<< Главная страница

ГригорIй Сковорода 1722-1794 рр. orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13566


Протягом усього життя Ско ворода послiдовно уникав всьо го того, що могло уярмити його дух i волю до свободи, i з повним правом заповiв написати на мо гилi слова: Свiт ловив мене, та не впiймав.
I. Iваньо Григорiй Савич Сковорода народився в с Чорнухи, тепер смт
Полтавськоï обл. 1738 року вступив до Києво-
Могилянськоï академiï, навчався з перервами 10 рокiв.
Вiдмо вився вiд духовноï карєри. У 1745-1750 рр. пе
ребував в Угорщинi, подорожував по Австрiï, Польщi,
Iталiï. Ознайомився з нiмецькою фiло софiєю, iталiйською
культурою. Працював вик ладачем Переяславського й Харкiвського ко
легiумiв, домашнiм учителем у помiщика. Полишив педагогiчну
дiяльнiсть через невiдповiднiсть змiсту й методiв викладання
офiцiйним постановам. З 1769 року Г. Сковоро да вiв мандрiвний
спосiб життя. На цей час при падає написання бiльшостi творiв,
якi через за борону книгодрукування в Украïнi не друкували ся,
а переписувалися й поширювалися усно. Вибранi твори вийшли в
Петербурзi 1861 року. Щастя письменник убачав не в маєтках i
славi, а в життi в злагодi iз совiстю, шляхом до щастя вважав
самопiзнання. Ченцi Києво-Печерськоï лаври запрошували
Сковороду стати ченцем: Доволi блукати по свiту! Час причалити до га
ванi, нам вiдомi твоï таланти, свята Лавра прийме тебе, як мати
своє чадо, ти будеш стовпом церк ви i окрасою обителi. На це
Г. Сковорода сар кастично вiдповiв: Ох преподобнi! Я стовпо творiння
умножати собою не хочу, доволi i вас, стовпiв неотесаних у храмi
божому! Свiт мене не пiймає. I таки не пiймав. Навiть Катеринi
II не вдалося заманити Сковороду в золотi тенета со лодкого життя
при царському дворi. Я не поки ну батькiвщини, гордо вiдповiв
фiлософ. Менi моя сопiлка i вiвцi дорожчi за царський вiнець. Вiн
обрав шлях утечi вiд свiту зла й до сягнення свободи в царинi духу.
Помер великий мудрець так просто, як i жив. Мабуть тiльки пра
ведникам Господь дарує таку смерть. У щирому товариствi серед
друзiв, своïх прихильникiв вiн у задушевних розмовах провiв
свiй останнiй день. Згодом вийшов у сад i край дороги став копати
яму. На здивоване запитання, що то вiн задумав, фiлософ як про щось
буденне сказав: Копаю собi могилу, бо прийшов мiй час. А коли всi
розiйшлися, Сковорода помився, переодягнувся в чисту бiлизну, лiг на
лавi й… заснув навiки. З творчоï спадщини Григорiя Ско
вороди залишилися збiрка лiричних поезiй Сад божественних пiсень,
книга Байки харкiвськi, фiлософ ськi трактати й притчi. Сковорода-
лiрик є одним з пред ставникiв класичного бароко. Харак терним
для творiв Сковороди є те, що в лiричних поезiях вiн фiлософ,
а у фiлософських працях лiрик. До Саду божественних пiсень* увiйшло
ЗО пiсень. Кожна з них, час то взаємоповязаних, є
варiацiєю на бiблiйнi теми. Провiднi в збiрцi «” бароковi
мотиви уславлення Хрис та, любовi до нього й посвяти себе йому
(пiснi 1, 3, 17, 28, ЗО), здолаг ня пристрастей суєтного
свiтУ> вiдкидання влади плотi над дуiпе10 (2, 11,29). 522
Своєрiдним диптихом-двовiршем є пiснi 9-та i 10-та
Всякому городу нрав i права. Iронiчнi шестивiршi Пiснi 10-оï
формують унiверсаль ний образ часу, у якому всякому го лову мучить
свiй д у р . Григорiй Сковорода шикує в один ряд усiх, ко го
засуджує, здирникiв, бюрок ратiв, пиякiв, розпусникiв,
пiдлабуз никiв, ледарiв. Це пани, що безупин но стягають собi землi,
чиновники та юристи, що зловживають своïм ста новищем, багатi,
у яких дiм, як ву лик, гуде вiд гу л я к . I тiльки лiрич ний герой
(сам автор) позбавлений цiєï суєти, бо перед смертю
всi рiвнi: Знаю, що смерть як коса замашна, навiть царя не обiйде
вона. Байдуже смертi, мужик то чи цар, все пожере, як солому пожар.
