Катерина Мотрич нар. 1947 року orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13917


Народилася 1947 року в Черкаськiй областi, закiнчила факультет жур налiстики Киïвського унiверситету. Перша книга Соняхи (1978). Згодом Перед храмом любовi, Часнайкоротшоïтiнi, Досвiток*. У прозi Катерини Мотрич постають болючi проблеми сучасного украïнсь _______________________ Нова лiтература 809 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА кого свiту. Зокрема у творi Полiт журавлiв над нетолоченими трава ми осмислено трагедiю украïнсько го народу чорнобильське лихо. Твiр має присвяту, що перегукується з легендарними Шевченковими ряд ками: I мертвим, i живим, i нена родженим жителям чорнобильського Полiсся присвячую. Головна героïня твору Настпя- Спасителька, селянка з Украïнсько го Полiсся, надiлена даром вiд Бога лiкувати людей. Настi приснився лихий сон (Звiд кiлясь узялася чорна рiка i залила все навкруг), що став провiсником великоï бiди вибуху на Чорно бильськiй АЕС. Невидиме лихо па дає на голови нi в чому не винних лю дей: хворiють маленькi дiти, не по вертаються з роботи чоловiки, що працювали на станцiï, село ж Настi- Спасительки готують до евакуацiï. Ïï син тiшить себе надiєю: Це ж, мамо, ненадовго, днiв на пять, та ге роïня знає, що люди прощаються з рiдною землею назавжди: Не на пять i навiть не на рiк, а навiки. О. Слоньовська зазначає, що покину ти землю пращурiв Настя не може то му, що евакуацiю вона сприймає наче кiнець свiту. Вона втiкає i залиша ється у своєму селi. Своєрiдно на страшне лихо накла дається найбiльше для християн свя то року, адже вибух на атомнiй елек тростанцiï стався напередоднi свiтлого Великодня. Настя, не звертаючи уваги на метушню перед вiдïздом, учиняє тiсто на паску, а згодом iде до церкви. I тiльки побачивши замiсть людного в такi днi майдану страшну пустку на вiки покинутого села, вона розумiє масштаби лиха, що сталося на ïï землi, боляче переживає горе знiвеченоï при роди: I заквилила криком чаïним, стогоном дерев i трав, зойком неба i ве ликодньоï землi, вiднинi навiки висва таноï чорним лихом. Це вже плач не просто людини, а голосiння всього живого: вiд пташки до травинки, вiд струмочка до весняного лану. Письменниця порушує пекучi пи тання нашоï сучасностi, зокрема ïï хвилює становище рiдноï мови, ïï трагiчна доля в минулому й тепер. Молитва до мови Катерини Мот- рич стала надзвичайно потрiбним твором у часи приниження украïнсь коï мови. Авторка з непiдробною щирiстю звертається до найбiльшоï цiнностi нацiï, просить простити не розумним дiтям яничарство, воскрес нути й забуяти величним цвiтом. У Молитвi Катерини Мотрич ук раïнська мова постає втiленням усiх чеснот людини. Письменниця бачить ïï i Пресвятою Богородицею, i МуД' рою Берегинею народу своєрiдною язичницькою богинею, i Стражден- ницею, великомученицею, розiпя тою на хрестi мук. 810 Водночас це i вбога прочанка з простягнутою рукою, осквернена й знеславлена своïми дiтьми. Отже, усi страждання украïнськоï мови, стверджує письменниця, вiд ïï носiïв, украïнцiв, якi немудро вiдсторонилися вiд неï. Молитва це звернення до божественноï основи, яка має втiлитися в мовi: Забуяй вiчним i вiщим Словом вiд лiсiв до моря, вiд гiр до степiв. Освiти вiд мороку i освяти святоруську землю. Русь-Украïну возвелич, порятуй на род ïï на вiки!.

Катерина Мотрич нар. 1947 року orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13917