Художнє оновлення прози orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13786


На початку X X ст. стала вiдчутною криза прозового жанру. Навiть до сить далека вiд лiтератури газета Дiло 1901 року звертала увагу на тематичну бiднiсть украïнськоï про зи, слабосильнiсть пристрастей, засмiченiсть полонiзмами та значну вiдсталiсть вiд зарубiжноï белетрис тики. Притаманнi народництву нату ралiстичне фотографування села и зосередженiсть на небагатьох гро мадських проблемах поступово вiд ходили в минуле. Проте змiна тем тики (зображення життя мiста, а не села, як було ранiше, не народу* 30 рема селянства, а iнтелiгенцiï) оГлй iстотно змiнити ситуацiю. Ук- аïнськi письменники шукали шля- оновлення прози. Прозаïки почат ку сторiччя звертають особливу увагу на внутрiшнiй свiт лю дини, щонай меншi порухи ïï душ i, мiнливi МИТ ТВI вiдчуття та переж ивання; дослiджують прихованi iмпульси дiй i вчинкiв. Не вiдмовляючись вiд ро ману, новi прозаïки культивують пе реважно жанр оповiдання та новели. Нове суспiльство потребувало такого лiтературного ж анру, який мiг би не гайно реагувати на бурхливi подiï, встигати за прискореним темпом ча су. Оповiдання та новела й були саме тiєю короткою й мобiльною прозовою формою, що давала змогу через зма лювання часткових, буденних подiй виявляти глибокi зруш ення. Найви разнiше шукання нових шляхiв ви являється у творчостi Михайла Коцюбинського. Його рання творчiсть позначена впливом Iвана Нечуя-Левицького та Панаса Мирно- (Для загального добра), проте пРоникнення в украïнську лiтерату ру на початку сторiччя новоï мис- ТеЧькоï течiï iмпресiонiзм у по бачилося на його прозi найбiльшою МiРою. Характерною особливiстю iм- Рбсiонiзму, на вiдм iну вiд реалiзму, е творення образу не докладним Писњм, а декiлькома рисами, маз ями*; зацiкавлення субєктивним враженнями, переживаннями персо нажа тощо. Новелу Михайла Коцю бинського На каменi можна назва ти класичним зразком iмпресiонiзму в украïнськiй лiтературi. Деякi письменники вважали, що iстинна модернiзацiя може вiдбу ватися тiльки у сферi стилю. Гнат Хоткевич iМихайло Яцкiв значно розширили тематичнi обрiï в прозi. Вони цiкавилися людиною, ïï психологiєю, свiтовiдчуттям, iнте лектом; людиною, що була поза по лiтичним, соцiальним i навiть на цiональним контекстом. Проте пись менники виявилися й новаторами в стилi, звернувшись до поетичноï, лiричноï прози. Поезiя в прозi перед бачала певний ритмiчний склад, пое тичнi образи, теми, кучерявiсть*, квiтчастiсть стилю. Проза мала на ближ енi до поетичних естетичнi прiоритети й теми. Насамперед це культ краси й почуття. Перша збiрка Гната Хоткевича письменника Схiдноï Украïни Поезiя в прозi вийшла в Харковi 1902 року. Власне цiєю збiркою його модернiзм i вичер пується. Модернiзм галичанина Ми хайла Яцкова значно ширший за об сягом i за часом. До поезiï в прозi зверталися й iншi письменники: Леся Украïнка та Оль га Кобилянська, Василь Стефаник та Марко Черемшина. На початку сторiччя в украïнську культуру проникають нiцшеанськi ____________________ Нова лiтература 649 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА iдеï. Ф. Нiцше постає як критик християнськоï традицiï, як творець надлюдини, як захисник iндивiду алiзму. Усе це, звичайно, суперечило народницьким традицiям. Водночас iз нiцшеанськими iдеями iз Заходу в Украïну приходять соцiа лiстичнi, що вже поширилися в Схiднiй вропi. Вони знайшли свiй вияв у творчостi письменникiв i Га личини, i Росiï. Революцiйнi подiï 1905 року мали величезний вплив на представникiв усiх генерацiй ук раïнськоï лiтератури. Творчiсть пись менникiв наснажується iдеями пат рiотичного служiння громадянина рiднiй землi, впевненiстю в перемозi, мрiями про соцiальне та нацiональне звiльнення з-пiд багатовiчного ярма. Доба пiсляреволюцiйноï реакцiï гнiтюче вплинула на бiльшiсть пись менникiв. Подiï ж 1917 року були сприйнятi украïнською елiтою неод нозначно: дехто взагалi не визнав ре волюцiю бiльшовикiв (Панас Мир ний), дехто, спочатку захопившись та вiдчувши нове пiднесення, згодом знову зазнав гiрких розчарувань (Олександр Олесь, Володимир Вин- ниченко, Микола Вороний), iншi ж повнiстю пройнялися iдеями новоï революцiï. До ïх когорти належить Степан Васильченко (Степан Панасенко). Найпершими лiтератур ними спробами письменника стали його щоденники (Записки вчите- 650 ля). Сiльська школа, учителi, м0 лодь з ïï прагненням освiти, Ц0 . життя провiнцiйного мiста ось те. матичне коло новел Васильченка Звертається вiн i до селянськоï теми Однiєю З проблем, порушених рев0. люцiєю 1905-1907 рр., було саме аг рарне питання. Реформа 1861 року не забезпечила селян землею, тому надiю виправити соцiальну неспра ведливiсть покладали на цю рево люцiю, яка вiдбувалася пiд гаслами волi i землi. В оповiданнi Мужицька арихметика Васильченко нама гається розвязати злободенне соцiальне питання, аграрну пробле му з позицiй саме селянина. Малозе мельнi селяни прагнуть роздiлити землю монопольщика за своєю, му жицькою арихметикою. У лiтературному доробку письмен ника чимало творiв про долю сiльсь коï дитини, ïï навчання (Роман, Циганка). Васильченко як драма тург виявив свою майстернiсть в оп рацюваннi фольклорних мотивiв та образiв. До образу Кармелюка на родного заступника, що уособлював народний гнiв, Васильченко звер' тається в трьох своïх пєсах. Соцiалiстичнi iдеï мали вплив на життя й творчiсть А р х и п а Тес л е н к а , якого називають н а й т р а г i4 нiшою постаттю в украïнськiй Л1 тературi перших десятирiч наiпог столiття. Нова лiтература дальнє революцiйне пiднесення хоПило й Тесленка. За поширення З р о н е н о ï лiтератури, участь у мi- йнгах Тесленка переслiдує полiцiя. Етапи, заслання, тюремнi злигоднi (голод, тиф) послабили його здоровя. Письменик помирає дуже молодим, залишивши по собi невелику лiтера- турну спадщину. Вона вмiстилася в одному томi та дала пiдстави Сергiю фремову говорити про нього як про найкращий тип лiтературного само родка в нашiй лiтературi. Збiрка Архипа Тесленка З книги життя, що так i лиш илася недописаною, сповнена мук i слiз, розбитих надiй, загублених i понiвечених бажань. Темними фарбами змальовано в його творах образ сучасного села: злиднi, темнота, чвари, насильство, намаган ня змiнити ж иття на краще i, як наслiдок, спокута за це прагнення роки тюрми та заслань. Усе це було добре вiдоме Теслен- књвi. Син селянина, страдник, борець за звiльнення селян з-пiд соцiального яРма, вiн сам пройшов через тюрми Та заслання. З-помiж iнших письмен никiв його вирiзняє своєрiдний, суто Уланський стиль та запашна, щи- Рњ народна мова. Охоплення етнографiчною сти- IIњ притаманне й Марковi еРемшинi (псевдонiм Iвана канюка, 1874- 1927 рр.). Лiтера- УрНу творчiсть розпочав з поезiï в прозi; у його новелах змальовано життя гуцульських селян, безправ них i безпорадних (Зведениця, Злодiя зловили). Темою новел Се ло вигибає, Першi стрiли є воєнне лихолiття з хазяйнуванням чужих вiйськ, жорстокiстю та насильством, безглуздим нищенням населення. Критика вiдзначала непереборний оптимiзм, що трiумфує над зовнiшнi ми перешкодами i над своïм сумнiвом.

Художнє оновлення прози orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13786