Совiсть i мудрiсть у цiй поезiï не лише протиставленi багатству
й знат ностi ïх автор пiдносить над усiм Дрiбязковим, буденним,
нiкчемним. Хто ж бо зневажить страшну ïï сталь? Той, в
кого совiсть, як чистий кришталь. (Переклад В. Шевчука) Ця Пiсня
набула широкоï попу лярностi в народi, вона викорис тана I.
Котляревським в Наталцi Полтавцi, модифiкована в поемi Т. Шевченка
Сон. Мотив вольностi свободи перейшов iз пiсень (9, 12) у значний
твiр Сковороди Б е IЛ ЬеН аiе (ла тинською Д о свободи). У цiй одi
оспiвано волю як найбiльше багат ство людини. Золото проти свободи,
за словами автора, нiщо, болото. Усi думки лiричного героя про те,
як би не втратити волi. Батьком свобо ди, героєм називає
автор Богдана Хмельницького. С лавословiє, як i народнi думи,
високо ставить заслуги визволителя Вкраïни: Будь славен вовiк,
о муже iзбранне, Вольностi отче, герою Богдане! Один з основних
мотивiв Саду бо жественних пiсень гармонiйнiсть людини iз собою, з
навколиш нiм свiтом. Щ об змiнити макро- та мiкро свiт, тобто себе
самого, пiзнай себе, а пiзнавши, удосконалюй. Пiзнаю чи своï
нахили, людина правильнiше визначить власне мiсце в суспiльствi й
принесе йому бiльш у користь. Щастя людини у внутрiшньому станi, у
єдностi з природою, у розду мах про красу: О щастя, свiте наш
ясний! О щастя, свiте наш красний! У багатьох поезiях автор
милуєть ся красою рiдноï природи, духовно
збагачується ïï чарами. Зокрема, у поезiï Ой
ти, птичка ж елтобока вiдчутне замилування автора красою рiдного
краю. Поет ви- _____________________ Д авня лiт ерат ура 523
УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА________________ ____ користовує
народну пiсню Стоïть явiр над водою*, проте творчо пере
роблює ïï. Видатний мислитель утiлює iдеï
гуманiзму, любовi до простоï лю дини. Вiн наголошує на
необхiднос тi виховувати в людях правдолюб ство, чеснiсть,
працьовитiсть, на томiсть засуджуючи тих, хто високо вгору дметься*,
використовує своє становище заради вигоди, почестей i
багатства. Людина, уважає фiлософ, може вiд чути себе щасливою
лише серед при роди, справжнє задоволення лише в душевному
спокоï й почуттi свободи. Поезiя Г. Сковороди Кто сердцем чист
i душою вiдбиває найiстотнiшу ознаку творчостi мислителя: вiру
в оновлення людського суспiльства за допомогою морального
вдосконален ня людини, виховання в нiй найкра щих рис. Поет мрiяв
про новий свiт, у якому не буде вiйн, ворожнечi. Вiн засуджує
загарбницькi вiйни й про славляє мир. За думками Г. Сковороди,
добро й справедливiсть притаманнi лише лю динi з чистими помислами.
А побуду вати свiт добра й справедливостi можна лише тодi, коли
кожна люди на прагнутиме розвивати в собi гу манiстичнi риси
характеру, само- вдос конал зватиметься. На вибiр i формування
жанрiв ско- вородинiвських творiв впливала ук- 524 раïнська
поезiя Х У II-Х У III ст., 30к. рема твори Феофана Прокоповича i
антична фiлософiя Епiкур, Сок рат, Платон, а також iдеï захiдно
європейських просвiтителiв i фольк лор рiдноï
Украïни. Перед кожною пiснею у збiрцi епiграф-джерело, яке
давало авторовi натхнення, це книги Святого Письма. Звiдси ло гiчно
випливає й назва збiрки Сад божественних пiсень. Хоч Сковоро
да всi своï вiршi назвав пiснями, але вони не однотипнi за
особливостями викладу. Серед них є власне пiснi, оди,
панегiрики, канти, псалми. Обєднує ж усi поезiï
Сковороди без перечна наспiвнiсть, медитативнiсть (роздумливiсть),
фiлософський ха рактер про високе призначення людини на землi. У 1769-
1774 рр. письменник ство рив ЗО байок, якi ввiйшли до збiрки Байки
харкiвськi, органiчно по вязанi зi свiтовою традицiєю (запо
чаткованою Езопом). Для Сковороди байка це мудра iграшка, о
приховує в собi зерно божоï iстини. Композицiйно байки
двочастиннь розповiдь змiнює сила ( мораль)> що подекуди
переростає у Ф1Лњ софськi мiнiтрактати. Як заувазкУ6 В.
Погребенник, специфiка байоН Сковороди полягає в тому, Щњ вонИ
не викривальними, а гуманiсти^ дидактичними, пропагують ДњР йому
iдеï й цим повязанi з тракта Д авня лiт ерат ура ми й пiснями,
хоч i створенi в iншiй лiтературнiй манерi. У байцi Жайворонок автор
iро нiзує з примiтивностi мислення та розумовоï
обмеженостi окремих його сучасникiв. Молодий Жайворонок сприйняв за
орла Черепаху, коли та з великим шумом i грюкотом упала на камiнь. З
приводу такоï нероз судливостi старий Жайворонок слушно
зауважує Не той орел, що лiтає, а той, хто легко
сiдає. Байки харкiвськi пiдносять розум, простоту й убогiсть
життя, iнакше-бо можна потрапити до клiтки, як Чиж iз байки Чиж i
Щиглик. Милосердя, справедли вiсть, постiйнiсть, справжню друж бу,
твердить Сковорода, можна пе ревiрити не за зовнiшнiми, а за
внутрiшнiми якостями i справами. У байцi Зозуля та Дрiзд автор про
славляє працю як змiст життя. Дрiзд сам вигодовує,
доглядає й навчає своïх дiтей. Зозуля ж
нудьгує й не мо же зрозумiти, чому ïй нудно. Лю динi, яка
трудиться, свято щодня, запевнює автор: … немає
нiчого со лодшого, як спiльна для нас усiх ро бота. Щасливий той,
хто поєднав лю бе собi заняття iз загальним. Воно є
справжнє життя . Значна частина байок присвячена темi
сродноï працi. Байкар переко наний, що кожну людину Бог надiлив
певним даром. Треба вчитися роз пiзнавати його. Той, хто
вибирає собi життєву справу не за природними на хилами,
а орiєнтуючись на якiсь iншi чинники (славу, матерiальну
вигоду, прибутки), той шкодить i собi, i сус пiльству. Саме цю думку
розвиває ав тор у байцi Бджола i Ш ершень. Бджоли збирають
мед, тому що для цього народженi, для них сам про цес збирання меду
незрiвнянно бiль ша радiсть вiд споживання його. Цього Шершень
збагнути не може. Мораль байки: праця має стати для людини
природною потребою, най- солодшою поживою. Тiльки то дi життя буде
змiстовним. Байка Бджола i Шершень набула неабия коï
популярностi, бо проголошувала мораль трудового народу: у працi лю
дина вiдчуває радiсть буття, а в бездiллi деградує.
Провiднi iдеï Сковороди, наприк лад, сродноï працi,
пiзнання себе перейшли у фiлософський трак- тат-дiалог про щастя
Розмова, зва на алфавiтом, чи Буквар свiту. Звичайного людського
щастя, як уважав Г. Сковорода, можна досягти лише завдяки працьови
тостi. Праця є внутрiшньою потре бою кожного. Творча праця
сприяє формуванню в людинi найкращих моральних рис. Письменник
зазначає: Багато хто, потопивши природу, вибирає для
себе ремесло наймоднiше i 525 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА
найприбутковiше, але сим лише ошукує себе, адже лише Природа
всьому початкова причина i рушiйна сила. Причину несродностi Г. Ско
ворода бачив у бажаннi людей матерiально збагатитися, здобути славу,
почестi, привiлеï, зайняти найкраще мiсце пiд сонцем. На думку
письменника, невiдповiднiсть обраного способу життя здiбностям
завдає шкоди не лише людинi, а й державi. Щастя, на думку
фiлософа, не за морями, не в царських палатах, а в наших помислах, у
нашому серцi, у любовi. Це найкраще людське почут тя любов. Г.
Сковорода стверджує: Любов це початок, середина i кiнець,
альфа i омега. Iстинна ж лю бов не в багатствi, а в спорiдненостi
душi, доброчесностi. Фiлософський трактат Благород ний Еродiй
випередив свою добу iдеєю природовиховання. Фiлософiя Григорiя
Сковороди й сьогоднi актуальна своєю критикою розбещеностi
сильних цього свiту (Сон , Розмова пяти мандрiвникiв про iстинне
щастя в життi), узагалi людськоï зажерливостi (Убогий
Жайворонок*); своєю проповiддю життєрадiсноï
гуманностi (слова
J. Франка); вiрою в те, що Ми збу дуємо свiт кращий. Створимо
день веселiший (дiалог Поток змiïн).

ГригорIй Сковорода 1722-1794 рр. orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13566


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация