Форма твору orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13951


Архетип (вiд грецького arche по чаток, походження i typos образ) прообраз, первiсний образ, iдея. Архетип закладений в основу чут тєво- настроєвих комплексiв, найяск равiше постає в мiфах, фантазiях, снах, художнiй творчостi у виглядi стiйких мотивiв та асоцiацiй. Архе тип прадавнiй взiрець, який iснує одвiчно у свiдомостi людства i, пере даючись iз роду в рiд, вiд поколiння до поколiння впродовж тисячолiть мотивує вчинки i дiï людини. У ху дожнiх творах архетип це iдея, персонаж, акцiя, обєкт, випадок, що охоплює найсуттєвiшi риси, якi є первiсними, загальними, унiверсаль ними. Його розглядають як одне з невичерпних i потужних джерел лiте ратури та мистецтва. Скажiмо, архе тип лiсу й землi в повiстi Ольги Коби- лянськоï Земля, архетип степу у творчостi Тараса Шевченка та вгена Маланюка. Архетипи притаманнi нацiональнiй ментальностi й водно час людському родовi взагалi. Iнтерєр (вiд латинського interior ближчий до середини) змалю вання на картинi чи в художньому творi внутрiшнього простору спору ди, житла, у якому мешкають персо нажi. Це може бути опис меблiв, кон центрацiя уваги на якихось предме тах побуту, речах тощо. Iнтерєр конкретизує мiсце подiй у творi, на* 836 очно iлюструє соцiальне становище персонажiв, ïхню професiю, духовнi запити, звички й т. iн. Композицiя (вiд латинського сот- positio складання; створення) зумовлена змiстом побудова, розмi щення i спiввiдношення всiх його складових частин, порядок розгор тання подiй i взаємодiï персонажiв. У лiтературознавчих працях вжива ються й синонiми до цього термiна: архiтектонiка (вiд грецького archi- tektonike архiтектура), структура (вiд латинського structu ra будова, розмiщення, порядок), конструкцiя (вiд латинського соп- structio побудова). Епiчний твiр може бути цiлiсним з погляду побудови, а може членувати ся на окремi частини, роздiли, глави. У XX ст. виник роман у новелах (Ю. Яновський Вершники, О. Гон чар Тронка). Архiтектонiка драма тичного твору виявляється в його подiлi на дiï (акти), картини, яви (сцени). Одним з елементiв архiтектонiки драматичного твору є ремарки (вiд французького remargue, вiд гетаг- guer примiтки) пояснення авто ра в текстi пєси, що, як правило, по дається курсивом у дужках. Зов нiшня структура лiричних творiв, ïх видима побудова, полягає в подiлi тексту вiршiв на строфи (вiд грець кого strophe поворот, змiна, коло), тобто повторюванi у вiршi поєднання кiлькох рядкiв, повязаних мiж со бою певною системою рис, способами римування, iнтонацiєю. Пролог (вiд грецького prologos, pro перед i logos слово) початко вий епiзод твору, у якому автор пiдводить читача до сприймання тво ру, повiдомляє про своï намiри. Епiлог вiд грецького epilogos, (вiд ерi пiсля i logos слово) пiдсум кова частина твору, у якiй розпо вiдається про подальшу долю голов них персонажiв пiсля того, як основнi суперечностi мiж ними розвязалися, iнодi через багато рокiв пiсля зобра жених подiй. Образом називають конкретно- чуттєве художнє змалювання в ху дожньому творi людини (образи-пер- сонажi), природи (образи-пейзажi), речового оточення (образи-речi). У художньому творi функцiонують численнi образи. До образноï системи входять образи-типи, образи-характе- ри, образи-символи, образи-деталi то що. Основними з них є, як правило, об- рази-характери, образи- персонажi, об рази-типи. Образи-картини природи, образи-речi, образи- явища, образи-де талi, образи-переживання, образи-тро- пи, образи- символи, персоналiзацiï по нять, явищ вiдiграють допомiжну роль. Здебiльшого у центрi художньо- го зображення стоять людськi образи. __________________ Лiтературознавство 837 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРА ТУРА Образнiсть найхарактернiша властивiсть мистецтва, зокрема ху дожньоï лiтератури. Лiтературний характер це творчо змальована людська iндивiдуальнiсть у сукупно стi притаманних ïй рис. Пейзаж (вiд французького paysage, вiд pays краïна, мiсцевiсть) жанр живопису, який передбачає змалювання картин природи. У ху дожнiй лiтературi це бачення письменником навколишнього свiту природи неба, рiчки, озера, поля тощо та його впливу на душу люди ни. Пейзаж часто виступає образною паралеллю до душевного стану персо нажiв. У реалiстичних творах пей зажi вiдiграють значну композицiй ну роль. Картинами природи розпо чинаються або закiнчуються нерiдко сюжетнi перипетiï (I. Нечуй-Левиць- кий, М. Коцюбинський, I. Бунiн). У пейзажних образах може втiлювати ся драматична колiзiя твору. Портрет (вiд французького portrait портрет, зображення) у лiтера турному творi змалювання зовнiш ностi персонажа: виразу обличчя, постатi, ходи, одягу, манери трима тися, характерних жестiв тощо. Ос новне його призначення дати чита чевi зорове уявлення про дiйових осiб. Портрет у лiтературному творi виступає одним з найважливiших за собiв творення художнього образу й несе в собi разом з iншими художнiми I прийомами вiдбиток авторськоï iндивiдуальностi. Сюжет (вiд латинського subjectum пiдкладене) довiльне розмiщен ня автором ланцюга зображених подiй. У повiстi I. Нечуя-Левицького Микола Джеря фабула й сюжет тво ру збiгаються, бо подiï розвиваються хронологiчно, послiдовно. У новелi В. Стефаника Новина фабула iз сю жетом не збiгається, бо твiр почи нається розвязкою. Не збiгається фа була iз сюжетом у романi Панаса Мир ного та Iвана Бiлика Хiба ревуть воли як ясла повнi?. Сюжет у цьому ро манi вибудований з порушенням хро нологiчноï послiдовностi, про наро дження, дитинство Чiпки Вареника читач дiзнається з екскурсiв у минуле. Експозицiя (вiд латинського ехро- sitio виклад) частина художньо го твору, яка ознайомлює читача з його головними персонажами, з умо вами й обставинами, якi спричинили виявлення конфлiкту. Це тло, на якому будуть розгортатися подiï. Завязка прояснює читачевi якiсь подiï та ситуацiï, з яких починається конфлiкт протиборних сил у творi. Розвиток дiï подальше загост рення конфлiкту мiж персонажами. Кульмiнацiя (вiд латинського cul- men (culminis) вершина) епiзод у творi, коли конфлiкт досягає най вищоï точки напруження, пiсля якоï, як правило, настає розвязка. 838 Лiтературознавство Розвязка завершення кон- i флiкту. Типовий характер. Тип. Характер, що узагальнює в собi iстотнi власти востi людей, називають типовим ха рактером, типом. Прототип. Письменник у життi часто зустрiчає людей, що стають прототипами його героïв, персона жiв. Прототипом називають факт життя чи риси характеру, якi покла дено в основу створення лiтературно го образу. Серед лiтературних характерiв вирiзняють так званi загальнолюд ськi характери, ïх називають тра дицiйними (свiтовими, вiчними): Прометей тип людини, здатноï принести себе в жертву заради iнших людей, Дон Кiхот тип мрiйливого iдеалiста, Обломов лiнивий чо ловiк, який, лежачи на диванi, скла дає нездiйсненнi плани, Гобсек скнара, Мавка тип гармонiйного поєднання природи i людини. Фабула (вiд латинського fabula байка, переказ) хронологiчний ланцюг подiй, зображених у творi. Хронотоп (вiд грецького chronos час i topos мiсце) частина текс ту, яка дає можливiсть зрозумiти час i мiсце подiй, зображених у творi, хоч вони прямо й не називаються. На приклад, у новелi Я (Романтика) М. Хвильовий не паспортизує подiï, що вiдбуваються в Украïнi в часи гро мадянськоï вiйни (1918-1920), але безкрайнi поля, де жеврiють кур гани, мовчазний степ, будинок розстрiляних шляхтичiв, я пропа даю в чека, з темного степу доно ситься глуха канонада та iншi численнi подробицi вказують i дають зрозумiти, де й коли вiдбуваються подiï в творi.

Форма твору orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13951