IнфIнIтивнI речення orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13227


Iнфiнiтивними називають такi од носкладнi речення, головний член яких виражений iнфiнiтивом (неоз наченою формою дiєслова): Пiти, пiти без цiлi i мети… Вбира ти в себе вiт ер, i простори, i лiс, i лан, i небо прозоре (Ю . Клен). Свiт е мiй, розлит а сонця повiнь, я к тебе збагнут и i як пiзнати? (Л . Забаш т а ). Серед iнфiнiтивних речень видiляють:
1. Розповiднi iз значенням стверджен ня чи заперечення дiï,
ïï неминучос тi, можливостi чи неможливостi: Словами
серденька не обдурити ( Л еся У краïнка). Любов вiдкрит и
важче, нiж Аме р и к у (Л. Кост енко).
2. Спонукальнi речення, що виража ють поради, побажання, пропо зицiю,
прохання, наказ, заклик: П исат и тiльки правду. Не зрад ж уват и
ïï нi за яких обставин ( О. Довж енко ).
3. Питальнi речення: Я к же його у неволi жити без надiï? ( Т. Ш
евченко). А ле що ж робит и живiй душi у цiй держ авi смертi? (В. М
исик).
4. Речення, якi виражають бажанiсть чи небажанiсть дiï. У таких
речен нях до складу головного члена вхо дить частка б (би ): Назавж
ди б викреслит и вiйну з життя людини! ( I. Л е). Запросит и б
друзiв до хлiба-солi i живих, i м ерт вих у далекiм полi (А. М алиш
ко). РОЗРIЗНЯЙТЕ! Безособовi речення: / менi заспiвати хотiлось
лебединую пiсню собi (Леся Украïнка). I все на свiтi треба
пережити (Л. Костенко). Iнф iнiтивнi речення: Час, моя пiсне, по
волi буяти (Леся Украïнка). Жити. Творити. Свiт берегти.
Свiтити /то- динi на цiлi свiти (!. Драч). На вiдмiну вiд
безособових речень, до складу головного члена яких теж може входити
iнфiнiтив, але залеж ний, пiдпорядкований предикатив ним словам (важ
ко, жаль, добре, мож на, слiд), в iнфiнiтивних реченнях
дiєслово в неозначенiй формi є неза лежним i самостiйно
виступає в РоЛ1 головного члена присудка.

IнфIнIтивнI речення orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13227