<< Главная страница

INTERMEZZO orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13798


Глибокий психологiчний змiст, по- етично-пейзажнi замальовки, лiрич на настроєвiсть притаманнi й новелi Intermezzo. Ïï М ихайло Коцю бинський присвячує кононiвським полям. Як вiдомо, письменник НIКО ЛИ не писав драматичних творiв, то му досить дивно було зустрiти пе релiк дiйових осiб у пiдзаголовку пєси. До того ж незвичних ДIЙО ВИХ осiб. Скажiмо, ще можна було б Уявити, що зозуля, жайворонок, три бiлi вiвчарки якось у творi дiють, а от ниви, сонце, моя утома, людське го- Ре… ? Однак Intermezzo це не дра матичний, а все ж таки епiчний твiр, а перерахованi дiйовi особи є алегорич ними, несуть певне змiстове та емо цiйне навантаження. Iсторiя написання. Твiр можна сприймати як автобiографiчний. Епi зод, описаний у новелi, ґрунтується на подiях, що сталися в життi пись менника. Новелу написано 1908 ро ку, коли ще були свiжими пережи вання вiд буремних революцiйних подiй 1905-1907 pp. та жорстокоï ре акцiï. Згадуючи, як у день проголо шення манiфесту кололи дiтей шти ками та рубали шаблями, Коцю бинський зауважує: Ви не можете уявити собi, що я пережив, бачачи те все на власнi очi, i який це вплив ма ло на моï хворi нерви. Менi тепер ще гiрше, нiж було: не можу анi спати, анi ïсти. Письменник звертається з проханням до рiдних i друзiв прий няти його на лiтнiй вiдпочинок. Ко цюбинського запрошує до себе в має ток у с. Кононiвку вген Чикаленко. Враження вiд прекрасноï кононiвсь- коï природи й лягли в основу новели. Iдейно-тематичний змiст. Вiдомо, що тема твору, як правило, вiдбита в його назвi. Intermezzo в переклдаi з iталiйськоï перерва. У музицi це невеличка iнструментальна пєса, яку в XVII ст. виконували в пе рервi мiж актами трагедiï. Письмен ник уклав глибокий фiлософський змiст у це поняття. Показавши в об разi головного героя новели людину _______________________ Нова лiтература 663 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА iнтелiгентну, очевидно, демократич ну й творчу, письменник порушує проблему взаємозвязкiв художника й суспiльства: чи може митець захо ватися, втекти вiд життя? Intermezzo це не тiльки перепочинок утомле ного митця, а й зображення його в тих критичних, екстремальних умо вах, що склалися внаслiдок реакцiï та не давали змоги анi повноцiнно жити, анi творити. Отже, тема твору це митець i суспiльство. Лiричний герой цiлком вiдданий людям, вiн прагне служити ïм, та фiзична й нервова перевтома вiд соцiальноï боротьби штовхають його на тимчасовий спочинок. У центрi твору конфлiкт мiж нормальним i ненормальним психiч ним станом. Свiдомiсть героя на гранi роздвоєння, його жахає власна байдужiсть до людей, до ïхнього го ря, до тих дванадцяти повiшених, звiстку про яких вiн просто заïв стиглою сливою. Головний герой твору, втомившись вiд незлiченних треба й безконеч них мусиш, якi органiчно увiйшли в його плоть i кров, хвилюється, чи розтулить рука своï залiзнi пальцi, чи пустить…? Зiткнення образiв моя утома* i сонце є ядром кон флiкту. Можна проаналiзувати, як дiють цi два образи в новелi. Виïхав ши з мiста, лiричний герой настiльки втомлений, що не може бачити лю 664 дей, не хоче чути про НИХ, про ïхнi сльози, бiди. Власне, Коцюбинський передає своï почуття, свiй психiчний стан. Пiсля приïзду до Чикаленка вiн пише в листi до дружини: Людей просто не переношу, а коли, гуляю чи, десь бачу людину, то тiкаю, щоб не стрiтись…. На початку твору атмосфера по хмура, герой лишається байдужим до краси природи, вiн не помiчає ïï, стоïть осторонь. Аж от, опинившись за мiстом, раптом помiчає: Ах, як всього багато: неба, сонця, веселоï зе ленi. Та краса свiту iснує поки що окремо вiд героя, вiн нiбито проти стоïть ïй: На небi сонце серед нив я. Проте щоденнi прогулянки ко- нонiвськими полями поступово вiд новлюють душевну рiвновагу героя. Запахи, голоси, кольори, вiдтiнки мiнливоï природи проникають у його душу, сповнюють героя оптимiстич ними, мажорними вiдчуттями. Уто ма потрохи вiдступає, натомiсть сонце просочується в глибину його душi й серця, надає сенсу буттю. Нарештi вiдбувається повне емо цiйне вiдродження героя. Дiють на нього ниви у червнi, зозуля, жайворонки: заспокоюють, урi0′ новажують, поновлюють душевнi си ли, повертають до ж иття. I от та зустрiч, якоï так боявся лiричнии ге рой, зустрiч з людиною: ми таки стрiлись на нивi i мовчки стояли шшшш Нова лiтература хвилину я i людина. То був звичай ний мужик… Вiн був для мене наче паличка дириж ера, що викликає раптом з мертвоï тишi цiлу хуртови ну згукiв. Лiричний герой жадiбно вбирає в себе розповiдь селянина про нужденне життя, горе, подумки блага ючи: Говори, говори…. Оте прохан- ня-заклик, яке рефреном звучить сiм разiв у передостанньому роздiлi, свiд чить про те, що Вже натяглися ослабленi струни, вже чуже горе мо же грати на них! Пiдтвердженням готовностi повернутися до життя, до боротьби є звернення до селянина, кiнцевий мажорний акорд: Погаси сонце й засвiти друге на небi….

INTERMEZZO orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13798


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация