<< Главная страница

Ене&IUML;да orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13572


Енеïда* (1798,1809,1842) тра вестiйна бурлескна поема. Травестiя (вiд iталiйського iгаиезИге пере вдягати) рiзновид жартiвливоï бур лескноï поезiï, коли твiр iз серйозним чи героïчним змiстом та вiдповiдною формою переробляється на твiр ко мiчного характеру з використанням панiбратських, виразно розмовних зворотiв. Котляревський переодяг нув героïв римськоï Енеïди Вер- гiлiя в украïнський нацiональний одяг i взагалi переселив ïх в украïнсь ке середовище, де троянцi (читай за порожцi) уживають украïнськi нацiональнi страви, пють украïнськi напоï, тут звучать украïнськi народнi iнструменти, спiвають украïнських пiсень, грають в народнi iгри: Тут ïли рiзнiï потрави, I все з оливяних мисок, I самi гарнiï приправи З нових кленових тарiлок: Свинячу голову до хрiну I локшину на перемiну, Потiм з пiдливою iндик; На закуску кулiш i кашу… I кубками пили сливянку, Мед, пиво, брагу, сирiвець, Горiлку просту i калганку, Куривсь для духу я ловець. Бандура горлицi бриньчала, Сопiлка зуба затинала, А дудка грала по балках… Боги одягненi, як украïнськi жiн ки та чоловiки XVIII ст.: А послi гарно нарядилась, Як би в оренду на танець, Взяла кораблик бархатовий, Спiдницю i корсет шовковий I начепила ланцюжок; Червонi чоботи обула, Та i запаски не забула А в руки з вибiйки платок. Енеïда Котляревського не по вязана з першоджерелом. Автор пос тавив перед собою iнше завдання: У вiдомому для всiх сюжетi дати опи зовсiм нового, маловiдомого досi Дл свiту життя украïнського народу- 530 На думку Б. Степанишина, Енеïда Котляревського тра вестiя, у якiй не дотримано всiх правил жанру, швидше це героïко- комiчна поема. Жанр бурлеску (французьке bur lesque вiд iталiйського hurla жарт) вимагає змiни мiсць високо го та низького стилю. Трагiчне са моспалення Дiдони автор знижує коментарем Послала душу к чорту в ад, повелитель моря Нептун вир- нув з моря, як карась, боги в гостях уЗевса за столом понадувались, мов йоржi, пiд час бою враг на врага скакав, мов блохи, Зевс верхов ний бог кружляв сивуху i оселед цем заïдав. На зразок епiчних бога тирiв (у пародiйному стилi) автор ха рактеризує силу Енея: Махне мечем врагiв десятки лежать, повистав лявши пятки. Сюжет. Котляревський згiдно з ви могами жанру дотримується сюжету, запозиченого у Вергiлiя. У цьому лег ко переконатися, якщо порiвняти обидвi Енеïди. Пiсля зруйнування Троï греками, онук троянського царя Еней, виконуючи волю богiв, на чолi троянцiв мандрує в пошуках Iталiï, Де має заснувати державу. Пiсля се ми рокiв блукань по рiзних морях i краïнах, зазнавши багатьох пригод, троянцi прибувають до Iталiï. Зустрi чають ïх гостинно, але попереду тривала й кривава вiйна троянцiв з рутульцями, бо цар рутульцiв Турн, як i Еней, хоче одружитися з дочкою царя Латина. I все-таки твiр К отля ревського оригiнальний, насамперед за композицiєю: у римського автора 12 частин, в украïнського 6. Н изку епiзодiв (розповiдь Енея про загибель Троï) Котляревський зовсiм випус кає, а деякi розгортає в ширшi сцени (гостювання троянцiв у Дiдони), пек ло i рай описує по-своєму, iнш i кар тини теж оригiнальнi, бо вони в дусi украïнського фольклору. Географiчнi назви в поемi ук раïнськi. Приймання гостей, полю вання, готування до вiйни у Вергiлiя немає. До того ж описи побуту ук раïнського суспiльства у Котляревсь кого часто такi обширнi, що забуваєш про першооснову поеми. Та й автор зiзнається: Я, може, що-небудь прибавлю, Перемiню i що оставлю, Писну як од старих чував. Правдивi й мальовничi картини життя Украïни вiдтiснили античний свiт на другий план. Завдяки тако му самостiйному пiдходу до справи Енеïда i на запозичений сюжет вийшла оригiнальним твором. По су тi, крiм iмен героïв та основноï нитки подiй, вiд Вергiлiєвого твору нiчого не залишилося, бо минуле тут стало сучасним, сучасне минулим, ге роïчне побутовим, а побутове пiд несено урочистим (Б. Степанишин). 531 _________________________Нова лiт ерат ура УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА Проте гумор Енеïди* не розва жальний. Поема зорiєнтована на су часнiсть (ХУШ-ХIХ ст.). Нiби жарту ючи, автор вiдтворив минуле й загля нув у майбутнє. Як зауважує М. Жу- линський, мiф про легендарного Енея, якого письменник зобовязу вав* заснувати новий Рим (у нацiо нальнiй iнтерпретацiï) зрощується з народним уявленням про героя, який здатен вiднайти дорогу до обiцяного краю до нового Риму. Його мета, яка означена в поемi, полягає у вiд родженнi колишньоï слави словян ськоï Троï Києва, зруйнованоï столицi украïнства, у вiдновленнi втраченоï Батькiвщини. Еней збудує сильне царство I заведе своє