ГригIр Тютюнник orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13888


Народився у селi Шилiвцi на Пол тавщинi. Навчався у ремiсничому училищi, згодом служба на флотi. Вищу освiту здобув на фiлологiчно му факультетi Харкiвського унiвер ситету. Перша книжка За вязь (1966). Згодом з являються збiрки оповiдань Деревiй (1968), Корiння (1976), повiстi Климко, Вогник далеко в степу. У своïй творчостi письменник сповiдує два визначальних принципи мистецтва любов i правду. Його но вели позбавленi дешевоï романтики, адже все, що вiдбувається на землi, не має штучних прикрас, красивос- тей, воно красиве вiд природи. Саме тому iнодi суперечливi, непра вильнi твердження автора звучать як єдино вiрогiднi, такi, за якими стоïть справжня, вiчна правда. Оповiдання Три зозулi з покло ном один з вершинних творiв письменника. Твiр має автобiо графiчну основу батька Григора Тютюнника жорстока доля, без вини винуватого, провела в сорокарiчному вiцi по сибiрських степах. Так провiдним мотивом стає не заслання героя, а кохання. У творi зображений любовний три кутник: кохання сусiдки Марфи до одруженого чоловiка М ихайла, який щасливий у шлюбi зi своєю Сонею. Чистота почуттiв героïв сягає вершин народноï моралi. Водночас це тонкi чуття й переживання людей, якi не пояснити приземленими бажаннями: пристрастю, ревнощами, заздроща ми тощо. I Соня, i Марфа самовiддано коха ють Михайла, але з повагою став ляться до почуттiв одна одноï. Справ жнiм випробуванням для них стає заслання коханого, з якого вiн так i не повернувся в рiдне село, додому. Марфа перша чує прихiд листiв з далекого Сибiру, для неï є щастям ____________________ Нова лiтература 783 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА просто потримати звiсточку вiд коха ного у своïх руках. Останнiй лист Михайла з Сибiру неiсходимого* розкриває весь тра гiзм ситуацiï, що переорала долi цих трьох людей: Я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна*. Загублена доля, нездiй сненне щастя. Але оповiдь ведеться вiд iменi вже дорослого сина Михайла i Софiï, який осмислює долю батька: Чому вони не одружилися, отак один одно го чуючи? Тодi не було б тебе… шумить велика татовасосна. Таким чином, автор стверджує, що поняттям правильно неправиль но*, чорне бiле, добре лихе немає мiсця на землi, адже сам свiт теж аж нiяк не однозначний.

ГригIр Тютюнник orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13888