Катерина orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13614


Поема написана в Петербурзi в 1838 роцi, коли Т. Шевченко був уже на волi, навчався в Академiï мис тецтв. Поема має присвяту Василию Андреевичу Жуковскому на память 22 апреля 1838 года*. За жанром лiро-епiчний твiр. Ситуацiя, що ле жить в основi сюжету поеми (дiвчина полюбила чоловiка, довiрилася йому, а вiн покинув ïï) є вельми поширеною в лiтературах рiзних народiв. Т. Шевченко читав твори з подiбни ми сюжетними мотивами (Кларису* С. Рiчардсона, Бiдну Лiзу М. Ка рамзiна, Еду . Баратинського). Однак вiн iнтерпретує цей сюжет аб солютно по-своєму. Вiн звертає увагу на зруйновану долю жiнки- матерi, вiд якоï через те, що народила неза конну дитину, вiдвернулися батько, матiр, усе село. У лiричних вiдступах поеми автор спiвчутливо ставиться до Катерини (Катерино, серце моє, лишенько з тобою). Та вiн не засу джує батькiв, якi виганяють доньку з дому. Тiльки в контекстi народноï моралi можна зрозумiти позицiю ав тора, який поклонявся материнству: У нашiм раï на землi Нiчого кращого немає Як тая мати молодая З своïм дитяточком малим. Поема починається зверненням- застереженням поета до украïнських дiвчат: Кохайтеся ж , чорнобривi, Та не з москалями, Бо москалi чужi люде, Роблять лихо з вами. Ю. Iвакiн зауважує: В Катери. нi* слово москаль означає вiйсько вого, офiцера царськоï армiï, чужин- ство якого на украïнському теренi загострено вiдчувала висока нацiо нальна свiдомiсть поета, В украïнськiй лiтературi iснує чи мало описiв постою загонiв царськоï армiï в селi. Це явищ е було звичним, У повiстi Ш евченка Наймичка чи таємо: Когда вы въезжаете в мало- российское село и видите у ворот на высоком шесте несколько соломен ных кисточек, это значит, что в селе не пехота, а кавалерия квартирует, Розташування вiйськових викли кало в багатьох недобрi передчуття: Вздрогнуло сердце не одного чер нобрового косаря при виде этих зло вещих вех. Не один из них припом нил страшные, трагические рассказы про бесталанных покрыток. Композицiйно поема складається з пяти роздiлiв. Ш евченко дуже ко ротко говорить про стосунки Катери ни й офiцера: Не слухала Катерина Нi батька, нi неньки, Полюбила москалика, Як знало серденько. Полюбила молодого, В садочок ходила, 552 Нова лiтература Поки себе, свою долю i Там занапастила. Завязка подiй знайомство К ате рини з офiцером, його в iд ïзд i наро дження в К атрi неш лю бного сина, од носельцi кують речi недобрiï щодо Катерини. Одна з найдрам атичнiш их сцен у поемi ви гн ан н я К атерини з дому: Ледве встала, поклонилась, Вийшла м овчки з хати; Остались сиротам и Старий батько й м ати. Кульмiнацiя сю ж ету поеми зус трiч Катерини з офiцером-спокусни- ком. Вiн ганебно в тiкає, не бажаю чи подивитися на дитину, грубо вiдш то вхнувши ту, я к iй п рисягався. Свою К атрю , що для тебе Сина породила? Трагiчна см ерть К атерини в кiн цi роздiлу ро звя зк а сю ж ету. Найкоротший, п яти й роздiл, ви конує роль епiлогу. К атри н син по водир слiпого кобзаря. Заверш альна сцена поеми м оскаль, тепер уже великий пан, удруге вiдцурався свого сина: А пан гл я н у в … одвернувся… Пiзнав препоганий, П iзнав тiï к а р i очi, Чорнi бровен ята… Пiзнав батько свого сина, Та не хоче в зяти . Трагiчну долю К атери н и, я к у згу били чужi лю де, Ш евченко пока зав з винятковою силою , гуманно стверджуючи людськi права матерi, сироти. Ц арська цензура вiдчула ще й символiчний план вiдтворення в по емi долi обдуреноï У краïни, бо з текс ту поеми були вилученi рядки про гетьманщину й навiть пейзаж ний об раз ставок пiд кригою в неволi, асоцiйований з Украïною.

Катерина orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13614