там панство, Не малий буде вiн панок. Вiн збудує сильну державу зi своï ми порядками, зi своïм нацiональ ним устроєм, який вiдповiдав би iнтересам украïнцiв енейцiв. Нехай поселить тут свiй рiд. Но тiльки, щоб латинське племя Удержало на вiчне время Iмення, мову, вiру, вид. Еней Котляревського створив нову Трою, що є, за переконанням Валерiя Шевчука, образом Козацькоï держа ви*, не випадково в поемi Еней пос тає в героïчному ореолi козацького провiдника, його троянцi це ук раïнцi. Вирушаючи на величний двобiй з Турном, який пiдбадьорiм своïх воïнiв-рутульцiв росiйським- Ребята, Еней звертається до ук раïнцiв-троянцiв: Козацтвоï ЛицарЦ Трояне! i перемагає Турна. Зображаючи сучасну йому дiйс. нiсть, Котляревський висмiює соцiаль ну й моральну нiкчемнiсть панiвних класiв, паразитизм, жорстокiсть, ха барництво, пияцтво, зажерливiсть, пихатiсть. Автор украïнськоï Енеï ди порушує низку суспiльно важли вих для нашого народу проблем: соцiальноï нерiвностi, захисту рiдноï землi вiд ворогiв, громадського обо вязку, честi сiмï, виховання дiтей, дружби, кохання та iн. Проте Енеïда не тiльки антифео дальна сатира. У картинах бенкету вання богiв, якi забули наших людських бiд, маємо критичне по цiнування всього самодержавного Олiмпу. Як доречно зауважує В. Пог- ребенник, якщо в радянськi часи соцiально-сатиричним мотивам Ене ïди придiлялася навiть надмiрна увага, то ще важливiшi в поемi нацiонально- патрiотичнi мотиви, нав- паки, затушовувалися. Чи не тому що попри всю лояльнiсть I. Котля ревського до панiвноï влади, поем мiстить багато двозначних мiсДь' Скажiмо, троянцi-козаки прямую411 до Кумськоï землi, спiвають: Про Сагайдачного спiвали, Либонь, спiвали i про Сiч, 532 Нова лiтература Як в пiкiнери набирали, Як мандрував козак всю нiч; Полтавську славили шведчину… М. Павлишин зазначає: Виника ють питання: який саме був змiст пiсень про рекрутування козакiв у пiкiнери регулярнi полки росiйсь коï армiï вiдразу пiсля знищення Запорiзькоï Сiчi? I далi: оспiвуючи полтавську шведчину, котре з двох вiйськ вони прославляли вiйсько Петра I, з яким воювала бiльшiсть козакiв Гетьманщини, чи вiйсько Карла XII, Мазепи й запорожцiв? Та ка сама невиразнiсть значення спос терiгається й у памятних, часто ци тованих рядках Любов к отчизнi де героïть, Там сила вража не устоïть. Сам читач має право пристосувати цю сентенцiю до будь-якоï отчиз- ни, яка йому дорога . У 1775 роцi за наказом Катерини II Запорiзьку Сiч зруйновано. Зобра ження Котляревським козакiв в об разах вiдомих троянцiв було спробою нагадати про героïзм, незламнiсть ду ху, волелюбнiсть, патрiотизм наших предкiв i вiдновити притлумлену ца ризмом нацiональну гордiсть ук раïнського народу, його прагнення до волi й самостiйностi. Патрiотичною мрiєю полтавця наснажено Анхiзiв заповiт Енеєвi: розплодити великий 1 завзятий рiд, по-господарськи жи ти та поживати. На жаль, панiвна бурлескна манера викладу, наго лошує В. Погребенник, надала ба гатьом сторiнкам поеми характеру глумливоï самоiронiï, глузування над принизливим своïм становищем у Росiï (Пропали! Як Сiрко в базарi! Готовте шиï до ярма!). Емоцiйна й естетична невiдповiднiсть такого то ну до трагiзму iсторичних подiй зу мовила критичнiсть висловлювань про Енеïду зрiлих Т. Шевченка (все-таки смiховина на московський кшталт) i П. Кулiша (бурлацьке юродство), що добре розумiли непе- рспективнiсть дальшого саморуху лiтератури бурлескно-травестiйним шляхом. Однак у тiм- то й полягає не однозначнiсть i навiть парадоксаль нiсть нашоï Енеïди, що ïï автор пiд свiдомо став тим голосом народного духу, який змагався за вiдродження. Завдяки бурлеску Котляревський здiйснив майже неможливе. У тра вестiï можна було вживати соцiально упослiджену украïнську мову й писа ти про народнi звичаï та побут, не ви ходячи за межi класицистичноï тра дицiï. Котляревський повною мiрою використав можливостi мови й ство рив украïномовний шедевр комiчноï поезiï низького стилю. Вiн увiв нелi- тературну мову в лiтературу, вико риставши для цього єдиний жанр, який мiг послужити такому задуму. Його компетентнiсть як поета та знавця мови спиралася на життєздат нiсть народноï основи майбутньоï но- 533 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА воï украïнськоï лiтературноï мови. Комiчне начало, на думку М. Павли- шина, прозвучало як заклик до на ступникiв творити лiтературу шир ших iнтелектуальних та емоцiйних дiапазонiв. А Енеïда, хоч би якою жартiвливою й легкою на перший погляд здавалася, порушує надзви чайно серйознi проблеми нацiональ ного буття.

Ене&IUML;да orig (hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13572


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация