаль- нобiографiчноï прози (художньоï
бiографiï) стали А. Моруа, I. Стоун, Р. Роллан, С. Цвейг, Ю.
Тинянов, Б. Окуджава. В украïнськiй лiтера турi помiтне мiсце
посiдають худо жнi бiографiï Шевченка (Тарасовi шляхи О.
Iваненко, В степу без краïм за Уралом 3. Тулуб, Син волi В.
Шевчука), Марка Вовчка (Ма рiя* О. Iваненко), Лесi Украïнки
(Дочка Прометея* М. Олiйника), П. Тичини (Кларнети нiжностi* П.
Загребельного, С. Тельнюка). Щоденники щоденнi або ж такi, що не
мають певноï перiодичностi, записи певних подiй, учасником i
свiдком яких був ïхнiй автор. Жанро ва специфiка щоденникiв
зумовлена тим, що в них немає єдиного сюжету,
єдиного спiльного iдейного задуму. Класичними зразками цього
жан ру стали Журнал Т. Шевченка, щоденники В. Винниченка, П. Тичи
ни, О. Довженка, Остапа Вишнi, В. Стуса, Олеся Гончара.

епос та IншI мIжродовI I сумIжнI жанри orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13947


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация