<< Главная страница

I мертвим, I живим, I ненарожденним землякам мо&IUML;м в УкрайнI I не в УкрайнI моє дружнєє посланIє orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13634


Жанр послання представлений в украïнськiй лiтературi творами Ме- летiя Смотрицького (Тренос), Iва на Вишенського (Послання до єпис копiв*). Послання твiр, написа ний як звернення до певноï особи чи багатьох осiб. Однiєю з основних рис цього жанру є гострота, актуальнiсть порушених у творi проблем, публiцистичнiсть. Як що виходити з назви, Шевченкове послання має всеукраïнську адресу, передусiм автор апелює до украïнсь коï iнтелiгенцiï. Пiд час перебування в Украïнi Шев ченка, уже як вiдомого поета i худож ника, часто запрошували погостювати в маєтках заможнi помiщики. Серед украïнського панства тих часiв немало було освiчених патрiотичних людей, як-от: родина Тарновських (володiли маєтком у Качанiвцi), старий панич Вiктор Забiла украïнський поет, вген Гребiнка, i, звичайно ж, Панте леймон Кулiш. В особi Кулiша Шев ченко вперше зустрiв украïнця цiлком новiтнього типу, про який мрiяв i якого шукав справжнього украïнського патрiота, що мав перед собою виразний iдеал розбудовуван ня украïнськоï культури i ширення украïнськоï нацiональноï свiдомостi* (П. Зайцев). Це i Михайло Максимо вич заслужений дослiдник народ,I0Ï творчостi, i Олександр Афанасьєв Чужбинський, i Якiв де Бальмен i Микола Костомаров, i Опанас Марк0. вич, i Микола Гулак, i Якiв Кухарен- ко, i Андрiй Козачковський… Та частiше зустрiчалися такi, якi на словах були щирими патрiотами та на родолюбцями, а насправдi ж вони жорстокi крiпосники. Шевченко одна ково ненавидiв як крiпосницьку сут нiсть тогочасного панства, так i його зрадницьку щодо своєï нацiï поведiнку: I знову шкуру дерете З братiв незрячих, гречкосiïв, I сонця-правди дозрiвать В нiмецькi землi, не чужiï, Претеся знову… Пристрасно та гнiвно звучать слова Шевченка, коли вiн засуджує своïх сучасникiв: за пасивнiсть i байдужiсть: Доборолась Украïна До самого краю. Гiрше ляха своï дiти Ïï розпинають. за незнання рiдноï мови: I всi мови Словянського люду Всi знаєте. А своєï Дастьбi. за надмiрну романтизацiю козаць* коï слави: Подивiться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. 560 Нова лiтература Шевченко саме в цей перiод переос мислює своє ставлення до iсторiï, м и нулого У краïни, позбавляю чись романтичного пафосу. Реалiстично сприймаючи украïнську iсторiю, вiн закликає наïвних патрiотiв не ош у кувати себе, а бачити iсторiю такою , якою вона була насправдi. Iз сарказмом поет зауваж ує, що ко зацькi нащадки негiднi вихваляти подвиги предкiв: Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешноï Украйни! Що добре ходите в ярм i, Ще лучче, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремiнь, А з ïх, бувало, лiй топили. Шевченко поскидав з п єдесталiв колишнiх лжезаступникiв народних, розвiнчав тяж кi дiла тих, хто кро вю вмивав украïнську землю та засi вав ïï окраденими вольними трупами: Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське смiття вашi пани Ясновельможнiï гетьмани. Т. Шевченко палкий i послiдов ний патрiот свого народу, своєï кра ïни, бо ж для нього Нема на свiтi У краïни, Немає другого Д нiпра… Послання Ш евченка для сучас ноï Украïни надзвичайно актуальне. Поет нiби змоделював образ нацiо нальноï елiти, показав, якою вона по винна бути, визначив ïï полiтичнi та Ш в i морально-етичнi парам етри. Д освiд новiтньоï iсторiï доводить, щ о н ай бiльшого соцiально- економiчного та духовно-культурного прогресу д о ся гають переваж но краïн и , я к i у своєм у розвитку спирались на н ац iон альн i традицiï. При цьом у вони зав ж д и вмiли чужому научатись. П осланням I м ертвим , i ж и в и м … Ш евченко зап оч аткував в у к р а ïн ськiй лiтературi традицiю вим огли воï любовi. Саме так треба розум iти критичний, ви к р и вал ьн и й п аф ос, яким сповнений безсм ертний твiр: Велика любов прозiрлива i ви м огли ва. Вона мож е породж увати i гн iв, i сором. Ш евченко творець в у к раïн ськiй л iтер ату р i, в д у х о вн о м у ж иттi У краïни того м огутнього i не щадного духу нацiональноï сам о кр и тики, того нацiонального сорому (вислiв К. М аркса), я к и й завж д и є потребою i передумовою вели кого нацiонального руху, всякого н ац iо нального вiдродж ення. П одiбнi м оти ви знайомi багатьом лiтературам свiту, а особливо лiтературам народiв, щ о переж ивали нац iон альн е п р и гн о б лення, катастроф у чи занепад i я к i пiднiмалися на велику справу н ац iо нального вiдродження (I. Д зю ба).

I мертвим, I живим, I ненарожденним землякам мо&IUML;м в УкрайнI I не в УкрайнI моє дружнєє посланIє orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13634


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация