<< Главная страница

ЛIричнI жанри orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13943


Гiмн (вiд грецького hymnos уро чиста пiсня) урочистий музичний твiр програмного звучання. Iснують державнi гiмни, що поряд з гербом i прапором символiзують державу i є одним з атрибутiв незалежностi краïни. Найпопулярнiшим украïнським нацiональним гiмном з другоï поло вини XIX ст. стала пiсня-гiмн Ще не вмерла Украïни… (слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького). Крiм державного, iснують гiмни революцiйнi, вiйськовi, партiйнi, релiгiйнi, на честь видатних подiй, героïв тощо. Вiдомi ще такi пiснi- гiмни, як Боже великий, єдиний нам Украïну храни (слова О. Ко- ниського, музика М. Лисенка), Ой у лузi червона калина (гiмн Украïнсь ких сiчових стрiльцiв), Заповiт Та раса Шевченка. Цi твори виконують стоячи. Дифiрамб (вiд грецького dithyram- bos пiсня на честь бога Дiонiса) один з рiзновидiв давньогрецькоï лiрики, близький до оди чи гiмну. Виконувався спочатку на святi зби рання винограду. У новоєвропей ськiй лiтературi вiрш, позначений надмiрним звеличенням певноï особи або подiï. Тепер досить часто цей термiн уживаний в iронiчному зна ченнi, коли йдеться про надмiрне вихваляння когось або чогось. Думка (дума) жанр невеликоï медитативно-елегiйноï (журливоï) поезiï, iнодi баладного змiсту, який був поширений у творчостi украïнсь ких письменникiв- романтикiв пер шоï половини XIX ст. та використо вувалися для позначення народних пiсень такого ж змiсту в тогочасних фольклорних збiрниках. В украïн ськiй поезiï жанр започаткував А. Метлинський (збiрка 1839 року Думки i пiснi та ще дещо). Вiдомий вiн також з творчостi М. Петренка (Дивлюсь я на небо), Т. Шевченка. Елегiя (вiд грецького elegia, вiд грецького elegos жалiбна пiсня) вiрш, у якому виразно спостерiгають- 828 Лiтературознавство ся настроï журби, смутку, мелан холiï. У ньому часто звучать скарги на життєвi незгоди, мiстяться гiркi роздуми про швидкоплиннiсть люд ського життя. Епiталама (вiд грецького epithala- mios весiльний, шлюбний) у давньогрецькiй лiрицi пiсня на честь молодого подружжя, яка вико нувалася пiсля шлюбних урочистос тей. У пiзнiшi часи будь-який твiр панегiричного характеру, написаний з нагоди одруження. Епiтафiя (вiд грецького epitaphios надгробне (слово)) надмогиль ний напис у вiршах чи прозi. Лiричний портрет це вiрш, у якому подано характеристику реаль ноï людини, розкрито ïï внутрiшнiй свiт, належнiсть до якоïсь професiï. Прикладами лiричного портрета мо жуть бути вiршi Шевченко, Шо- пен М. Рильського. Медитацiя (вiд латинського medi- tatio роздум) вiрш фiлософсько го змiсту, у якому автор передає своï глибокi роздуми про деякi важливi проблеми, iнколи глобального зна чення (життя i смерть, дружба i ко хання, людина i природа). Особливо го поширення цей жанр набув у по езiï сентименталiстiв i романтикiв. Активно використовується вiн i в су часнiй лiрицi. Ода (вiд грецького oda пiсня) первiсно пiсня на будь-яку тему, що виконувалася в Стародавнiй Грецiï хором пiд музичний супровiд, пiзнi ше хвалебний вiрш, присвячений уславленню важливих iсторичних подiй або видатних осiб. Стиль таких творiв особливо врочистий, з елемен тами патетики. Панегiрик (вiд грецького pane- gyrikos logos урочиста промова) урочиста похвальна промова, яка ви конувалася на народних зборах. Па негiрик звичайно присвячувався пев ним видатним особам, суспiльним дiячам, полководцям i т. iн., вихва ляв ïхнi дiяння. Панегiриком тепер часто називають таку похвалу, яка втрачає мiру обєктивностi й бiльше скидається на пiдлабузництво, нiж на справедливу оцiнку. Пiсня (давньоруське спiвати) вiрш лiричного або лiро- епiчного ха рактеру, мелодичний за своïм iнто нацiйним малюнком i призначений для спiву. Розрiзняють два види пi сень народнi та лiтературнi. Лiтературнi пiснi часто фольклоризу- ються, стаючи популярними й поши рюючись серед народу. Народнi пiснi (текст чи мелодiя або й те, й iнше) часто слугують основою для побудови лiтературно- авторських пiсень. В украïнськiй лiтературi цей жанр особливоï популярностi набуває в XIX ст. Провiдне мiсце в нiй посiда ють пiснi Вiють вiтри I. Котля ревського, Дивлюсь я на небо 829 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА М. Петренка, Повiй, вiтре, на Вкраïну С. Руданського, Стоïть го ра високая Л. Глiбова. У сучаснiй лiрицi популярними є пiснi на слова А. Малишка, В. Симоненка, Д. Пав- личка, М. Лукiва. Послання епiстолярно-публi цистичний вiрш, написаний у формi звернення до певноï реальноï особи (iнодi до багатьох осiб). Змiст вiршових послань може бути найрiз номанiтнiшим: вiд дружнього обмiну думками до полiтичних декларацiй, фiлософських узагальнень, естетич них програм. Цей жанр широко представлений в украïнськiй лiтера турi. Класикою стали вiршi Т. Шев ченка I мертвим, i живим, i нена родженим землякам моïм в Украïнi i не в Украïнi моє дружнєє посланiє, Гоголю, Марку Вовчку, До Ос новяненка, М. Костомарову. Псалми (вiд грецького psa.lm.os пiсня) жанр духовноï лiрики. Першi псалми, зiбранi в Псалтирi, приписуються бiблiйному царевi Да виду. В цей бiблiйний текст увiйшло 150 псалмiв. У схiднословянських культурах Псалтир став вiдомим з XI ст. й використовувався для нав чання: за ним учили грамоти i спiвам, намагалися тлумачити вира женi в ньому iдеï та образи. В ук раïнськiй лiтературi цей жанр має ба гату iсторiю. Вiн був досить пошире ним у ХУII-ХУIII ст. у творчостi мандрiвних дякiв, уходив до ре пертуару слiпих лiрикiв. Специфiчним рiзновидом псалмiв є лiричнi вiршi Г. Сковороди, Що ввiйшли до збiрки Сад божествен них пiсень. Цикл творiв пiд назвою Давидовi псалми належить Т. Шевченковi. У лiтературi XX ст. до цього жанру вдавалися . Мала- нюк, Д. Павличко. Романс (вiд французького ro mance, вiд roman романський) сольна лiрична пiсня, здебiльшого про кохання, виконується iз супрово дом. Широковiдомi романси на вiршi росiйських поетiв О. Пушкiна, Ф. Тютчева, А. Фета, С. сенiна. Розквiт цього жанру в Украïнi припа дає на XIX — початок XX ст. (. Гребiнка, А. Кримський, Леся Украïнка). Сонет (вiд iталiйського sonetto, вiд латинського sonus звук) ка нонiчний жанр лiричного вiрша, який складається з двох катренiв i двох терцетiв (терцин), написаних пере важно пятистопним ямбом. Час ви никнення сонета датують XIII ст. i повязують з поетичними здобутками сицилiйськоï школи. В епоху Ренесан су поширюється в вропi. Украïнсь кий сонет зявився в серединi XIX ст. Вагомий внесок у його розвиток зроби ли I. Франко, Леся Украïнка, М. Риль ський, М. Драй-Хмара, М. Зеров, Л. Костенко, Д. Павличко.

ЛIричнI жанри orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13943


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация