<< Главная страница

Кайдашева сIм'я orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13750


Як письменник-реалiст, I. Нечуи- Левицький дотримувався думки про первиннiсть ролi середовища у ФњР' муваннi людського характеру. Спо-
нвiчна повага до б атькiв, ш анобли- Н вертання до них на Ви , послух є пИтомими рисами украïнського наро ду Чистота традицiй, духовнi цiнностi сел я н ськ оï родини п исьм ен ни к ува- аВ надзвичайно в аж л и в и м и для с т а н о в л е н н яо собистостi, а руйнуван- вя цих ц iн н остей, п ерем огу м ате р iа л ь н о г о над м оральн и м , духовним — найстрашнiшим злом. Кайдаше- ва сiмя є соцiально-побут овою по- вiстю-хронiкою, у я к iй послiдовно, хронiкально подається ж и ття родини О м ельк а Кайдаш а. Ч лени цiєï родини в постiйних сварках та колотнечах ду ховно вiдчуж ую ться, переступаю ть божi заповiдi, м орально деградують. Iдейно- тематичний зм iст. Сам ав тор так визначив т ем у повiстi: Сi мейний побут украïн ського народу з його великим потягом до особистоï незалежностi та сам остiй н остi в сiмï…, щ о ч асто п р и зво д и ть до крайнього iнди вiдуалiзм у, а часто й до лайки, зм а ган ь i ко л о тн еч i . I справдi, на п р и к л ад i однiєï родини висвiтлено ж и ття всього украïнського пореформеного селян ства. I. Нечуя- Левицького, на вiдм iн у вiд поперед- никiв, не ц iк ав и ть святкове ж и ття селян, етнографiчна сторона селянсь кого побуту, вiн описує лиш е зви чайнi буднi родини К айдаш iв. Читач СТає свiдком п о стiй н и х суперечок, короткочасних п рим ирень i нових, гњстрiших та зап ек л iш и х вiд попе реднiх сварок, викликаних вiдстою ванням власних iнтересiв: вiд бороть би за мотовило, курку, яйця до роз подiлу землi, вiдмежування хат. Пи сьменник навмисне згущує фарби, гiперболiзує проблеми, нагнiтає ат мосферу; вiн пiдводить нас до головно го задуму повiстi: iндивiдуалiзм его ïстичних натур є головною причиною духовноï розєднаностi в родинi. Не оминає письменник i гострих соцiаль них проблем, що постають перед селя нами, вiн змальовує страшнi карби, накладенi панщиною на героïв без земелля, забобоннiсть селян, неспро можнiсть волостi розвязати нагальнi проблеми, вiдсутнiсть єдностi в гро мадi. Тривалий час украïнське лiтера турознавство причиною всiх супере чок у родинi Кайдашiв визначало боротьбу за приватну власнiсть. Праг нення до приватноï власностi висмi ювали та засуджували. Проте зараз цю тезу переосмислено. I Омелько, i М аруся Кайдаш i досягли певних статкiв наполегливою важкою пра цею, так виховували й своïх дiтей. Звiсно, у ïхнiй родинi подекуди вини кали непорозумiння, проте справжнi суперечки та сварки почалися пiсля одруження Карпа та Лаврiна. Причи ною конфлiктiв можна вважати пси хологiчну несумiснiсть членiв роди ни, конфлiкт батькiв i дiтей*. О бразна систем а. В експозицiï повiстi письменник знайомить чита-
ча з сiм'єю Омелька Кайдаша iз села Омнгоря. Усi члени родини поста ють уже сформованими особистостя ми зi своïми позитивними рисами та вадами. Старiш Кайдаш типовий пред ставник старшого поколiння порефор- меного села. Вiн був добрий стель мах… заробляв добрi грошi, але нiяк не мiг удержати ïх у руках. Грошi втiкали до шинкаря. Паншина по клала на Кайдашевi свiй вiдбиток. Чимало настраждавшись за панщиз- няних часiв, наробившись за свiй вiк так. що аж шкура болить. Кайдаш намагається знайти забуття в чарцi. Дуже богомiльна людина, вiн пос тить дванадцять пятниць на рiк, вiрячи, шо це врятує його вiд наглоï смертi, та надвечiр знову завертає в шинок. Урештi-решт Омелькоспився до галюцинацiй та потонув. Надзвичайно колоритно виписано образ Марусi Еаидашихи. Стара Кай- даптиха добра господиня, гарна ку ховарка (ïï iнодi запрошують кухова рити пани та попи), завжди чепурна та охайна. Проте i на неï панщина наклала свiй вiдбиток. Замолоду во на довго служила в панiв i набрала ся од ïх трохи панства, до природ ноï звичайностi украïнськоï селянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне*. Зовнiшня пиха, облесливiсть у розмовi, оте недоречне проше вас роблять ïï смiшною. Оженивши СИНЯ та взявши в хату добру робiтницю Кайдашиха з першого ж дня своï со- лодкi медовi слова замiнила на полив i скинула на невiстку всю роботу Дрiбязковiсть, непоряднiсть стали причиною колотнеч i бiйок, У ЯКИХ здебiльшого страждає сама Кайда шиха. Родиннi конфлiкти частiша ють i загострюються. Вони не припи няються анi пiсля зведення новоï ха ти для Карпа, анi пiсля одруження Лаврiна, анi пiсля смертi старого Кайдаша, анi пiсля того, як Карно вiдiрвав хату* та поставив мiж подвiрями тин. До сварок долуча ються не лише невiстки й сини, а навiть ïхнi дiти. Карпо старший син Кайдаша мовчазний, гордовитий, вiн нiколи навiть не смiявся гаразд. Його на суплене, жовтувате лице не роз виднювалось навiть тодi, як губи осмiхались*. Пiсля одруження та на родження сина Карпо нiби вирiс у власних очах, вiдчув себе справжнiм хазяïном. Вiн нiколи не був покiр ним, змалку не змовчував батьковi, а пiд час сварки через мотовило впер ше пiдняв на старого Кайдаша руку- Знаючи про жорстокiсть та чер ствiсть Карпа, громада обирає його за десяцького, мовляв, з нього буде добрий посiпака. М от ря якнайкращ е пiдiйшла Дњ пари Карповi. С тарш а Д о в б и ш е в а дочка мала серце з перцем* та бул 606 услива, як мухи в Спасiвку. Цiвава. моторна, добра робiтниця, о0зумна, вона ш видко постерегла ве1 к оритися. Спочатку невiстка лише н ам агал ася чинити опiр Кайдашисi, яка помiтувала нею, мов наймичкою, та згодом сама вже провокувала су тички та сварки. Антиподами Карповi та Мотрi в повiстi є Лаврiн i М елашка. Лаврiн тонка поетична натура, вiн у всьому бачить прекрасне. Закохавш ись у Мелашку, не вважає на те, що дiвчи на бiдного роду, а одружившись iз нею, намагається добрим словом, лас кавим поглядом розвiяти тугу коха ноï. Проте з часом i Лаврiнова душа черствiє. Вiн стає грубiшим з батьком i в однiй зi сварок кидає йому: Ваша частка i моя частка; ви сьогоднi господар, а я завтра. Такi ж мета морфози вiдбуваються й з Мелаиi- кою. Нiжна, ласкава, мрiйлива, майже Дитина, одразу пiсля зам iж ж я вона намагається уникати суперечок. Щоб не чути постiйних сварок i колотнеч, молодиця навiть не хоче вертатися з прощi додому. Та повернувшись до Кайдашiв, вона пристосувалася до зовнiшнiх обставин i сама стала схо жою на Мотрю та Кайдашиху. Ме- iашка все охочiше вступає у сварки, чається. Побут, буденнiсть, дрiбяз ковiсть засмоктують, мов болото, змi нюють та калiчать найкращi душi. Композицiйна структура повiстi. вген Гуцало влучно назвав повiсть Кайдашева сiмя ареною людсь ких пристастей. Сюжет розгортаєть ся за принципом наростання, нагнiтання епiзодiв i сцен принци пом, притаманним драматичним тво рам. Напруження зростає в повiстi поступово. Першi сварки Кайдаша з Карпом вiдбуваються вже на початку повiстi, проте вони не вирiзняються анi гостротою, анi запальнiстю. Пiс ля одруження Карпа характер сути чок змiнюється. Причини ïх, як пра вило, дрiбязковi: мотовило, яйця, курка, кухоль, пiвень, кабан, груша, та наслiдки завжди жахливi пору шення етичних норм, народноï мора лi, бо син здiймає руку на батька, Мотря вибиває Кайдашисi око, Карпо женеться з дрючком за матiрю, зага няє в ставок i ладен вдарити, та зупи няється, бо не так ш кода… матерi, як чобiт. Дiалоги, полiлоги дiйових осiб виконують рушiйну функцiю у творi, саме в дiалогiчному мовленнi найширше розкриваються характери членiв Кайдашевоï родини. Автор ли ше подекуди в опосередкованiй роз повiднiй манерi подає нам характе ристику персонажiв, iнодi вказує на змiни (в основному портретнi), що вiдбуваються з Кайдашенками. Мова є надзвичайно важливою для розкриття внутрiшнього свiту пер сонажiв, ïх характеристики. Карпо
вже з перших рядкiв постає перед читачем iронiчним, уïдливим та глумливим (у цьому упевнюють йо го жартiвливi, а подекуди й грубува тi приказки та порiвняння, коли вiн дає характеристики дiвчатам (iз розмови братiв про сватання). У сценах любовних зустрiчей Лав- рiна та Мелашки молодший Кай- дашiв син справляє враження нiж ноï, щироï, мрiйливоï людини. Лiричнiсть образу пiдкреслюють пестлива народно-поетична лексика, рядки з пiсень. Природа смiху повiстi Кайдашева сiмя* надзвичайно багатогранна. Смiх буває рiзного дiапазону, вiд доброзичливого, жартiвливо-безтур ботного, гумористичного до сумного й навiть печального смiху (смiху крiзь сльози). Так, пригоди пяно го Кайдаша, коли вiн не може знай ти дверей, повернувшись пiзно ввечерi з шинку (Жiнко! Де ти у вражого сина дiла дверi?..) викли кають доброзичливий смiх, а його нагла смерть гiркий усмiх крiзь сльози. Дотепнi прислiвя, приказки, по рiвняння, колоритнi вислови, бру тальна лайка, експресивно забарв ленi дiалоги не лише викрешують смiх так, що аж iскри сипляться, а й засуджують порушення традицiй i споконвiчних етичних норм украïн ськоï родини.

Кайдашева сIм'я orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13750


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация